Секція „Психолого-виховні проблеми особистості в сучасних умовах”

Житарюк В.І.

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, Україна

СЕКСУАЛЬНІСТЬ ЯК ОСНОВА СТАТЕВОЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ

Сексуальність – один з основних двигунів пізнання, який починає працювати з народження, пізнання материнських грудей і задоволення від процесу їх смоктання. З. Фрейд у [2] зазначає, що потяг до пізнання у дітей досить рано й несподівано зупиняється на сексуальних проблемах. Сексуальне дослідження дитини у ранньому дитячому віці виникає з практичних інтересів, в першу чергу через страх втратити любов батьків з появою нової дитини. Ось чому завжди виникає одне й те ж „незручне” запитання: звідки беруться діти? Невміння й небажання батьків відповідати на подібні питання сприяє відмежуванню дітей від осіб, яким вони раніше повністю довіряли, самостійному дослідженню світу, а з часом й за допомогою друзів.

Крім того, сексуальність є біологічною основою соціальної активності, спрямованої не лише безпосередньо на сексуальне задоволення, але й на підвищення якості життя, продовження власне життя, зумовлює багато інших форм поведінки, прийняття рішень, які не приводять до сексуальних контактів.

Зазначимо, що сексуальність об’єднує людей і формує багатовимірне спільне їх життя. При цьому сексуальні контакти варто розглядати як реалізацію людського прагнення до виходу за межі своєї індивідуальності, можливість впливу на навколишній світ і свого партнера. Труднощі в створенні психоемоційного зв’язку з іншою людиною є причиною сексуальних розладів і міжособистісних конфліктів на сексуальному ґрунті.

Існує кілька концепцій сексуальності:

- вузька – трактуюча сексуальність як джерело напруження й чуттєвої розрядки;

- широка, за якою сексуальність – джерело задоволеності у зв’язку із задоволенням інших психічних потреб;

- глобальна – трактуюча сексуальність в категоріях редукції сексуального напруження, задоволення несексуальних потреб і створення зв’язків з іншими людьми.

Розрізняють три підходи щодо проблем сексуальності:

- біологічний,

- психологічний,

- психосоціальний.

Здорове функціонування організму людини відповідно до сексуальних потреб стосується її оптимальної поведінки з метою самозбереження, тобто збереження свого фізичного, психічного і соціального благополуччя.

Психосексуальна напруженість, що періодично виникає в організмі, може бути легко усунена при правильному її розпізнаванні, усвідомленні своїх сексуальних потреб, умінні спрямувати їх в конструктивне русло. Конкретизація власної сексуальної потреби полягає в тому, що з набуттям сексуального досвіду людина відмовляється від неефективних способів сексуальної поведінки на користь тих, що дають задоволення і психосоматичне благополуччя, хоча вони можуть бути і девіантними, неприйнятними більшістю членів певного суспільства.

Соціалізація сексуальної потреби виражається в підпорядкуванні характеру сексуальної поведінки ієрархії цінностей, прийнятих в конкретному суспільстві. Сексуальна соціалізація, започаткована в дитинстві, надто важлива. За її допомогою навіть маргінальні сексуальні потреби, можуть бути задоволені без яких-небудь втрат, як для суспільства, так і для індивіда.

Варто вказати на відмінність сексуальної мотивації від сексуальної поведінки. За К. Імелінським, різні прояви сексуальності, наприклад, гетеро- або гомосексуальна поведінка, особливі сексуальні переваги та смаки або різні сексуальні девіації можуть бути різним вираженням одного й того ж сексуального мотиваційного стану [1].

Сексуальна мотивація обумовлена з одного боку, психофізіологічним станом організму, з іншого – процесом навчання та індивідуальним сексуальним досвідом.

Зауважимо, що сексуальні контакти обох статей за будь-якого результату відіграють вирішальну роль в процесі соціалізації індивіда. При позитивному результаті такий індивід буде легко йти на контакт з іншими, при негативному – переважає замкненість, страх, трудність у спілкуванні з іншими.

Література

1. Имелинский К. Сексология и сексопатология / К. Имелинский. – М. : Медицина, 1986. – 424 с.

2. Фрейд З. Очерки по психологии сексуальности / Зигмунд Фрейд ; Пер. М.В. Вульфа; С предисл. И.Д. Ермакова. – Москва : Молодежный центр ”Система” при МК ВЛКСМ, 1989. – 83 с.