Экономические науки/7.Учет и аудит.

Кайнар Оксана

Науковий керівник к.е.н. Даценко Г.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Особливості та проблеми порядку проведення інвентаризації основних засобів

Щороку на підприємстві проводиться інвентаризація, тому для бухгалтерів це є звичайною та добре відомою справою. Проте, питання, які стосуються інвентаризації, не стають менш актуальними і потребують детального розгляду та подальшого вирішення.

Проблемами щодо порядку проведення інвентаризації основних засобів (ОЗ) присвячені праці вітчизняних учених-економістів С.Н. Щербина, Л.С Стецюк, М.Ф. Огійчук, І.Т. Новіков, І.І. Ратуліна та ін. Однак окремі аспекти поставленої проблеми в Україні й досі залишаються малодослідженими і потребують подальшої розробки.

За таких умов метою дослідження є визначення основних моментів порядку проведення інвентаризації ОЗ та встановлення послідовності і порядку застосування прийомів контролю, а також визначити основні недоліки інвентаризаційного процесу.

Основними нормативними документами, які регламентують правові, організаційні та методологічні засади проведення інвентаризації є Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV, зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 996). Статтею 10 даного закону передбачено, що для забезпечення достовірності даних, перед складанням фінансової звітності, підприємства зобов’язані проводити інвентаризацію активів та зобов’язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка [1].

Наступний документ, який передбачає проведення інвентаризації перед складанням річної звітності є Постанова Кабінету Міністрів України "Про порядок подання фінансової звітності" від 28.02.2000 р. № 419, зі змінами та доповненнями [2].

Основні завдання інвентаризації, щодо основних засобів, полягають в установленні їх фактичного стану і наявності.

За інформаційним забезпеченням в економічному контролі розрізняють:

а) документальний контроль; б) фактичний контроль.

Документальний контроль полягає в тому, що встановлюють суть і достовірність господарських операцій за даними первинної документації, облікових регістрів і звітності, в яких вони знайшли відображення в бухгалтерському, внутрішньогосподарському і статистичному обліку. Фактичний контроль полягає в установленні дійсного реального стану об'єкта шляхом вимірювання, зважування, підрахунку лабораторного аналізу і тощо.

Фактичний і документальний контроль взаємопов'язані, оскільки їх спільне застосування дає змогу встановити дійсний стан об'єктів, розробити заходи щодо усунення недоліків.

При проведенні інвентаризації спеціально створені комісії складають інвентарний опис — детальний опис майна підприємства, установи, організації із вказівкою кількості та якості предметів і зазначенням їх оцінки.

До початку інвентаризації ОЗ слід перевірити наявність і стан реєстрів обліку (карток, книг, описів тощо); наявність і стан технічних паспортів та іншої технічної документації; наявність документів на ОЗ, що здані чи прийняті підприємством в оренду на зберігання, на тимчасове користування. За відсутності відповідних документів слід забезпечити їх отримання чи оформлення.

Отже, проведення інвентаризації потребує досить детальної та серйозної уваги. Це зумовлено не лише великим обсягом об’єктів превірки, а й пов’язане із документальним звірянням наявності та стану основних засобів підприємства.

Кожен з названих вище методичних прийомів контролю, а тим більше їх взаємодоповнюючі комбінації та поєднання досить доцільні і успішно використовуються в різних господарських системах.

Варто також звернути увагу на те, що об'єкт, який пройшов відновлення, реконструкцію, розширення чи переобладнання, внаслідок чого змінилось основне його призначення, вноситься до опису під найменуванням, що відповідає новому призначенню[5].

У випадках, коли проведені капітальні роботи (надбудова поверхів, прибудова нових приміщень тощо) або часткова ліквідація будівель і споруд (злам окремих конструктивних елементів) не відображені в бухгалтерському обліку, комісія повинна за відповідними документами визначити суму збільшення або зменшення балансової вартості об'єкта й навести в описі дані про проведені зміни. Одночасно з цим комісія має встановити винних осіб і причини, з яких конструктивні зміни об'єктів не отримали відображення в обліку [3].

Тому очевидною є проблема у випадках, коли об’єкт пройшов відновлення, реконструкцію, розширення чи переобладнання або коли були проведені капітальні роботи, часткова ліквідація. Тому що, ревізору доводиться переглядати додаткову документацію і при цьому визначити достовірність та доцільність даних процесів.

З огляду попередніх даних можна визначити основні недоліки інвентаризаційного процесу:

- великі об’єми роботи, що знижують оперативність виведення результатів;

- затрачання значної кількості часу на здійснення інвентаризації;

- деталізація даного процесу, що не завжди є доцільною та необхідною на практиці;

- деталізація в оформленні документів.

Підводячи підсумки, на основі даної інформації, можна зробити висновок, що інвентаризація, як метод контролю, є досить об’ємним процесом. Зважаючи на умови проведення інвентаризації ОЗ контролюючі органи витрачають багато часу та зусиль на її проведення. Через це постає нагальне питання щодо удосконалення та прискорення даного процесу.

Література:

1. Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-XIV, зі змінами та доповненнями.

2. Постанова Кабінету Міністрів України "Про порядок подання фінансової звітності" від 28.02.2000 р. № 419, зі змінами та доповненнями.

3. Огійчук М.Ф., Новіков І.Т., Ратуліна І.І. Аудит: організація і методика. Навчальний посібник. – К.: Алерта, 2010. – 584 с.

4. Стецюк Л. Особливості проведення річної інвентаризації // Облік і фінанси – 2007. №9. - С. 14-17.

5. Щербина С. Інвентаризації основних засобів та малоцінних необоротних матеріальних активів // Головбух – 2008. №61. – С. 18-20.