ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ РАХУНКОВОЇ ПАЛАТИ УКРАЇНИ

к.е.н., доц. Шевчук О.Д.,

Демидаш Л.С.

В сучасних умовах господарювання важливого значення набуває питання підвищення ефективного використання бюджетних коштів. Вищим органом державного фінансового контролю в Україні виступає Рахункова палата України, що діє і підпорядкована Верховній Раді України. Діяльність Рахункової палати України регламентовано рядом нормативних актів, які в цілому не дають змоги чітко визначити пріоритетні завдання щодо підвищення ефективного використання бюджетних коштів. Тому розробка заходів з удосконалення діяльності Рахункової палати України є актуальним напрямком наукового дослідження.

Значну увагу цьому питанню приділяють як українські, так і зарубіжні вчені. Цій проблематиці присвячено ряд праць та публікацій вітчизняних авторів: О. Грищенко, П. Петренко, М. Крутевича, Л.А. Савченко та ін. Серед праць та публікацій зарубіжних дослідників слід виділити: А.Д . Соменкова, Н.Д. Погосяна та С.О. Шохіна.

Відповідно до чинного законодавства України, правовий статус і завдання діяльності Рахункової палати щодо Державного бюджету України, які встановлює Конституція України та Закон України «Про Рахункову палату», надають цьому органу державного фінансового контролю особливе становище. Новий Бюджетний Кодекс України також встановлює, що контроль від імені Верховної Ради України за надходженням коштів до Державного бюджету України та їх використанням здійснює Рахункова палата (п.2 ст.26 БКУ). Ця ж стаття Бюджетного Кодексу України встановлює, що контрольна діяльність за дотриманням бюджетного законодавства спрямовується, координується та контролюється Кабінетом Міністрів України. Отже, складається колізія в чинному законодавстві щодо правового становища та контрольних повноважень у бюджетному процесі Рахункової палати, яка є наслідком методологічної невизначеності системи бюджетного контролю [3].

Зараз Рахункова палата України здійснює свою діяльність у таких напрямах: контрольно-ревізійному, експертно-аналітичному та інформаційному. Рахункова палата України приділяє багато уваги у своїй діяльності здійсненню контролю за фінансово-господарською діяльністю суб’єктів господарювання, що є головним завданням Державної контрольно-ревізійної служби (далі – ДКРС). Необхідно надати Рахунковій палаті повноваження, які б чітко відокремлювали її функції від функцій ДКРС.

Головною метою діяльності Рахункової палати України має стати надання якісних аналітичних матеріалів Верховній Раді, Кабінету Міністрів, Міністерству фінансів з метою інформування про причини проблем, які виникають при використанні бюджетних коштів. Для цього Рахункова палата України має приділити головну увагу здійсненню комплексу аналітично-інформаційних заходів, спрямованих на збирання, вивчення, узагальнення та аналіз інформації про стан використання державних коштів на основі проведених контрольно-ревізійних та експертних заходів, розроблювати заходи із запобігання порушенням та причинам їх виникнення.

Необхідно звернути увагу на те, що сучасне законодавство свідчить про деяку фінансову обмеженість функцій Рахункової палати України. Даний орган не наділений правом активно і самостійно вирішувати питання щодо осіб, винних у порушенні законодавства, або принаймні виносити приписи про усунення порушень законодавства в частині, що стосується використання коштів Державного бюджету. Вищий орган фінансового контролю повинен бути наділеним не лише контрольними повноваженнями, але й повноваженнями з усунення недоліків і порушень у використанні Державного бюджету установами та організаціями, які він перевіряє. Рахункова палата України не повинна інформувати про порушення законодавства чи порушувати клопотання перед певними органами про притягнення до відповідальності. Вона повинна самостійно приймати відповідні рішення.

Велике значення в розвитку Рахункової палати України матиме вступ України у Європейський Союз. Це буде сприяти застосуванню світових стандартів аудиту, європейських методів проведення зовнішнього аудиту для того, щоб із звітів, наданих у парламент країни і Європейського Союзу, можна було отримати чітке і прозоре уявлення про те, як у країні використовуються державні кошти [2].

На сьогодні Україна ледь не єдина країна в Європі, де на регіональному рівні не існує незалежного представницького (суспільного) контролю за виконавчою владою щодо ефективності її роботи та витрачання суспільних коштів. Регіональне (обласне) контрольно-ревізійне управління очолює керівник, який без відповідної співбесіди та письмового погодження з головою обласної державної адміністрації не має права приступати до виконання своїх обов’язків. Тож і виходить, що головні розпорядники бюджетних коштів у регіоні, згідно зі статтями 21, 22 Бюджетного кодексу України, самі собі погоджують і відповідно дефакто обирають головних регіональних контролерів. Безумовно, за таких методів «контролювання» та «обирання» головних контролерів про принциповість та ефективність контролю в регіоні за використанням суспільних коштів годі й говорити.

Представницький вищий орган системи державного фінансового контролю повинен бути законодавчо унормований (із внесенням змін до Конституції та відповідних законів) і створений на базі Рахункової палати України з трансформованими функціями за регіонами, розширеними повноваженнями та із залученням висококваліфікованих спеціалістів з інших органів контролю. Вищий орган державного фінансового контролю отримує такий статус не тому, що він буде головним або з більшими владними повноваженнями, а тому, що буде над системою внутрішнього контролю як у системі виконавчої влади, так і в банківській системі.

Вищий орган державного фінансового контролю України повинен бути колегіальним органом, керівні посадовці (члени колегії) – підзвітні громадськості (звітування через засоби масової інформації) та Верховній Раді України (звітування на засіданнях), посадовці територіальних (обласних) підрозділів – підзвітні відповідним обласним радам, вищому органу державного фінансового контролю та місцевій громадськості. Основними принципами, за якими пропонується формувати штат керівних посадових осіб (членів колегії) вищого органу державного фінансового контролю та його територіальних підрозділів, є принцип професійності (за кваліфікаційними вимогами) та принцип висування кандидатів обов’язково від усіх політичних партій (фракцій, блоків), що увійшли до відповідної ради, а також представників відповідних громадських об’єднань, які захищають права громадян, інтереси яких не представлено жодною партією (фракцією), у рівній кількості представників [1].

Отже, можна виділити такі шляхи удосконалення діяльності Рахункової палати України: по-перше, провадження змін у правовому статусі Рахункової палати; по-друге, удосконалення чинної законодавчої бази; по-третє, надання пріоритету аналітичній діяльності Рахункової палати; по-четверте, використання позитивного світового досвіду і по-п’яте, надання Рахунковій палаті повноважень зі здійснення карних заходів щодо установ і організацій, які перевіряються.

Література:

1. Басанцов І.В. Удосконалення державного фінансового контролю за ефективним використанням бюджетних коштів в Україні // Вісник Університету банківської справи Національного банку України. – 2011. – №1. – С. 280-283.

2. Миколенко М.С. Шляхи вдосконалення діяльності Рахункової палати України // Управління розвитком. – 2010. – №2(78). – С. 8-9.

3. http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/vkhnuvs/2011_53/53/36.pdf