Васіна О.С., Зубарєва О.О.

Науковий керівник: к.ю.н. Романюк О.І.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

МІЖНАРОДНО ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ТРАНСНАЦІОНАЛЬНИХ КОРПОРАЦІЙ

У сучасному світі ТНК відіграють роль «двигунів світової економіки», міжнародного регулятора виробництва та розподілення продукції [1, с. 78].

Незважаючи на активну діяльність ТНК, як у зарубіжній, так і у вітчизняній літературі ще не вироблено єдиного їх визначення.

Такі вчені, як В.Опришко, А.Коста, К. Квінтано та деякі інші, вважають, що ТНК – єдине економічне угрупування підприємств різної державної належності, що здійснюють свою діяльність, керовану з єдиного центру на території кількох країн на основі їхнього національного законодавства [2, с. 219].

Міжнародно-правове регулювання діяльності ТНК як на регіональному, так і на універсальному рівнях сьогодні ще далеке від бажаного, хоча вже є міжнародно-правові документи, які використовуються для регулювання діяльності ТНК [2, с. 220].

Важливу роль у регулюванні міжнародних правовідносин за участю ТНК відіграють країни Андської групи – субрегіонального торгово-економічного об’єднання, створеного в межах Латиноамериканської асоціації інтеграції. Андський пакт укладено у 1969 р. Болівією, Колумбією, Перу, Чилі (до 1976) та Еквадором [3, с. 29].

Декларація про міжнародні інвестиції та багатонаціональні підприємства від 21 червня 1976 р., Керівні принципи для багатонаціональних підприємств (що є додатком до цієї декларації) мають диспозитивний характер, хоча й містять такі принципи, як дотримання норм міжнародного права, підпорядкованість праву країни перебування, співробітництво з країною перебування [4, с. 101].

Певне значення надавалося Хартії міжнародної торговельної організації, яка була підписана в Баварії 1948 р. Вона як багатостороння угода була спрямована на захист закордонних інвестицій корпорацій, а також на здійснення контролю за діяльністю ТНК з боку урядів приймаючих країн [2, с. 221].

Генеральна Асамблея ООН 12 грудня 1974 р. більшістю голосів при поіменному голосуванні (12- «за», 6 – «проти», 10 – «утрималися») прийняла Хартію економічних прав і обов’язків держав.

У пп.6 п. 2 ст. 2 Хартії зафіксовано, що кожна держава має право регулювати і контролювати діяльність ТНК у межах дії національної юрисдикції та вживати заходів для забезпечення того, щоб така діяльність не суперечила її законам, нормам та постановам і відповідала економічній та соціальній політиці країни. ТНК не повинні втручатися у внутрішні справи приймальної держави. Кожна держава з урахуванням своїх суверенних прав повинна співробітничати з іншими державами щодо здійснення права, викладеного в цьому підпункті.

Першою спробою врегулювання діяльності ТНК є акти ОЕСР від 21 червня 1976 р., до яких належать Декларація про міжнародні інвестиції та багатонаціональні підприємства, а також такі три взаємопов’язаних документи:

· «Керівні принципи для багатонаціональних підприємств»;

· «Національний режим»;

· «Стимули й перешкоди для міжнародних інвестицій» [1, с. 81].

Названі акти ОЕСЕР мають дві особливості. По-перше, до них додано текст, згідно з яким держави могли не брати на себе або пом’якшити ті зобов’язання, які випливають з цих документів, але «не стикуються з внутрішнім правом» відповідних держав. По-друге, вони застосовуються лише у взаємопов'язаності: прийняття одного з трьох документів тягне за собою обов’язкове прийняття двох інших, а процес регулювання здійснюється за використанням усіх трьох документів в їх сукупності.

Проте не варто забувати, що ОЕСР не э універсальною міжнародною організацією, тому сфера дії цих документів відповідно обмежена [1, с. 82].

Щодо правового регулювання діяльності ТНК на універсальному рівні, то на вимогу країн, що розвиваються (а вони мають особливі антипатії до діяльності ТНК), у межах ООН ще 1974 року було створено Міжурядову комісію ООН з ТНК та Центр з ТНК. Перед ним було поставлено завдання створити Кодекс поведінки ТНК. Кодекс вважався спробою формалізувати підпорядкування діяльності ТНК певним правилам [4, с. 102].

У проекті Кодексу сформульовані принципи діяльності ТНК, які мають прогресивний характер. До них, зокрема, належать такі:

· повага суверенітету країн, в яких вони здійснюють свою діяльність;

· підпорядкування законам цих країн;

· урахування економічних цілей і завдань політики, що проводиться в цих країнах;

· повага до соціально-культурних цілей, цінностей і традицій країн, в яких вони здійснюють свою діяльність;

· невтручання у внутрішні справи;

· відмова вести діяльність політичного характеру;

· утримання від практики корупції;

· дотримання законів і постанов, що стосуються обмеженої практики, утримання від застосування [2, с. 223];

· дотримання положень, що стосуються передання технологій та охорони навколишнього середовища.

Деякі принципи, що мають важливе значення в регулюванні діяльності ТНК, були предметом спеціального обговорення в ООН. Так, на 30-ій сесії була прийнята резолюція «Заходи проти корупції, що практикуються ТНК та іншими корпораціями, їх посередниками й іншими причетними до справи сторонами»,в якій Генеральна Асамблея ООН суворо засудила злочини, пов’язані з протиправною практикою підкупу державних службовців країн місцеперебування ТНК з метою досягнення вигідних для неї рішень, всупереч економічним і національним інтересам цих країн.

За дотриманням норм Кодексу має здійснювати нагляд спеціальна комісія ООН, а також Центр ООН з ТНК [2, с. 224].

Минуло вже понад чверть століття, як Центр з ТНК сформував правила поведінки для ТНК. Проте Кодекс поведінки ТНК досі ще не прийнятий й хоча його проект вже створено остаточне прийняття цього Кодексу нажаль досить сумнівне.

Економічна соціальна рада ООН (ЕКОСОР) схвалила зазначений проект і він одержав позначення Док. ООН Е/С. 10.1996.S.2., норми якого мають рекомендаційний характер. У Кодексі збереглися ті положення, які формулювалися і у його проекті.

У межах СНД 6 березня 1998 р. у Москві було підписано Конвенцію про транснаціональні корпорації. Верховна Рада України 13 липня 1999 р. [4, с. 103] прийняла закон № 921- XIV про ратифікацію цієї Конвенції. Цей невеликий обсягом закон містить такі статті-застереження [4, с. 104]:

Транснаціональні корпорації на території України та за її межами у разі, коли їх створення може призвести до монополізації товарних ринків в Україні, впливає чи може вплинути на економічну конкуренцію на її території, створюються за згодою Антимонопольного комітету України у порядку, передбаченому законодавством України про захист економічної конкуренції [5].

Україна зобов’язується застосувати положення Конвенції про транснаціональні корпорації, за винятком другого та восьмого абзаців преамбули і слів у ст. 19 «Економічний Суд Співдружності Незалежних Держав чи інші» [4, с. 104].

У цій Конвенції термін «транснаціональна корпорація» охоплює різні транснаціональні структури, у тому числі фінансово-промислові групи, компанії, концерни, холдинги, спільні підприємства, акціонерні товариства з іноземною участю тощо. Корпорації мають право здійснювати на території Сторін будь-які види діяльності, не заборонені законодавством Сторін.
У ст. 3 зазначається, що учасниками корпорації можуть бути юридичні особи будь-якої організаційно-правової форми, у тому числі з третіх країн.
Державні, муніципальні й унітарні підприємства можуть бути учасниками корпорації в порядку і на умовах, визначених власниками їх майна.
У ст. 8 міститься досить великий перелік заходів, які Сторони зобов’язалися вживати з метою стимулювання створення та діяльності корпорацій. Однак цей перелік не вважається вичерпним.

Колізійні норми у цій Конвенції переважають над матеріально-правовими. Наведемо приклади колізійних положень Конвенції:

· «Відносини, не врегульовані цією Конвенцією, регулюються двосторонніми угодами між Сторонами, а також їх національним законодавством» (ч. 2 ст. 1).

· «Сторони погодилися, що корпорація створюється і діє відповідно до вимог законодавства Сторін» (ч. 6 ст. 1).

· «Порядок реєстрації корпорації визначається законодавством держави — місця її реєстрації» (абз. 2 ст. 4).

· «Структура управління (склад вищого, виконавчого і контрольного органів) визначається в установчих документах корпорації виходячи із законодавства держави — місця реєстрації корпорації» (ст. 6).

· «Корпорація подає звітність відповідно до законодавства держави — місця реєстрації корпорації» (ч. 1 ст. 10). [6].

Досить переконливо видається думка, згідно з якою ТНК не можуть претендувати на статус суб’єкта міжнародного права, бо ТНК і держава завжди будуть не рівними не тільки формально-юридично, а й практично. Відповідні можливості держав і ТНК лежать у різних площинах. Тому слід розглядати ТНК не як суб’єкт міжнародного права, а як предмет (дестинатор) регулювання цього права .

Підбиваючи підсумки викладеного вище доцільно підкреслити, що незважаючи на активну діяльність найважливішого елементу розвитку світової економіки і міжнародних економічних відносин - ТНК, що виступає основною силою, яка формує сучасний і майбутній вигляд світу, міжнародно-правове регулювання діяльності ТНК сьогодні ще далеке від бажаного. Недостатня кількість міжнародних норм, які регулюють діяльність ТНК може бути як наслідком безкомпромісних позицій держав стосовно загальної нормативної бази, так і небажання держав створювати її. Звісно, ТНК не будуть відмовляються у використанні наданої таким чином вигоди доти, доки зацікавленні держави не отримають гарантій від міжнародної нормативної бази.

Література:

1. Чубарєв В.Л. Міжнародне економічне право: підруч. \ В.Л. Чубарєв. – К.: Хрінком Інтер, 2009. – 368 с.

2. Опришко В. Міжнародне економічне право: Підручник / В. Опришко, А. Коста, К. Квінтано та ін.; за наук. ред.. В Опришка. – К.: КНЕУ, 2006. – 496 с.

3. Опришко В.Ф., Ласківська Л.А. Міжнародне економічне право: Навч. – метод. посіб. для самост. вивч. дисц. – Вид. 2-ге, без змін. –К.: КНЕУ, 2006. – 148 с.

4. Дахно І.І. Міжнародне економічне право. – 3-тє вид., перероб. і доповн. – К.: центр навчальної літератури, 2006. – 272 с.

5. Закон України «Про ратифікацію Конвенції про транснаціональні корпорації» від 13 липня 1999 року N 921-XIV зі змінами та доповненнями [Електронний ресурс]: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=921-14

6. Дахно І.І. Підручник: Міжнародне приватне право [Електронний ресурс]: http://books.br.com.ua/31458