Внутрішній аудит як елемент вдосконалення системи контролю на підприємстві

Економіка / Облік і аудит

Мудрик Ю.В.

Науковий керівник Овод Л.В.

Хмельницький національний університет

Внутрішній аудит як елемент вдосконалення системи контролю на підприємстві

Актуальність теми. В сучасних умовах зростають вимоги до ефективності управління підприємствами, які зумовлюють необхідність функціональної активізації внутрішнього контролю як складової частини управління. Внутрішній контроль стає ефективним інструментом управління підприємством. Це вимагає якісно нового теоретичного осмислення його суті і ролі в управлінні підприємством. Тому постає завдання переходу від традиційного пасивного констатуючого контролю до його активних форм. Одним з напрямків вдосконалення внутрішнього контролю підприємства є впровадження системи внутрішнього аудиту.

Аналіз публікацій. Вагомий внесок у виклад даного питання зробили М.Т. Білуха [3], Ю.М. Бурлуцька [4], С. Дудка [5], Л.В. Петіна [6], О.П. Петрик [7], які вивчали не лише сутність внутрішнього контролю на підприємстві, а також і його роль, правильну організацію і ефективність.

Метою статті є дослідженні системи внутрішнього аудиту, характеристика його впливу на підвищення якості внутрішнього контролю.

Виклад основного матеріалу. В сучасних умовах діяльність підприємств, яка пов’язана з деякою законодавчою невизначеністю відносно майбутнього та перспектив їх подальшого розвитку, супроводжується різноманітними ризиками. Перед керівниками підприємств виникають задачі прогнозування, оцінки ризиків і створювання ефективної системи управління. В цих умовах зростає роль системи внутрішнього аудиту. В економічно розвинених країнах внутрішній та зовнішній аудит, однаково стрімко розвиваються.

В період становлення внутрішнього аудиту переслідувалася єдина мета - забезпечення достовірності фінансової інформації через постійний контроль за станом системи бухгалтерського обліку економічного суб’єкта.

В Україні становлення зовнішнього аудиту, можна сказати, вже відбулося, а от внутрішній аудит і в професійному, і в законодавчому, і в інституціональному аспектах сьогодні знаходиться ще в стані розвитку.

Потреба у внутрішньому аудиті виникає у зв’язку з тим, що система внутрішнього контролю за станом обліку має тенденцію з часом змінюватися, якщо відсутній механізм постійної його верифікації [4].

Внутрішній аудит стає одним з основних інструментів підвищення ефективності управління підприємствами різних організаційно-правових форм.

Потреба у внутрішньому аудиті обумовлена також тим, що верхня ланка управління не займається безпосередньо контролем повсякденної діяльності структурних підрозділів підприємства, у зв'язку з чим відчуває потребу в інформації, що формується на нижчому рівні. Менеджери не мають досить часу, щоб перевірити виконання вказівок і часто не володіють специфічними інструментами такої перевірки, тому вони не можуть своєчасно виявити приховані недоліки і відхилення, а внутрішні аудитори забезпечують захист від помилок і зловживань, визначають «зони ризику», можливості усунення майбутніх недоліків або відхилень, допомагають ідентифікувати і «посилити» слабкі сторони в системах управління.

На великих та середніх вітчизняних підприємствах так чи інакше виникають проблеми з якісним виконанням керівниками та робітниками своїх функцій, виявлення і попередження порушень у фінансово-господарській діяльності підприємства, виявлення ресурсів і резервів підвищення ефективності виробничого процесу. Власники підприємства мають чітко слідкувати за його діяльністю, вести впорядкований облік та здійснювати внутрішній контроль. Таким чином, виникає природна потреба в організації служби внутрішнього аудиту. Дослідження організації внутрішнього аудиту як підсистеми внутрішнього контролю, зокрема побудови належної служби внутрішнього аудиту дає можливість краще з’ясувати роль внутрішнього аудиту для підприємства та виявити можливі варіанти його вдосконалення, а також перспективи розвитку в умовах сьогодення.

Поняттю «внутрішній аудит» присвятили свої наукові праці закордонні фахівці з аудиту, а правовому забезпеченню та розвитку внутрішнього аудиту - російські науковці (таблиця 1). В Україні проблематикою внутрішнього аудиту почали займатись порівняно пізніше, ніж в США, Європі чи Росії.

Не зважаючи на те, що це питання розглядало безліч вчених, в економічній літературі відсутня єдність думок щодо визначення наукових підходів до належної організації служби внутрішнього аудиту на підприємстві [3].

Таблиця 1 – Підходи до визначення поняття «внутрішній аудит» закордонними і вітчизняними науковцями

Автор	Визначення суті внутрішнього аудиту
Р. Додж	Внутрішній аудит є складовою частиною внутрішнього контролю, здійснюється за рішенням органів управління фірми для цілей контролю і аналізу господарської діяльності.
Е. Аренс і Д. Лоббек	Внутрішній аудит – це внутрішньогосподарський аудит, що забезпечує адміністрацію цінною інформацією для ухвалення рішень, що стосуються ефективного функціонування їх бізнесу.
Андрєєв В. Д.	Внутрішній аудит – це елемент системи внутрішнього контролю, необхідний для великих господарюючих суб'єктів, в основному недержавного сектора економіки, щоб з його допомогою успішно конкурувати на ринку за рахунок зростання якості, зниження собівартості продукції, знання потреб ринку і, таким чином, підвищення ефективності роботи.
Подольський В.	Внутрішній аудит – це незалежна діяльність в організації з перевірки i оцінки її роботи в інтересах керівництва.
Камишанов П.	Внутрішній аудит – це поточний контроль за здійсненням економічної політики i якістю управління підприємством, необхідний для попередження втрати ресурсів, локалізації недоліків, своєчасного попередження фінансових труднощів.
Бодюк А. В.	Внутрішній аудит – це зіставлення реальних результатів господарювання зі сподіваними, аналіз їхніх відхилень, визначення причин цих відхилень, формування інформації для визначення активних дій з усунення виявлених похибок
Бурцев В. В.	Внутрішній аудит – це регламентована внутрішніми документами організації діяльність з контролю ланок управління й різноманітних аспектів функціонування організації, що здійснюється представниками спеціального контрольного органу в рамках допомоги органам управління організації.

Не можна сказати, що якесь з наведених вище визначень некоректно розкриває сутність внутрішнього аудиту, просто вони обмежені і не розкривають в повному об’ємі сутність внутрішнього аудиту на сучасному етапі. Основною причиною цього є буквальність перекладу терміну з англійської мови. Дослівно термін «внутрішній аудит» (internalaudit) – означає внутрішню перевірку рахунків, ревізію. Найточніше визначення дає міжнародний Інститут внутрішніх аудиторів: «внутрішній аудит» є діяльність за поданням незалежних і об’єктивних гарантій і консультацій, спрямованих на вдосконалення діяльності організації. Внутрішній аудит допомагає організації досягти поставлених цілей, використовуючи систематизований і послідовний підхід до оцінки і підвищення ефективності процесів управління ризиками, контролю і управління організацією [7].

До того ж, з приведених визначень, що описують внутрішній аудит, витікає, що він все ж має істотні відмінності від зовнішнього аудиту, до яких можна віднести:

- обмежену незалежність;

- забезпечення регулярного контролю за фінансово-господарською діяльністю економічного суб'єкта;

- регулярне надання інформації з метою прийняття і коригувань раніше прийнятих управлінських рішень.

Мета внутрішнього аудиту – допомога органам управління підприємства в здійсненні ефективного контролю над різними ланками (елементами) системи внутрішнього контролю. Під головним завданням внутрішніх аудиторів слід розуміти забезпечення задоволення потреб органів управління в частині надання контрольної інформації з різних питань, що цікавлять їх. Безумовно, що завдання служби внутрішнього аудиту можуть змінюватися в залежності від специфіки підприємства, особливостей його організаційної структури та завдань, котрі ставить перед собою власник або керівництво підприємства.

Обсяг і мета внутрішнього аудиту змінюються і залежать від розміру, структури суб’єкта господарювання, вимог його управлінського персоналу.

Потреба у внутрішньому аудиті в Україні виникає на великих підприємствах з різними видами діяльності, зі складною розгалуженою структурою і великою кількістю територіально віддалених філій, дочірніх і підпорядкованих підприємств.

В узагальненому виді завданням внутрішнього аудиту на сучасному етапі його розвитку є забезпечення процесу управління економічним суб'єктом достатньою і доречною контрольно-регулюючою інформацією, що дозволяє приймати найбільш ефективні управлінські рішення, а також оперативно і своєчасно проводити коригування раніше прийнятих рішень. При цьому під достатністю слід розуміти повноту інформаційних потоків, тобто кількісну характеристику інформації, а під доцільністю - її достовірність або якісну характеристику.

Внутрішній аудит організовується з урахуванням його специфіки на кожному підприємстві, тому на практиці виникають різні види внутрішнього аудиту :

1. Операційний (дослідження господарської системи з точки зору її ефективності і продуктивності), який включає:

а) функціональний: контроль функції виробництва, управління, збуту, в т.ч. технологічний - контроль професійного рівня техніки і технології (системи виробництва);

б) організаційний: контроль функціонування процесів або організаційної структури ;

в) економічний: контроль дотримання економічних норм, правил розрахунків і звітності. Аудит бухгалтерського обліку є складовою його частиною;

г) правовий: контроль виконання міжнародних, державних, місцевих законодавчих актів і положень, а також внутрішніх статутних документів і розпоряджень керівника;

д) соціальний: контроль виконання колективних договорів між адміністрацією і колективом підприємства, дотримання психофізіологічних рекомендацій при призначенні працівників на посаду;

е) спеціальний: визначається потребами адміністрації, наприклад, виявлення причин неефективності функціонування систем електронної обробки інформації, дослідження можливості зловживань в конкретному підрозділі, ін.

2. Аудит на відповідність вимогам:

а) аудит на відповідність принципам - процедури контролю дотримання нормативних вимог законодавства, облікових стандартів, внутрішніх правил підприємства;

б) аудит на відповідність доцільності - процедури контролю діяльності посадовців на предмет раціональності, доцільності, обґрунтованості і ефективності.

3. Аудит фінансової звітності :

а) плановий - здійснюється у рамках затвердженого плану роботи;

б) позаплановий - здійснюється на вимогу власника, керівника.

Основним завданням внутрішнього аудиту є забезпечення ефективності функціонування усіх підрозділів підприємства на усіх рівнях управління, а також захист законних майнових інтересів підприємства і його власників.

Крім того, внутрішній аудит може вирішувати додаткові завдання:

- перевірка дотримання працівниками підприємства внутрішніх правил, процедур, інших вимог адміністрації;

- перевірка стану бухгалтерського обліку і звітності, їх достовірності і законності, доцільності господарських операцій;

- перевірка наявності, стану, правильності оцінки майна, ефективності використання ресурсів, розрахунково-платіжної дисципліни, своєчасності сплати платежів до бюджету і позабюджетні фонди;

- аналіз діяльності підприємства і його підрозділів для виявлення шляхів підвищення ефективності господарювання;

- розробка проектів, експертних виводів і інших матеріалів, пов'язаних із створенням нового і реорганізацією діючого підприємства і тому подібне;

- розробка пропозицій вдосконалення окремих сфер діяльності, ділянок облікової роботи, модернізації системи контролю, ін.;

- консультування керівників підрозділів, фахівців і працівників підприємства, власників з питань організації і управління, права, аналізу господарської діяльності та ін.;

- організація підготовки до перевірок податковими і іншими органами зовнішнього контролю і тому подібне;

- проведення наукових досліджень по організації і методології обліку, управління, фінансового контролю [6].

Для того, щоб внутрішній аудит правильно виконував свою роботу, потрібна законодавча база. На відміну від зовнішнього аудиту, для регламентації якого було прийнято Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.93 р. № 3125-XII, діяльність внутрішнього аудиту на рівні закону не регламентована. Проте, деякі документи певним чином зачіпають питання внутрішнього аудиту. Зокрема, МСА (Міжнародний стандарт аудиту) 610 «Розгляд роботи внутрішнього аудиту» встановлює положення і надає рекомендації зовнішнім аудиторам при розгляді роботи внутрішнього аудиту, і разом з тим, жодним чином не регламентує процедури внутрішнього аудиту [1].

Кабінет Міністрів України 28.09.11 ухвалив Постанову № 1001 «Деякі питання утворення структурних підрозділів внутрішнього аудиту та проведення такого аудиту в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, їх територіальних органах та бюджетних установах, які належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади» (далі Постанова № 1001). Згідно з Постановою № 1001 міністри та керівники інших центральних органів виконавчої влади з 01.01.12 року повинні утворити та забезпечити функціонування структурних підрозділів внутрішнього аудиту в межах граничної чисельності працівників міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, реорганізувавши контрольно-ревізійні підрозділи. Також має бути забезпечена організаційна і функціональна незалежність структурних підрозділів внутрішнього аудиту, вжито заходів щодо запобігання неправомірному втручанню третіх осіб в їх діяльність [2].

Як зазначається в Постанові № 1001, основним завданням структурного підрозділу внутрішнього аудиту є надання керівникові центрального органу виконавчої влади, його територіального органу та бюджетної установи об’єктивних і незалежних висновків та рекомендацій щодо:

- функціонування системи внутрішнього контролю та їїудосконалення;

- удосконалення системи управління;

- запобігання фактам незаконного, неефективного та нерезультативного використання бюджетних коштів;

- запобігання виникненню помилок чи інших недоліків у діяльності центрального органу виконавчої влади, його територіального органу та бюджетної установи.

Внутрішній аудит проводиться відповідно до стандартів, затверджених Мінфіном, а строк його проведення не повинен перевищувати 45 робочих днів, - зазначається в постанові.

Таким чином, можна стверджувати, що все-таки існує розвиток внутрішнього аудиту в Україні і влада оцінила його необхідність і значимість, про що свідчить просування у нормативному забезпеченні цього різновиду контролю.

Висновок. Система внутрішнього аудиту – це сукупність процедур та облікової політики господарюючого суб’єкта, спрямованих на попередження, виявлення і виправлення суттєвих помилок та відхилень від норм, які виникають у фінансових звітах. Внутрішній аудит – це складова частина загальної системи управління підприємством, покликаний виконувати контрольні функції і підпорядкований керівництву підприємства.

Позитивними рисами організації внутрішнього аудиту на підприємстві є те, що:

- внутрішній аудит допомагає забезпечити ефективність діяльності апарату управління щодо захисту законних майнових інтересів підприємства;

- удосконалює систему бухгалтерського обліку і сприяє підвищенню ефективності роботи;

- контролює реалізацію, надходження грошових коштів, придбання товарів і послуг тощо;

- зміцнює фінансовий стан підприємства.

Негативними рисами організації внутрішнього аудиту на підприємстві є:

- відсутність досконалої законодавчої бази;

- підвищення професійної компетенції фахівців з аудиту відповідно до сучасних вимог, тому що для ведення сучасного аудиту необхідні не тільки великі управлінські, фінансові, технічні зусилля, а й спеціальні знання людських аспектів організації виробництва, висока кваліфікація в галузі трудового права, уміння користуватися соціально-економічними показниками й інші знання у сфері управління трудовими ресурсами;

- в Україні питання організації процесу внутрішнього аудиту досліджено на недостатньому рівні, оскільки відсутній практичний аспект висвітлення даного питання.

Література:

1. Закон України “Про аудиторську діяльність” від 22.04.93 № 3125-XII в редакцiї вiд 07.08.2011// [Електронний ресурс]. – режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3125-12.html

2. Постанова Кабінету Міністрів України від 28 вересня 2011 року № 1001 «Деякі питання утворення структурних підрозділів внутрішнього аудиту та проведення такого аудиту в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, їх територіальних органах та бюджетних установах, які належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади» // [Електронний ресурс]. – режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1001-2011-%EF.html

3. Білуха М.Т. Теорія фінансово-господарського контролю і аудиту: Підручник для вузів. – К.: «Вища школа», 1994. – 143 с.

4. Бурлуцька Ю.М. Аудиторські послуги в Україні: реалії сьогодення та перспективи розвитку // [Електронний ресурс]. – режим доступу: http://www.rusnauka.com/17_AND_2010/Economics/69367.doc.html.

5. Дудка С. Внутрішній аудит: найголовніше // Бібліотека бухгалтерського обліку. – 2008. - № 8.

6. Петіна Л.В. Сутність та значення системи внутрішнього контролю/ Л.В.Петіна, А.В.Зварич // [Електронний ресурс]. – режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/biznes/2010_2/2010/02/100223.pdf

7. Петрик О.П. Законодавчо–нормативне регулювання аудиторської діяльності в Україні: реалії сьогодення // Бухгалтерський облік і аудит. – 2009. - № 8-9. – С.70-77.