Усата Т.В., Путь І.О.

Науковий керівник – к.е.н., доц. Гладій І.О.

Проблемні питання обліку основних засобів

Ефективне використання основних засобів зумовлює необхідність впровадження на підприємстві науково обґрунтованої системи обліку основних засобів, яка б відповідала вимогам системи управління господарюючого суб’єкту. За таких умов система бухгалтерського обліку виступає джерелом економічної інформації, яка необхідна керівництву підприємства для своєчасного реагування на вплив зовнішнього середовища.

Значний внесок у розвиток теоретичних і методологічних засад до обліку основних засобів внесли українські вчені М.Т. Білуха, Ф.Ф. Бутинець, М.П. Войнаренко, І.М. Павлюк, В.П. Завгородній та інші. Незважаючи на значні досягнення і напрацювання, ціла низка питань залишилась невирішеною.

Однією з головних є проблема визначення основних засобів. Так, відповідно до П(С)БО 7 основні засоби - це «матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів чи надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік)» [1].

Починаючи з 30.03.2008 року норми профільного П(С)БО 7 «Основні засоби» вже не поширюються на ті об’єкти, які утримуються для продажу. Їх облік ведуть за правилами оновленого з метою відповідності міжнародним стандартам П(С) БО 27 «Необоротні активи, що утримуються для продажу, і припинена діяльність».

Відповідно до цих змін було введено субрахунок 286 «Необоротні активи та групи вибуття, що утримуються для продажу». Цей субрахунок входить до рахунка 28 «Товари», який відповідно до Інструкції № 291 призначений для обліку руху товарно-матеріальних цінностей, що надійшли на підприємство з метою продажу. Цей рахунок згідно з Інструкцією використовують в основному збутові, торгові та заготівельні підприємства й організації, а також підприємства громадського харчування. На промислових та інших виробничих підприємствах рахунок 28 «Товари» застосовується для обліку будь-яких виробів, матеріалів, продуктів, які спеціально придбані для продажу [2].

Ці події призвели до того, що перед бухгалтерами постало питання: чи можна реалізувати основні засоби безпосередньо з 10 рахунку, або вартість об’єкту основних засобів повинна бути переведена на субрахунок 286 і тільки потім здійснена реалізація.

Для того, щоб реалізувати основні засоби як «необоротний актив, що утримується для продажу», треба керуватися умовами, що передбачені п.1 р.II П(С)БО 27, в якому визначено, що необоротній актив та група вибуття визнаються утриманими для продажу у випадку, якщо:

- економічні вигоди очікується отримати від їх продажу, а не від їх використання за призначенням;

- вони готові до продажу в їх теперішньому стані;

- їх продаж, як очікується, буде закінчений протягом року з дати визнання їх утриманими для продажу;

- умови їх продажу відповідають звичайним умовам продажу для подібних активів;

- їх продаж має високу вірогідність, якщо керівником підприємства підготовлений відповідний план або підписаний твердий контракт про продаж, здійснюється їх активна пропозиція на ринку за ціною, що відповідає справедливій вартості [3].

Необхідно зауважити, що всі ці умови повинні виконуватися одночасно. Основні засоби переводять у необоротні активи не автоматично. Це відбувається, якщо дотримані умови визнання, що перелічені у П(С)БО 27. Крім того, щоб визнати актив як утриманий для продажу, потрібно, щоб пройшов деякий час з моменту прийняття рішення щодо його продажу до моменту здійснення продажу. Протягом цього періоду підприємство повинно застосовувати активні дії, що спрямовані на продаж цього об’єкту основних засобів. У підтримку цього твердження, звернемось до п.25 П(С)БО 32, в якому говориться, що «переведення інвестиційної нерухомості у склад запасів здійснюється у випадку здійснення зміни способу використання цього активу, що підтверджується початком підготовки до продажу. Якщо реалізація інвестиційної нерухомості здійснюється без попередньої підготовки, то інвестиційна нерухомість переведенню у склад запасів не підлягає» [4].

Дискусійними є також зміни, внесені до субрахунку 943 «Собівартість реалізованих виробничих запасів», де здійснюється облік собівартості реалізованих виробничих запасів (сировини, матеріалів, відходів тощо) і необоротних активів та груп вибуття, утримуваних для продажу. Аналогічна ситуація пов’язана і з визнанням доходу від реалізації необоротних активів, для чого нині призначений субрахунок 712 «Дохід від реалізації інших оборотних активів», де узагальнюється інформація про доходи від реалізації оборотних активів (виробничих запасів, малоцінних та швидкозношуваних предметів тощо), а також необоротних активів та груп вибуття, утримуваних для продажу.

Отже, згідно з останніми змінами в законодавчих документах основні засоби, призначені для продажу, визнаються оборотними активами і обліковуються разом з виробничими запасами. Як свідчать дані, об’єднання на одному рахунку різних за економічними характеристиками об’єктів знизить поінформованість користувачів та не дасть їм можливості приймати обґрунтовані управлінські рішення.

Література:

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. №92.

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 27 «Необоротні активи, що утримуються для продажу, та припинена діяльність», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 02.07.2007 р. №779.

3. Мазуренко Е. Продажа основных средств // Все про бухгалтерський облік – № 69. - 2008. – С.10-13

4. Нікулін О. Основні фонди, що утримуються для продажу, та відстрочені податки // Все про бухгалтерський облік. - № 12. – 2008. – С. 53-57.