Право/ 2. Адміністративне і фінансове право

К.ю.н. Городецька І.А.

Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя, Україна

Функції адміністративно-юрисдикційної діяльності

Термін “юрисдикція” трактується різними енциклопедичними джерелами та словниками неоднозначно. У більшості випадків “юрисдикція” перекладається від латинського jurisdictio, де jus – право, а dico – кажу, тому під юрисдикцією вбачають установлену законом сукупність правових повноважень відповідних державних органів вирішувати правові спори, у тому числі справи про правопорушення, тобто оцінювати дії особи чи іншого суб’єкта права з точки зору їх правомірності, застосовувати юридичні санкції до правопорушників [1, с. 696].

В адміністративно-правовій літературі аналізу адміністративно-юрисдикційної діяльності приділяли увагу О.М. Бандурка, І.Л. Бородін, І.П. Голосніченко, Є.В. Додін, Д.П. Калаянов, О.П. Клюшниченко, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпаков, А.Т. Комзюк, А.П. Корєнєв, О.В. Кузьменко, В.І. Курило, М.Я. Маслєнніков, О.І. Остапенко, Н.Г. Саліщева, М.М. Тищенко, О.П. Шергін, В.К. Шкарупа, А.Ю. Якімов та інші. У науці адміністративного права немає єдиного підходу щодо суті адміністративної юрисдикції, вченими-юристами вона трактується у “вузькому” та “широкому” розумінні. Так, прихильники “вузького” розуміння, адміністративно-юрисдикційну діяльність ототожнюють з діяльністю по розгляду справ про адміністративні правопорушення та винесенню по них відповідних постанов в установлених законом формах і порядку. У більш широкому розумінні рамками адміністративної юрисдикції охоплюється значно ширше коло питань, що виникають у специфічній сфері взаємних правовідносин між державою та громадянином, перш за все у сфері здійснення державної виконавчої влади, і які пов’язані з вирішенням будь-яких індивідуальних справ у випадку виникнення спору про право, тобто конфліктних ситуацій [2, с. 80].

Характерними ознаками адміністративно-юрисдикційної діяльності є її державно-владна специфіка (юрисдикційний захист суспільних відносин є перш за все прерогативою компетентних державних органів), підзаконність (вона завжди здійснюється в чітко регламентованих законом процесуальних рамках), правозастосовний та правоохоронний характер (у процесі її здійснення не установлюються нові норми права, а лише застосовуються відповідні діючі норми права, характерні своїм правоохоронним спрямуванням) [3, с. 132].

Як різновидність правової діяльності юрисдикція виконує передусім охоронну, виховну і, частково, регулятивну функції [3, с. 132; 4, с. 39; 5, с. 10-11].

Слово “функція” походить від латинського functio (“виконання, здійснення”) і має таке значення: “…роль, яку певний соціальний інститут виконує відносно потреб суспільної системи… залежність, яка прослідковується між різними соціальними процесами” [6, с. 751]. У науковій літературі термін “функція” найчастіше використовується як назва та/або характеристика напрямку діяльності, як узагальнююча характеристика сутності завдань і цілей діяльності кого-небудь або призначення чого-небудь [7, с. 101].

Так, виділяють наступні функції адміністративної юрисдикції як правової діяльності:

– охоронна (обумовлена правоохоронною діяльністю та реалізується при вирішенні справ про правопорушення, застосуванні правових санкцій, поновленні порушених або оспорюваних прав громадян, посадових осіб, підприємств та держави);

– виховна (правильність і чітка організація юрисдикційного процесу зумовлюють відповідність прийнятого рішення нормі права і справедливість юрисдикційного акта, що істотно впливає на емоційні елементи правової психології. Весь процес провадження по справі підкорений формуванню моральних орієнтирів в суспільстві, цьому слугує і публічність, гласність процесу і винесення окремих ухвал про необхідність усунення причин, що сприяли вчиненню правопорушення);

– регулятивна (реалізується в процесі перетворення нормативних приписів у реальні дії суб’єктів права, у правовідносини. Оскільки, регулювати, певною мірою означає управляти, то регулятивна функція відображає управлінський аспект юрисдикційного провадження. Управління за допомогою норм права є системою управління з корегувальною частиною, якщо не спрацьовує первинний сигнал (норма), вмикається корегувальний сигнал (акт юрисдикції), який примушує керованого виконати свої обов’язки) [8, с. 46-47].

Література:

1. Большой юридический словарь / [под ред. А. Я. Сухарева, В. Е. Крутских]. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : ИНФРА-М, 2002. – 704 с. – (Библиотека словарей “ИНФРА-М”).

2. Бандурка О. М. Адміністративний процес : підруч. [для вищих навч. закл.] / О. М. Бандурка, М. М. Тищенко. – К. : Літера ЛТД, 2002. – 288 с.

3. Адміністративна діяльність ОВС. Загальна частина : підруч. / [І. П. Голосніченко, В. І. Шакун, І. П. Кириченко та ін.] ; за заг. ред. І. П. Голосніченка, Я. Ю. Кондратьєва. – К. : КМУЦА, 1999. – 180 с.

4. Адміністративна діяльність : навч. посіб. / [В. В. Новіков, М. В. Ковалів, В. П. Столбовий та ін.] ; за заг. ред. доц. О. І. Остапенка. – Львів : ЛІВС, 2002. – 252 с.

5. Коломоєць Т. О. Адміністративна юрисдикція в Україні : питання теорії та практики / Коломоєць Т.О. – Запоріжжя, 2000. – 38 с.

6. Философский энциклопедический словарь [гл. ред. : Л. Ф. Ильичев, П. Н. Федосеев, С. М. Ковалев, В. Г. Панов]. – М. : Сов. энцикл., 1983. – 840 с.

7. Державне управління : проблеми адміністративно-правової теорії та практики / [В. Б. Авер’янов, О. Ф. Андрійко, Ю. П. Битяк та ін.] ; за заг. ред. В. Б. Авер’янова. – К. : Факт, 2003. – 384 с.

8. Курило В. І. Адміністративна юрисдикція в АПК України : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / В. І. Курило, В. К. Шкарупа, О. Ю. Піддубний; за заг. ред. В. К. Шкарупи. – К. : Магістр – XXI ст., 2008. – 688 с.