Экологическое, земельное и аграрное право

Асташева Юлія Ернестівна

Криворізький економічний інститут

«Актуальність законопроекту «Про ринок земель» у контексті земельної реформи в Україні»

Реформування земельних відносин в Україні здійснюється з 1991 року. Основним принципом, який визначив напрями реформування, стало подолання монополії держави на земельну власність і встановлення багатосуб’єктності права власності на землю. Земельна реформа стратегічно визначалася як першооснова правових і економічних перетворень у державі.

У зв’язку з відсутністю досконалих інструментів регулювання ринку земель й на сьогодні залишається законодавчо заблокованим найбільший сегмент ринку земель – ринковий обіг земель сільськогосподарського призначення, які становлять 45,7 % від площі держави. Тому важливим елементом в ході завершення земельної реформи є вирішення питання щодо прийняття закону України про «Ринок земель», що потягне за собою відміну мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення. Метою дослідження є аналіз положень законопроекту «Про ринок земель», виявлення його нововведень. Складність, неоднозначність даного питання, а також багатоманітність думок уповільнюють прийняття Верховною Радою України правильного рішення щодо регулювання суспільних відносин в цій сфері, яке б принесло користь як власникам землі, так і державі.

Проект Закону України “Про ринок земель” розроблено відповідно до підпункту “в” пункту 4 Прикінцевих положень Земельного кодексу України, який містить перелік законів з питань регулювання земельних відносин, які мають бути прийняті в розвиток відповідних норм цього Кодексу.

Проаналізувавши положення законопроекту «Про ринок земель», стає зрозумілим, що він містить багато нових положень, головне з яких – дозвіл на продаж земель сільськогосподарського призначення, що на практиці потягне за собою введення в обіг ринку земель.

Затвердження і практична реалізація Закону України “Про ринок земель” дасть можливість організувати прозорий ринок земельних ділянок державної, комунальної та приватної власності, законодавчо врегулювати питання щодо порядку проведення земельних торгів, а також поліпшити інвестиційний клімат в країні.

В доопрацьованому законопроекті передбачені такі основні положення, зокрема що стосуються земель сільськогосподарсько призначення: - обмеження суб'єктного складу осіб, які можуть набувати право власності на землі сільськогосподарського призначення лише громадянами України, державою та територіальними громадами; - запровадження максимальної площі земель сільськогосподарського призначення, що може перебувати у власності однієї фізичної особи не більше 100 га. незалежно від місця їх розташування; - визначення мінімального терміну оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, з метою збереження родючості ґрунтів; - встановлення обмежень щодо площі земель сільськогосподарського призначення, які можуть перебувати у користуванні однієї особи з метою недопущення надмірної концентрації земельних ресурсів в руках великих сільськогосподарських підприємств. Така площа земель не може перевищувати 15 відсотків загальної площі земель сільськогосподарських угідь у розрізі району; - державну реєстрацію осіб, що ведуть товарне сільськогосподарське виробництво, особисте селянське господарство за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи; - обмеження запропонованого механізму консолідації земель сільськогосподарського призначення виключно засобами добровільного характеру; - забезпечення здійснення державного контролю за дотриманням законодавчих обмежень щодо максимальних площ сільськогосподарських земель, які можуть перебувати у власності однієї особи.

Приходимо до висновку, що проект Закону України “Про ринок земель” спрямований на остаточне завершення створення ринкових передумов для залучення земельних ділянок сільськогосподарського призначення до економічного обігу, організацію прозорого ринку земель із запровадженням конкурентності її продажу, забезпечення повноти надходження податків і зборів, зокрема, від продажу земельних ділянок та прав оренди на них, а також державного мита від операцій на ринку землі.

Але не дивлячись на велику кількість позитивних нововведень, автор вважає, що відсутність на ринку землі неупередженого рівновіддаленого регулятора (держави), технічний стан Державного земельного кадастру робить неможливим запуск ринку землі у короткостроковій перспективі. Можна припустити, що такої ж думки дотримуються і депутати парламенту, які 9 грудня 2011 прийняли за основу у першому читанні законопроект «Про ринок земель» у якому відповідно передбачено запровадження ринку землі з січня 2013 року. Автор сподівається, що за даний проміжок часу будуть забезпечені необхідні заходи для реалізації закону на практиці.

Література.

1. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?pf3511=40958

2. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=41981