Педагогические науки/5.Современные методы преподавания.

Золочевська М. В., ст. викладач; Бескаравайна А. І., студентка

Харківська гуманітарно-педагогічна академія, Україна

Методи інтерактивного навчання

Сучасна школа стоїть перед прикрим фактом: в умовах традиційних форм та методів навчання школярі, пасивно отримуючи інформацію, не вміють здобувати її самостійно і застосовувати те, що знають. У доповіді ЮНЕСКО "Освіта: прихований скарб", де проголошено: «Людина має навчитися: діяти таким чином, щоб робити потрібні зміни у середовищі свого мешкання; жити в суспільстві, беручи участь у всіх видах людської діяльності». Цьому сприяють методи інтерактивного (з англійської "взаємодіючого") навчання, що активно розробляються останнім часом. «Сутність інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умов постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове навчання в співпраці)» [1].

     Методи інтерактивного навчання сприяють підвищенню процесу засвоєння знань. За даними американських вчених, під час лекції учень засвоює всього лиш 5% матеріалу, під час читання - 10%, роботи з відео/аудіоматеріалами - 20%, під час демонстрації - 30%, під час дискусії - 50%, під час практики - 75%, а коли учень навчає інших чи відразу застосовує знання - 90%. Як бачимо, відносно пасивні методи навчання (коли учень лише засвоює та відтворює дані) мають на рівень (в 5-10 разів) нижчу ефективність, ніж активні та інтерактивні. Методи інтерактивного навчання можна поділити на дві великі групи: групові та фронтальні. Перші передбачають взаємодію учасників малих груп (на практиці від 2 до 6-ти осіб), другі - спільну роботу та взаємонавчання всього класу. Час обговорення в малих групах - 3-5 хвилин, виступ - 3 хвилини, виступ при фронтальній роботі - 1 хвилина.

На сьогодні серед розмаїття методів найбільш відомими є робота в парах, трійках, змінюванні трійки, акваріум, мозковий штурм, мікрофон, 2+2=4 тощо.

У своїй практичній діяльності на уроках інформатики я застосовувала такий метод інтерактивного навчання, як «2+2=4».

Під час уроку, я даю однакові завдання двом окремим парам учнів. Наприклад, під час вивчення такої теми, як «Застосування комп’ютера» в другому класі можна запропонувати учням таке завдання: у подану на рис.1 схему, обговорюючи, вписати, що можна робити за допомогою комп’ютера.

Рис. 1 Організаційна діаграма для роботи учнів.

При вивченні такої теми, як «Робота з мишею» можна запропонувати різним парам учнів таке дослідницьке завдання: виконати з мишею вказані дії та записати результати їх виконання а таблицю на зразок поданої таблицею 1. Таблиця 1

Дія	Результат
Переміщення миші
Одноразове натискання лівої кнопки миші
Подвійне натискання лівої кнопки миші
Натискання правої кнопки миші
Обертання коліщатка

Над одними завданням учні працюють протягом певного часу (до 5 хвилин), обов’язково доходять до спільного рішення, потім об’єднуються і діляться набутим. Необхідним є досягнення консенсусу. Після цього потрібно об’єднати учнів у четвірки, у вісімки, перейти до групового обговорення.

Досвід роботи показав, що після запровадження цих методів можна констатувати наступні зрушення:

1) учні набули культури дискусії;

2) виробилося вміння приймати спільні рішення;

3) поліпшились вміння спілкуватися, доповідати;

4) якісно змінився рівень сприйняття учнями української літератури - він набув особистісного сенсу, замість "вивчити", "запам'ятати" стало "обдумати", "застосувати";

5) якісно змінився рівень володіння головними мисленнєвими операціями - аналізом, синтезом, узагальненням, абстрагуванням.

 Загалом впровадження методів інтерактивного навчання дає змогу наблизити викладання до нового, особистісно-зорієнтованого рівня.

Література:

1. Пометун О. І. Підготовка вчителів початкових класів: інтерактивні технології у ВНЗ / Пометун О. І., Комар О. А. – Умань : РВЦ “Софія”. 2007. –  С.  6.