Крапівка К. В.

Класичний Приватний Університет, Україна

Амортизація основних засобів у контексті Податкового кодексу України

Основні фонди — це частина засобів виробництва, які беруть участь у процесі виробництва за період більше 1 року, зберігаючи при цьому матеріальну форму і властивості, а також переносять свою вартість на готову продукцію частинами у вигляді амортизаційних відрахувань [ 3].

До основних засобів згідно П(С)БО 7 належать матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Амортизація — це процес поступового перенесення вартості ОФ і нематеріальних активів з урахуванням витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення згідно з нормами амортизаційних відрахувань, установленими законодавчими актами [3].

Згідно з П(С)БО 7 амортизація — це систематичний розподіл амортизаційної вартості необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Відповідно до положень Податкового кодексу України нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об’єкта, який встановлюється наказом по підприємству при визнанні цього об’єкта активом (при зарахуванні на баланс) і призупиняється на період його виводу з експлуатації.

Мінімальний строк корисного використання визначений в Податковому кодексі [ст. 145.1], і станове від 2 до 20 років в залежності від групи. Відповідно, всі основні засоби з метою податкової амортизації виділяються у 16 груп, на відміну від 4-х, які застосовувались раніше. Крім того, амортизація нараховується за кожним об’єктом амортизації основних засобів окремо, а не за групами, як було раніше.

Відповідно до Податкового кодексу з 1 квітня 2011 року сума амортизації тепер зменшує об’єкт оподаткування в складі витрат. Вона входитиме: або до собівартості виготовлених і реалізованих товарів (виконаних робіт чи наданих послуг); або до інших витрат (тобто загальновиробничих, адміністративних та інших операційних витрат) [1].

Нарахування амортизації в цілях оподаткування здійснюється підприємством за методом, визначеним наказом про облікову політику з метою складання фінансової звітності, та може переглядатися в разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання. При цьому, нарахування амортизації за новим методом починається з місяця, наступного за місяцем прийняття рішення про зміну методу амортизації [пп. 145.1.9 п. 145.1 ст. 145 ПКУ].

Відповідно до розділу 3 «Податок на прибуток» та пп. 145.1.5 п. 145.1 ст. 155 Податкового кодексу України суб’єктами оподаткування запропоновано п’ять методів нарахування амортизації: прямолінійний, виробничий, зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості та кумулятивний.

Згідно із прямолінійним методом сума амортизації об’єкта за кожен рік його експлуатації лишається незмінною, що робить цей метод простим у застосуванні, але водночас не дає змоги врахувати рівень інтенсивності використання того чи іншого основного засобу. Річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об’єкта основних засобів. [ 2 с.65]

Виробничий метод нарахування амортизації побудований на врахуванні рівня інтенсивності використання засобів праці у відповідний період часу, а тому надає можливість максимально точно визначити ступінь зношеності засобів праці та відповідну йому належну до відшкодування величину їх вартості.

Зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об’єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об’єкта на його первісну вартість.

Прискорене зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється відповідно до строку корисного використання об’єкта і подвоюється. При цьому, метод прискореного зменшення залишкової вартості застосовується лише при нарахуванні амортизації до об’єктів основних засобів, що входять до груп 4 (машини та обладнання) та 5 (транспортні засоби).

Кумулятивний, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об’єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання [пп. 145.1.7 п. 145.1 ст. 145 ПКУ].

Література

1. Податковий кодекс України від 02.12.10 № 2755-VІ (із змінами, внесеними Законом України від 20 вересня 2011 року N 3741-VI)

2. Фінанси України (науково – теоретичний та фінансово – практичний журнал ), випуск 3, 2011року.

3. Aзаренкова Г.М. Фінанси підприємств: Навч. посіб. для самост. вивчення дисципліни. — 3-тє вид., випр. і доп. — К.: Знання-Прес, 2009. — 299 с.