Ничкалюк Т. Г.

Вінницький національний аграрний університет

Застосування міжнародних стандартів фінансової звітності у сфері страхування

Ефективна діяльність державного органу страхового нагляду є невід’ємною частиною перспективного розвитку прозорого страхового ринку в Україні. Саме дана тенденція та інтенсивний розвиток страхового ринку в Україні за останні роки і визначив необхідність аналізу оперативного, тактичного та стратегічного контролю з боку органів страхового нагляду в Україні [2]. Процес адаптації вітчизняного законодавства до вимог Європейського співтовариства також визначає проблеми .

Страховий ринок України є найпотужнішим сектором небанківських фінансових послуг. Даний сегмент ринку постійно нарощує свої фінансові можливості, які стосуються не тільки економічної, комерційної та інвестиційної діяльності, але й значним чином впливає на соціальний розвиток у державі [4].

Діяльність страхових компаній впливає на соціально-економічні відносини, що обумовило необхідність організації державного страхового нагляду. Загальна мета нагляду за страховою діяльністю полягає в підтриманні діяльності прозорих, безпечних, ефективних і стабільних страхових ринків в інтересах учасників ринку та з метою захисту страхувальників. Тобто, страховий нагляд повинен забезпечити збалансування інтересів усіх суб’єктів страхових відносин: держави, страховика та страхувальника.

Відбулися зміни і в обліку договорів страхування, а саме: у серпні 2010 року Рада з міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ) випустила проект комплексного стандарту, який змінить порядок обліку у страховика та інших компаній, які емітують договори, що містять елемент страхового ризику (тобто ризику відповідати за вимогами страхованої особи в разі настання страхового випадку). Дана пропозиція є результатом спільного проекту СМСФО і ССФУ у сфері розробки єдиного уніфікованого стандарту зі страхування. Пропонований стандарт замінить МСФЗ (IFRS) 4 «Договори страхування», який діє на даний час і припускає застосування різних практик обліку договорів страхування.

На відміну від МСФЗ (IFRS) 4, договори на надання послуг за фіксовану винагороду, за якими обсяг послуг залежить від події, виникнення якої не визначено (наприклад, договір на обслуговування, за яким постачальник послуг зобов’язується ремонтувати певне обладнання при його пошкодженні), не входитимуть до сфери застосування запропонованого стандарту. У стандарті не розглядаються питання, пов’язані з порядком обліку, що здійснюється власниками поліса (відмінного від поліса перестрахування), які укладають договори страхування.

Відповідно до Проекту, очікувані грошові потоки дисконтуються за безризиковими ставками, скоригованими з урахуванням відмінностей між показником ліквідності договорів страхування і аналогічним показником відповідних безризикових інструментів. Ставки дисконтування не будуть базуватися на активах, які гарантують договори страхування (наприклад, державні облігації, що підлягають вкладенню)[6], якщо тільки дохід від зазначених активів не впливатиме на грошові потоки власників полісів (у цьому випадку ставка дисконтування буде заснована на грошових потоках, асоційованих із такими активами).

За договором страхування, залишкова маржа усуває будь-який первинний прибуток. Згодом він не переоцінюється, але систематично відновлюється протягом періоду страхового покриття. Будь-який первинний збиток за договором негайно відображається через прибуток (збиток) періоду.

В основі визначення прибутків і збитків за договором лежатиме модель виміру. Емітенти не визнаватимуть премії у складі виручки (за винятком випадків, коли застосовується короткостроковий спрощений підхід), а демонструватимуть їх окремо як гарантовану маржу в звіті про прибутки та збитки в якості окремої статті з такою ж назвою (що включає зміни в поправці на ризик і залишковій маржі) та як зміни в розрахунках і у фактичних даних[6].

Додаткове розкриття інформації стосуватиметься інформації про премії та позови.

Розглянуті пропозиції вплинуть на компанії, які випускають договори, що відповідають визначенню договорів страхування, включаючи договори фінансових гарантій. Результатом цих пропозицій, ймовірно, стануть збільшення мінливості показників звіту про прибутки і збитки та значні зміни у презентації звіту про прибутки та збитки [6].

Таким чином, ознайомившись з головними нормативними документами з регулювання страхової діяльності за міжнародними вимогами та українським законодавством, приходимо до висновку, що необхідність в адаптації української нормативної бази в цій галузі до вимог світової спільноти повністю обґрунтована та зумовлена сучасною ринковою ситуацією.

При порівнянні Закону України «Про страхування» і МСФЗ 4 «Страхові контракти» виявлено, що облікова система нашої держави не здатна передати всю специфіку страхової діяльності. Тож обумовлено необхідність розроблення якісного нормативного документа з регулювання бухгалтерського обліку у страховиків, який би був максимально наближений до МСФЗ 4 «Страхові контракти», відображають повноту та детальність нового стандарту але не суперечить вітчизняному правовому аспекту (за українським законодавством), а також має кількість переваг у деяких своїх пунктах та відповідає вимогам часу і світового фінансового ринку.

Список використаної літератури

1. Про внесення змін до Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", Закон України від 12.05.2011 р. № 3332-VI

[Електронний ресурс]. -http://zakon.rada.gov.ua -

2. Меморандум про взаємодію, співробітництво та координацію дій щодо запровадження в Україні Міжнародних стандартів фінансової звітності [Електроннийресурс].http://minfin.gov.ua

3. Закон України "Про страхування" від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР.

4. Програма реформування системи бухгалтерського обліку із

застосуванням міжнародних стандартів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.1998 р. № 1706.

5. Б.В. Мельничук. Проблеми запровадження МСФЗ в Україні: інституціональний підхід//-К.: Облік і фінанси АПК.-3.2011.-с. 24-27.

6.[Електронний ресурс].- Режим доступу: www.ufin.com.ua/analit_mat.