Психология и социология / 5 Психолого-воспитательные проблемы развития личности в современных условиях.

К. псих. н. Шиліна А. А., слухач магістратури Євсігнєєва К. В.

Харківський національний університет внутрішніх справ

Особливості толерантності до невизначеності студентів з різним рівнем прокрастинації

Термін прокрастинація є відносно новим для вітчизняної психології. З англійської мови, слово procrastination поки що звучить незвично для більшості людей, проте феноменологія, що позначається цим словом, знайома кожному. Підготовка до іспиту в ніч перед здачею, відкладання на потім важливих рішень, поїздок, телефонних дзвінків – все це прояви прокрастинації. Буквальний переклад слова прокрастинація означає на завтра (лат. crastinus – завтра; pro – на). У психологічній літературі під цим терміном мають на увазі свідоме відкладання суб'єктом намічених дій, не дивлячись на те, що це спричинить певні проблеми [2, С. 174]. Перші науково-психологічні дослідження прокрастинації відносяться до 1977 р. Прокрастинація виявляється в тому, що людина, усвідомлюючи необхідність виконання цілком конкретних важливих справ (наприклад, своїх посадових обов'язків), ігнорує цю необхідність і відволікає свою увагу на побутові дрібниці або розваги. Психологи часто визначають прокрастинацію як механізм боротьби з тривогою, пов'язаною з начинанням або завершенням яких-небудь справ, ухваленням рішень. Називаються три основні критерії, на підставі яких поведінка людини визначається як прокрастинація: контрпродуктивність, даремність, відстрочення.

В тій чи іншій мірі цей стан знайомий більшості людей і до певного рівня він вважається за норму. Але прокрастинація стає проблемою, коли перетворюється на «нормальний» робочий стан, в якому людина проводить більшу частину часу. Така людина відкладає все важливе «на потім», а коли виявляється, що всі терміни вже пройшли, або просто відмовляється від запланованого, або намагається зробити все відкладене «ривком», за нереально короткий проміжок часу. В результаті справи або не виконуються, або виконуються неякісно, із запізненням і не в повному обсязі, що приводить до відповідних негативних ефектів у вигляді неприємностей по службі, упущених можливостей, фінансових втрат, погіршення стосунків з колегами і керівництвом.

Сучасна психологія схиляється до того, що прокрастинація — це вираз емоційної реакції на планові або необхідні справи. Залежно від характеру цих емоцій, прокрастинація ділиться на два фундаментальні типи: «розслаблена», коли чоловік витрачає час на інші, приємніші заняття і розваги, і «напружена», пов'язана із загальним перевантаженням, втратою відчуття часу, незадоволеністю власними досягненнями, неясними життєвими цілями, нерішучістю і невпевненістю в собі.

Прокрастінация може викликати стрес, відчуття провини, втрату продуктивності, незадоволеність навколишніх через невиконання зобов'язань. Комбінація цих відчуттів і перевитрати сил (спочатку — на другорядні справи і боротьбу з наростаючою тривогою, потім — на роботу в авральному темпі) може спровокувати подальшу прокрастинацію [1]. Хронічна прокрастинація може бути викликана прихованою психологічною або фізіологічною недугою. Деякі люди можуть продуктивно працювати лише тоді, коли встановлені жорсткі тимчасові рамки, пік їх продуктивності припадає на останні часи до крайнього терміну.

Досить недавно виділився окремий напрямок дослідженні проблеми прокрастинації, присвячений вивченню відкладання виконання учбових завдань, – академічна прокрастинація. Вважається, що саме учбовий процес характеризується умовами, в яких найчастіше виникає прокрастинація, приводячи до негативних наслідків. Згідно з наявними даними, прокрастинація є одним з найбільш істотних чинників, що породжують труднощі в навчанні. Всезростаючі потоки необхідної інформації і стрімке збільшення темпу життя породили проблему глобальної невизначеності людського існування. З одного боку, як би не старалася сучасна людина встигати за вимогами часу, вона, навіть озброївшись найсучаснішим комп'ютером, звимушена діяти в ситуації зовнішньої інформаційної невизначеності. З іншого боку, прагнення мчатися «в ногу з часом» невблаганно натрапляє на фізіологічні бар'єри граничних можливостей людського організму, породжує аддікції та залежності, як реакцію на внутрішню смислову невизначеність ідентичності особи.

На нашу думку толерантність до невизначеності може виступати одним із чинників, що приводять до прокрастинації, а тому метою нашого дослідження є вивчення особливостей толерантності до невизначеності у студентів з різним рівнем прокрастинації.

В нашому дослідженні прийняли участь студенти першого курсу як дівчата так і юнаки у кількості 57 людей. Усі досліджувані були нами розділені за домогою шкали прокрастинації К. Лей на три групи в залежності від рівня прокрастинації. Першу групу досліджуваних склали студенти з низьким рівнем прокрастинації (17 людей), друга група – це студенти з середнім рівнем прокрастинації у кількості 19 людей і третя група – це досліджувані у кількості 21 людини – з високим рівнем прокрастинації. За допомогою методики С. Баднера «Методика визначення толерантності до невизначеності» були отримані наступні результати, що наведені в таблиці 1.

Виходячи з результатів дослідження толерантності до невизначеності ми бачимо, що в усіх трьох групах досліджуваних загальний показник толерантності до невизначеності є досить високим і відноситься до результатів що виявляють інтолерантність до невизначеності в усіх студентів незалежно від рівня прокрастинації.

Але аналізуя отримані результати очевидно, що третій групі досліджуваних з високим рівнем прокрастинації достовірно менш притаманна інтолерантність до невизначеності ніж студентам першої та другої групи, з низьким та середнім рівнем прокрастинації (75,5±8,4 та 81,1±5,2 і 81,5±8,9 при р≤0,05) які в складних ситуаціях будуть скоріше виявляти інтолерантні особливості до невизначеності.

Таблиця 1.

Показники визначення толерантності до невизначеності у осіб з різним рівнем прокрастинації

Показники толерантності до невизначеності	1 группа низький рівень прокрастинації	2 группа середній рівень прокрастинації	3 группа високий рівень прокрастинації	t 1,2	t 1,3	t 2,3
Загальний	81,1±5,2	81,5±8,9	75,5±8,4	0,2	2,3*	2,1*
Новизна	18,4±1,9	21,8±3,6	20,6±4,4	3,4*	1,8	0,9
Складність	46,7±3,2	45,4±4,3	43,9±6,1	1,0	1,7	0,9
Нерозв'зність	15,9±3,1	14,3±4,7	11,9±4,9	1,2	2,8*	1,5

Примітка: *р≤0,05

А це свідчить, що студенти з високим рівнем прокрастинації в більшій мірі ніж студенти двох інших груп, яки отримали практично однакові бали за загальним показником толерантності (81,1 та 81,5, відповідно) можуть відчувати себе відносно комфортно навіть в ситуації високої ентропії. Їм більш притаманно продуктивно діяти в незнайомій обстановці чим студентам інших груп, при недостачі інформації часто можуть брати на себе відповідальність, здатні приймати рішення без довгих сумнівів і боязні невдачі. У незвичній ситуації вони бачуть можливість розвитку і прояву своїх здібностей і навиків.

Аналізуя окремі складові толерантності до невизначеності ми можемо визначити який головний істочник в кожній групі впливає на інтолерантність до невизначеності. Такий показник як новизна достовірно більш виражений в другій групі досліджуваних з середнім рівнем прокрастинації, ніж в першій групі студентів (21,8±3,6 і 18,4±1,9 при р≤0,05). Можна зробити висновок на інтолерантність студентів з середнім рівнем прокрастинації в більшій мірі впливає новизна, ніж на студентів з низьким рівнем прокрастинації. За показником «складність» не було виявлено достовірних відмінностей в усіх групах досліджуваних, тобто в них реєструється подібність результатів.

За третьою субшкалою «Нерозв'зність» були виявлені вірогідні розбіжності між першою та третьою групою досліджуваних (15,9±3,1 і 11,9±4,9 при р≤0,05). Тобто на інтолерантність до невизначеності у студентів з низьким рівнем прокрастинації в більшій мірі впливає нерозв'язність ніж на студентів з високим рівнем прокрастинації.

За результатами дослідження толерантності до невизначеності можна зробити висновок, що усі групи досліджуваних незалежно від рівня прокрастинації мають досить високий рівень інтолерантності до невизначеності. Але достовірно більш інтолерантні до невизначеності студенти з низьким та середнім рівнем прокрастинації, ніж студенти з високим рівнем прокрастинації. На інтолерантність досліджуваних з середнім рівнем достовірно більше впливає новизна, а інтолерантність досліджуваних з низьким рівнем прокрастинаціїї достовірно більше впливає нерозв'зність.

Таким чином досліджувані першої та другої групи, з низьким та середнім рівнем прокрастинації, більш схильні сприймати незвичайні і складні ситуації швидше як загрозливі. Недолік інформації або її двозначність доставляють їм дискомфорт. Інтолерантні до невизначеності люди краще відчувають себе в звичній, знайомій обстановці і віддають перевагу чітким формулюванням, ясним цілям і простим завданням.

Література.

1. Варваричева Я. И. Исследование связи прокрастинации, тревожности и IQ у школьников / Я. И. Варваричева – Московский государственный университет им. М. В. Ломоносова, г. Москва режим доступу "(http://www.kluver.ru/forum/99-703-1).

2. Ильин Е. П. Работа и личность. Трудоголизм, перфекционизм, лень. / Е. П. Ильин – СПб. : Питер, 2011. – 224 с.