УПРАВЛІННЯ
КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ ТА ЯКІСТЮ ПРОДУКЦІЇ
Руднєва О.Ю., Пугаченко І.В.
ДВНЗ Автомобільно-Дорожній Інститут ДонНТУ
Сучасні складні економічні та політичні процеси в Україні не дозволяють
вітчизняним підприємствам у повній мірі боротися за розширення внутрішнього та
зовнішнього ринку збуту, і однією з причин такого становища є недостатньо
висока якість продукції.
Актуальність підвищення якості та
забезпечення конкурентоспроможності сягає свого апогею через близьке приєднання
України до Світової організації торгівлі й мінімізацію тарифного захисту
внутрішнього національного ринку, що спричинить збільшення конкурентного тиску
на українського товаровиробника.
Основою конкурентоспроможності підприємств в Україні в
умовах переходу до ринкових відносин все більше виступає якість продукції, тому
правильно обрана стратегія управління якістю продукції дозволить забезпечити
ефективний розвиток підприємства і підвищення його конкурентоспроможності.
Мета роботи - вдосконалення системи управління якістю
продукції на підприємстві і на цій базі підвищення його конкурентоспроможності.
Якість продукції — це поняття, яке характеризує
параметричні,
експлуатаційні, споживчі, технологічні, дизайнерські властивості виробу, рівень
його стандартизації та уніфікації, надійність і довговічність.
Основними причинами зниження якості продукції є погана
якість сировини, низький рівень технології, організації виробництва і
кваліфікації робітників, неритмічність виробництва тощо [5].
Підвищення якості – одна із форм
конкурентної боротьби, завоювання і утримання позицій на ринку. Високий рівень
якості продукції сприяє підвищенню попиту на продукцію і збільшенню суми
прибутку не лише за рахунок обсягу продажів, а й за рахунок вищих цін. Саме в
умовах відкритої ринкової економіки,
немислимої без гострої конкуренції, проявляються фактори ,які роблять якість
продукції умовою виживання товаровиробників, мірилом результативності її
господарської діяльності, економічного добробуту країни [2].
До таких факторів можна віднести
стратегічне планування, наукову організацію праці, удосконалення мотиваційних
стимулів, створення системи навчання робітників усіх категорій та використання
нових методів контролю.
Конкурентоспроможність продукції — це комплекс
споживчих та вартісних характеристик, які визначають його успіх на ринку, тобто
спроможність саме даного товару бути обміненим на гроші в умовах широкої
пропозиції до інших конкуруючих товаровиробників [2].
Весь комплекс робіт щодо забезпечення
конкурентоспроможності продукції слід розділити на дві частини: базис та
надбудова.
Базисна частина пов’язана з освоєнням нової та
удосконаленням існуючих технології виробництва продукції. Надбудова – робота з
управління якістю цієї продукції, в тому числі і системного управління на основі
вимог стандартів серії ISO 9000 та принципів ТQМ [4].
Система забезпечення якості продукції підприємства — це
система управління нею, оскільки метою більшості підприємств є забезпечення
конкурентоспроможності товарів, що виробляються на внутрішньому та зовнішньому
ринках.
Проблема підвищення якості продукції має кілька аспектів:
технологічний, організаційний, економічний, соціальний,
юридичний, комерційний; при цьому вирішення економічних питань є першочерговими.
Підвищення якості та
конкурентоспроможності продукції:
·
впливає на:
зростання продуктивності суспільної праці; темпи й ефективність
науково-технічного прогресу; структуру виробництва та функціональний розподіл
потужностей;
·
забезпечує:
ефективне використання основних фондів; економію сировини, матеріалів, палива,
енергії; зростання ефективності інвестицій;
·
сприяє:
повнішому задоволенню різноманітного попиту споживачів; виходу підприємств на
світовий ринок, збільшенню експорту; формуванню іміджу підприємства як
економічно надійного партнера [1].
Таким
чином, управління якістю продукції підприємства – це цілеспрямований напрямок підвищення конкурентоспроможності
його продукції, який може бути досягнутий за рахунок таких заходів:
1)
активізація діяльності Національної ради з якості при
Президенті України з метою проведення державної політики у сфері якості [3];
2)
забезпечення
політичної підтримки щодо підвищення якості та конкурентоспроможності продукції
з боку держави;
3)
реалізація заходів щодо
співробітництва України з міжнародними організаціями, у тому числі з
Європейською організацією [3];
4)
забезпечення
організації діяльності підприємства, підвищення якості продукції та
конкурентоспроможності на основі розробки відповідної його стратегії;
5)
впровадження
системи заходів, що направлені на впровадження досягнень НТП, нових технологій,
новацій для забезпечення виробництва високоякісної продукції;
6)
створення
служб інформації про новітні технології, зміни у законодавстві, перспективні
ринки збуту, що забезпечать підвищення якості продукції [3];
7)
створення
центрів відповідальності за якістю продукції за місцем її виробництва;
8)
забезпечення
заходів щодо підвищення якості стратегічного маркетингу;
9)
використання
японського досвіду (як напрям підвищення якості продукції) – створення робочих
груп якості та впровадження мотиваційних стимулів;
10)
створення
системи навчання робітників підприємства усіх категорій, від зусилля яких
залежить забезпечення якості продукції.
Довгостроковий курс розвитку підприємства повинен бути
у сучасних умовах направлений на досягнення не стільки кількісних показників,
скільки якісних, тому менеджерам підприємств доцільно звернути увагу на розробку пропозицій для свого підприємства з метою
підвищення конкурентоспроможності продукції і виходу на міжнародний рівень.
Література
1. Покропивний С.Ф. Економіка підприємств: Підручник/ за заг. ред. Покропивного С. Ф.
– Вид. 2-ге, переоб. та доп. – К.: КНЕУ, 2005. -528с.
2. Портер М. Конкуренція. – М: Вільямс, 2000.
3. Харченко Т. Б. Забезпечення конкурентоспроможності
підприємства як засіб ринкового реформування // Актуальні проблеми економіки. –
2003. - №2. – С. 70 – 74.
4. ДСТУ 2926-94. Системи якості. Комплекси керування
якістю: системні технологічні. Основні положення. – К., 1994.
5. Савицька Г. В. Економічний аналіз діяльності
підприємства: Навч. посіб. - 2-е вид., випр. і доп. – К.: Знання, 2005. – 662с.