Герасимова О.І.

Криворізький державний педагогічний університет, Україна

Аналіз трактування дефініції «рефлексивні уміння» у психолого педагогічній літературі

Гуманістична спрямованість освіти значною мірою визначається тим, що закладає в особистість механізм саморозвитку, саморегуляції задля здійснення ефективної життєдіяльності у сучасному соціумі. Для цього необхідно допомогти людині стати суб’єктом діяльності, передусім, через виховання у неї рефлексивних умінь.

Проблема рефлексії була і продовжує залишатися актуальною у психолого-педагогічній науці. Дослідження рефлексії було започатковане у працях видатних психологів Б. Ананьєва, Л. Виготського, В. Давидова, Д. Ельконіна, С. Рубінштейна і отримало своє продовження у розвідках сучасних науковців Н. Гуткіної, І. Семенова, С. Степанова, Р. Чумичевої, Г. Щедровицького та інших. Українська психолого-педагогічна наука також має чималі напрацювання у контексті відповідної проблематики (М. Боришевський, С. Васьківська, С. Максименко, В. Юрченко, Т. Яценко).

Щодо поняття рефлексивних умінь науковці займають різні позиції. Розуміння особистісної рефлексії як знання учителем самого себе зустрічаємо Н. Маркової [3]. Такий же зміст вкладає у поняття «рефлексивні уміння» М. Вислогузова [1]. Водночас викликає сумнів доцільність поняття педагогічної рефлексії з визначення Б. Вульфова, В. Харкіна. На нашу думку, розглянута ними згадана категорія ідентична рефлексивним умінням. Г. Коджаспірова переконує: коли предметом рефлексії виступають усі сторони педагогічної діяльності учителя, то це – педагогічна рефлексія [2]. Ф. Гоноболін, Л. Кондрашова, В. Сластьонін також дотримуються подібної позиції. Рефлексивні уміння доцільно називати педагогічними, оскільки вони стають професійною рисою особистості вчителя, у його роботі набувають педагогічно спрямованого характеру. На їх думку, вони наповнюються новим педагогічним змістом і визначаються специфікою вчительської праці.

Доречно завуажити, що дефініція «рефлексивні уміння» у психолого-педагогічній літературі має різні трактування: «педагогічна рефлексія» (Г. Коджаспірова) [2], «професійно-педагогічна рефлексія» (Б. Вульфов, В. Харкін), «особистісна рефлексія» (Т. Щербакова), «саморефлексія» (М. Вислогузова) [1]. Довільне трактувасння термінології ускладнює розуміння суті рефлексивних умінь та дослідження окресленої проблеми.

А. Марковою визначає, що рефлексія – це здатність учителя подумки уявити собі в учневі картину ситуації і на цій основі уточнити уявлення про себе [3]. Вона наголошує лише на здатності вчителя коригувати свою діяльність завдяки думці учнів («я очима інших»). Це одна з ознак рефлексії, і зокрема, рефлексивних умінь.

Науковець Г. Коджаспірова, досліджуючи проблеми педагогічної самоосвіти, зосереджує увагу на особистісному аспекті рефлексії і визначає її як усвідомлення, критичний аналіз та визначення шляхів продуктивного самовдосконалення своєї діяльності [2].

Беручи до уваги концепцію педагогічних здібностей, трактують зміст рефлексивних умінь А. Реан, Є. Рогов. Вони доводять, що здібності звернені до об’єкта і суб’єкта педагогічного впливу, пов’язані зі специфічною чуттєвістю вчителя до власної особистості та особистості учня, тобто допомагають учителеві пізнавати завдяки особистості учня власну особистість. На основі цього визначають комплекс рефлексивно-перцептивних умінь учителя:

- уміння пізнавати власні індивідуально-психологічні особливості;

- уміння оцінити свій психічний стан;

- уміння здійснити різнобічне сприймання й адекватне пізнання особистості учня і самого себе.

Доречно відзначити зв’язок рефлексивних умінь педагога з вирішенням головної мети виховання – формування особистості вихованців. Розвиток особистісно рівноправних, співтворчих відносин між учителем й учнем передбачає здатність до рефлексивних умінь, тобто самокритичність, самоаналіз, самооцінку своїх дій учителем з пріоритетною орієнтацією на особистість учня. В особистісному аспекті рефлексивні уміння, з одного боку, виступають як здатність людини до самоаналізу, сприяє розвитку самосвідомості та є важливим фактором особистісного самовдосконалення, а з іншого, – виведення мислення на рефлексивний рівень детермінується особистісними цінностями, стосунками, переживаннями.

До виховного потенціалу рефлексивних умінь варто віднести такі її особливості:

– рефлексивні уміння як здатність людини до аналізу, осмислення і переосмислення своїх відносин із навколишнім світом, є необхідною складовою частиною особистісного розвитку;

– рефлексивні уміння дають змогу людині свідомо регулювати, контролювати свою поведінку та усвідомлювати її значення для інших людей;

– рефлексивні уміння сприяють цілісності та динамізму внутрішнього життя людини, а також справляють позитивний вплив на сферу міжособистісних взаємин.

Отже, рефлексивні уміння – це вид діяльності, спрямований на самопізнання й усвідомлення того, як особу сприймають інші люди. У процесі педагогічної діяльності рефлексивні уміння спрямовують на аналіз та коригування педагогічних технологій, які застосовують для досягнення конкретної мети навчально-виховного процесу, а також на особистість педагога.

Література

1. Вислогузова М.А. Подготовка учителя к творческой деятельности / Маргарита Анатольевна Вислогузова. – М. : Прометей, 1993. – 70 с.

2. Коджаспирова Г.М. Культура профессионального самообразования педагога / Галина Михайловна Коджаспирова. – М. : Издательский центр «Академия», 1994. – 147 с.

3. Маркова А.К. Психология профессионализма / Аэлита Капитоновна Маркова. – М. : Знание, 1997. – 308 с.