Экономические науки/ 7.Учет и аудит

К.е.н. Даценко Г.В., Санагян С.О.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Етика державних службовців: проблеми та шляхи їх вирішення

Криза українського суспільства призвела до серйозних духовних та моральних наслідків в усіх сферах, у тому числі і в державній службі. Негативні процеси, які торкаються державної служби, гостро зачіпають її етичний бік, що є однією із складових культури управління державного службовця. Такі явища, як низька якість надання державних послуг, недостатня професійність, прояви корупції, хабарництва тощо є свідченням низького рівня культури управління та, як наслідок, низької конкурентоспроможності України, про що говорять найнижчі місця у світових рейтингах, котрі є своєрідною призмою, крізь яку світова спільнота оцінює Україну. Тому питання етики й іміджу державних службовців потребують постійного вдосконалення та дослідження, що і є метою даної статті.

В основу досліджуваного нами питання вагомий вклад внесли такі вчені як: Атаманчук Г.В., Бабкіна В.Д., Бебек В.М, Гаєвський Б.А., Рехкало В. О., Головатий М.Ф., Рудакевич М. І., Лелікова Г.І., Ліпенцева А.В. Але, аналіз досліджень та праць у цій сфері дає підстави стверджувати, що ця ділянка залишається недостатньо дослідженою і по сьогоднішній день.

Отож, ряд країн світу визнали питання етичних норм та формування відповідного кодексу поведінки державного службовця сферою, яка набуває дедалі більшого значення. Світовий досвід свідчить, що етизація державної служби дає можливість гуманізувати суспільні відносини та істотно підвищити ефективність діяльності державних органів. Тому етична підготовка державних службовців є важливим напрямом адміністративних реформ країн Євросоюзу та розвинутих країн світу. Так, за підрахунками канадських учених, у плані реформи державної служби Канади 70 % відводиться на поліпшення культури взаємовідносин і морально-психологічного клімату в державних установах. В адміністрації США основним етичним інститутом є Комітет з урядової етики. Він виконує декілька основних функцій: забезпечує підтримку високих етичних стандартів у середовищі державних службовців, запобігання конфліктам інтересів і їх вирішення, підвищення суспільної довіри до виконавчої влади, надання етичної освіти службовцям (за даними Комітету таку освіту щороку здобувають понад 600 тис. (або 50 %) державних службовців). У Великобританії громадянська служба і сьогодні розглядається як "почесний обов'язок шляхетних людей", як знак довіри до них з боку суспільства. Поведінка "слуг суспільства" регламентується етичним Кодексом державного службовця, якому немає аналога у світовій практиці, тому що він врегульовує поведінку всіх категорій службовців. Безперечно, самого лише визнання вагомості професійної етики недостатньо. Одним з дієвих заходів протидії корупції та підвищення культури управління є законодавче врегулювання питань професійної етики державної служби [1. c.77].

З огляду на важливість зазначених функцій та світову практику професійна етика і в Україні набуває визнаної нормативності. Позитивним є законодавчо-нормативне виділення в соціально-правовому інституті державної служби України етики державного службовця як окремого інституту; закріплення системи етичних цінностей як стандартів професійної діяльності державних службовців усіх рівнів державного управління. Зокрема, питання дотримання етичних стандартів у сфері державної служби регламентується статтею 5 Закону України "Про державну службу". З огляду на те, що чинне законодавство досить узагальнено регулює питання професійної етики державних службовців (що породжує проблеми у правовій сфері), було б доцільно прийняти спеціальний законодавчий акт з питань професійної етики і на державній службі, і на службі в органах місцевого самоврядування, а також "Кодекс етики посадової особи органів державної влади". Але, варто зазначити, що на рівні нормативно-правових документів практично неможливо скласти вичерпний перелік правил поведінки державних службовців. Адже багато дій за своєю сутністю не можуть регулюватися правовими нормами, оскільки регулюються нормами моралі, що й обумовлює необхідність розробки сучасних морально-етичних норм поведінки державного службовця [2.]. Тому, особливої уваги, на нашу думку, заслуговує вивчення норм етики в управлінні службовцями безпосередньо на робочих місцях. Мова йде про подекуди забуте апаратне навчання, головною метою його є надання нової оперативної інформації з конкретних напрямів діяльності, поглиблення фахового рівня на підставі систематичної самостійної роботи. Доповнення до цього переліку актуальних проблем етики, без сумніву, дасть можливість підвищити культуру праці державних службовців, підняти її ефективність.

Радує те, що успішне вирішення цих проблем уже розпочато, про що свідчать заходи стратегічного плану діяльності Головдержслужби у 2010 році, який зокрема передбачає проведення 10 тренінгів, 16 практичних навчань, 21 семінару, 19 круглих столів з питань професійної етики державних службовців та запобігання проявам корупції, проведення прямої телефонної лінії "Суспільство проти корупції", Всеукраїнського конкурсу "Приязна адміністрація", розроблення методології та проведення дослідження щодо визначення найважливіших компетенцій кандидатів на посади державних службовців, підготовку порядку та інструкції щодо використання профілів компетенції для оцінювання професійних, ділових і моральних якостей кандидатів на посади державних службовців [3.].

Втім серед основних викликів, що стосуються професійного навчання державних службовців, слід наголосити на тому, що його можливості на місцевому рівні є надто обмеженими (його майже немає). Державні службовці підвищують свою кваліфікацію постійно, у тому числі через навчання у відповідних навчальних закладах, як правило, не рідше одного разу на п'ять років...». Ця норма не є зобов`язувальною, і тому керівництво не завжди її виконує, отож від 7 до 10 % службовців так і не підвищують свою кваліфікацію протягом 5 років, тоді як соціологічне опитування показало, що 64,52 % респондентів вважають, що їм потрібне особисте професійне зростання. Цей висновок підтверджують результати іншого соціологічного дослідження: підвищення своєї кваліфікації вважають за необхідне 63,04 % опитаних державних службовців, ще 30,88 % відчувають потребу у безперервній професійній освіті [2.]. Тому, доцільним було б створення системи взаємодії Школи вищого корпусу з місцевими установами у режимі «on-line» під час проведення тренінгів, у такому разі загальноурядова політика професійного навчання державних службовців стане дієвим засобом вирішення питань та проблем, пов‘язаних з підвищенням рівня етики поведінки державних службовців навіть у найвіддаленіших сільських куточках України.

Таким чином, професійна етика державних службовців на сучасному етапі має державно-управлінську специфіку, а різноманітність виконуваних ними функцій вимагає складного поєднання морально-етичних якостей, в основі яких мають бути чіткі етичні принципи та моральний світогляд, тому що від державної служби як ключового елементу в системі державного управління залежить досягнення цілей держави, повнота і своєчасність виконання її завдань, а в кінцевому підсумку – надання якісних державних послуг і задоволення законних вимог і потреб громадян України.

Література:

1. Рудакевич М. І. Ідейні основи та нормативні стандарти етики державних службовців країн Європейського союзу// Державне управління теорія та практика. – 2010. - № 1. С. 73-79.

2. Мотренко Т. Модернізація державного управління та державної служби: проблеми, ресурси, результати. – 2010. // www.guds.gov.ua

3. Стратегічний план діяльності Головдержслужби у 2010 році // www.guds.gov.ua