Н.Г.
Здирко, В.О. Лисенко
Вінницький
національний аграрний університет
СУЧАСНИЙ
СТАН ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ АУДИТУ
На
сьогоднішній день аудит в Україні склався як професійна діяльність і в нього є
історична перспектива. Аргументація такого висновку обумовлена інтеграцією
національної економіки в світовий економічний простір, а також наявністю в
країні іноземного капіталу, який обслуговується аудиторськими фірмами. Крім
того, світова інвестиційна практика передбачає наявність незалежного аудиту як
певного гаранта прозорості бізнесу, тому аудиторська діяльність безпосередньо
пов’язана з можливістю залучення інвестицій в національну економіку.
Становлення аудиторської діяльності в Україні здійснюється із врахуванням
досвіду, що склався у світовій практиці. В усіх країнах із розвиненою ринковою
економікою держава активно здійснює регулювання аудиторської діяльності [4].
За останні роки помітно, що економіка
України стрімко розвивається, саме завдяки цьому бізнес зростає і
диференціюється. Внаслідок чого власник перестає бути управлінцем і вже не може
контролювати свій бізнес. Це можливо лише за наявності штатного аудиту. Тому
служби аудиту створюються за ініціативою власників. Необхідність аудиту в
українській економіці зростає високими темпами: 75% респондентів, власників
господарюючих суб’єктів, планують збільшення інвестицій в організацію системи
внутрішнього аудиту, оскільки переконалися в її ефективності для успішного
ведення бізнесу. Український аудит є саморегульованою діяльністю. Офіційним
регулятором вітчизняного аудиту є Аудиторська палата України, яка створюється і
функціонує як незалежний самостійний орган і є юридичною особою, що вирішує
важливі питання у сфері методологічного й організаційного управління аудитом в
Україні.
Повноваження Аудиторської палати України
поширюються на такі важливі сфери аудиторської діяльності: сертифікація
аудиторів, підвищення кваліфікації аудиторів,
реєстрація аудиторських фірм та аудиторів – приватних підприємців і
ведення Реєстру суб’єктів аудиторської
діяльності, стандартизація аудиторської діяльності (застосування стандартів
аудиту і кодексу професійної етики), контроль якості аудиторських послуг.
В
Україні також існують професійні об’єднання аудиторів, членами яких на 75 - 100
% є сертифіковані аудитори: Спілка аудиторів України, Федерація бухгалтерів та
аудиторів України, Українська асоціація бухгалтерів та аудиторів, Гільдія
професійних внутрішніх аудиторів, Український інститут внутрішніх аудиторів як
підрозділ Міжнародного Інституту внутрішніх аудиторів та ін.
Для
здійснення аудиту фінансової звітності і, зокрема, фінансової стійкості
підприємства, аудитор застосовує аналітичні процедури, спираючись на
причинно-наслідкові зв’язки в системі економічних показників, відображених у
звітності та поясненнях до неї. Система контролю якості аудиту забезпечує
виконання контрольних функцій на двох рівнях: зовнішньому й внутрішньому.
Зовнішній контроль якості аудиту в Україні здійснюється за двома основними
напрямками: контроль за рівнем професіоналізму аудиторів, контроль за
дотриманням аудиторами чинного законодавства України, етики аудиторів,
міжнародних стандартів аудиту [3, c.52].
Формування
високого рівня методології аудиторських перевірок можливе лише при відповідній
глибині розробки національних і внутрішньофірмових правил. Основою методики
аудиту є аудиторські стандарти. Сучасний етап розвитку аудиту передбачає
глибоке вивчення ризикових об’єктів аудиту з метою мінімізації ризику не
виявлення як найбільш суб’єктивно оцінюваної частини аудиторського ризику.
Ризик не виявлення характеризується проявом небезпеки пропуску аудитором
істотних спотворень при проведені аудиторських процедур [2].
Аудит
в нашій державі має нетривалу історію, тому разом з певними надбаннями в сфері
аудиторської діяльності залишається досить велике коло проблем, пов’язаних з
використанням і подальшим розвитком аудиту. Серед них заслуговують на увагу і
потребують вирішення у найближчому майбутньому такі проблемні питання аудиту
як: відсутність реального ринку фінансових послуг і ринку цінних паперів,
низький загальний рівень корпоративної культури, відсутність законодавчої
ініціативи у професійних об’єднань аудиторів, недоліки в організації діяльності
та проблеми, пов’язані зі страхуванням ризиків аудиторської діяльності і
визначенням механізму формування відповідних страхових резервів аудиторськими
фірмами.
Підсумовуючи
оцінку досягнутих результатів і проблем, що мають місце в аудиторській
діяльності, слід зазначити, що визначення перспектив її подальшого
вдосконалення потребує, по-перше, комплексного дослідження впливу як внутрішніх
чинників, так і зовнішніх факторів на розвиток аудиту в Україні, по-друге, -
проведення послідовної, наполегливої роботи, спрямованої на побудову в нашій
державі національної системи аудиту, яка б відповідала світовим стандартам.
Більш
глибоке дослідження зазначених вище проблем може стати основою для визначення
пріоритетних напрямків вдосконалення аудиторської діяльності з огляду на
перспективи розвитку ринкової економіки і відносин власності в Україні, а їх
розв’язання сприятиме подальшому впровадженню аудиторської професії в
господарську практику і формуванню у громадськості впевненості у високій професійній
майстерності аудиторів, адже до них з боку користувачів пред’являються дуже
високі вимоги.
1. Бутинець Ф.Ф.,
Підручник для студентів спеціальності «Облік і аудит» вищих навчальних
закладів. – 3-тє вид.доп. і перероб.- Житомир:ПП «Рута», 2008.
2. Державний
фінансовий аудит:методологія і організація: монографія/[Є.В. Мних, М.О.
Николович, Н.С. Барабаш та ін.] за ред. Є.В.
Мниха.-К.:Київ.нац.торг.-екон.ун-т, 2010.
3. Редько О.
Аудиторські послуги в Україні: перші кроки до ринку// Бухгалтерських
облік і аудит.-2009. -№11.-С.49-55
4. Організація і
методика аудиту: Навч.посіб./М.О. Никонович, К.О. Редько, О.А. Юр’єва; За
ред..Є.В. Мниха. - К.:Київ.нац.торг.-екон.ун-т, 2010.