Коцеруба Л.І.

Національний університет державної податкової служби України, м. Ірпінь

ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ ЯК ЗАСІБ ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ СТУДЕНТІВ

Фізичне виховання є одним із важливих засобів різнобічного та гармонійного розвитку студентської молоді, підвищення її фізичної підготовленості та збереження здоров'я. При нинішньому дефіциті рухової активності, великого розумового і психічного навантаження процес підвищення рівня працездатності та навчально-трудової діяльності студентів набуває великого значення.

Багато студентів вищих навчальних закладів освіти мають відхилення у стані здоров'я, фізичному розвитку та фізичній підготовленості (зайва вага, недостатній або непропорційний розвиток м’язів, сутулість, недостатній розвиток рухових здібностей тощо).

Вивчення динаміки фізичного розвитку, фізичної підготовленості та стану здоров'я студентів за весь період навчання у вузі показує, що темпи приросту показників фізичної підготовленості у них після другого курсу сповільнюються, а на четвертому і п’ятому навіть помітно знижені. У старшокурсників, які покинули обов’язкові заняття з фізичного виховання і не займаються самостійно фізичними вправами та спортом, чітко проявляється зниження фізичної працездатності та погіршення стану здоров'я.

В останні роки значно збільшилося навчальне навантаження на кафедрах фізичного виховання, збільшилась кількість студентів за рахунок контрактного навчання, що призвело до зниження загального рівня фізичної підготовленості першокурсників.

Крім того, сьогодні серед студентів як перших, так і старших курсів зустрічається негативне відношення до особистої фізичної підготовки, стану свого здоров'я, небажання і невміння застосовувати засоби фізичної культури і спорту у повсякденному житті. Більшість студентів, які склали залік з фізичного виховання і виконали державні тести і нормативи оцінки фізичної підготовленості, у подальшому не використовують засоби фізичної культури і спорту в період зимових і літніх канікул, особливо після закінчення вузу.

Ліквідовувати ці недоліки повинні навчальні заняття з фізичного виховання, що потребує вдосконалення методики їх проведення.

Метою досліджень було вивчення стану фізичної підготовленості студентів, внесення доповнень і змін до робочої програми, які були направлені на поліпшення фізичної підготовленості та стану здоров'я студентів.

Досить ефективною формою поліпшення якості викладення фізичного виховання у вузах є модульно-рейтингова система оцінки теоретичних знань, фізичної підготовленості, оволодіння вміннями і навичками в професійно-прикладній фізичній підготовці та самостійному фізичному самовдосконаленні.

Впровадження модульно-рейтингової системи в навчальний процес з фізичного виховання має свої як позитивні, так і негативні сторони. Позитивним є поліпшення відвідування занять із фізичного виховання, підвищення рівня фізичної підготовленості (кількість негативних оцінок із фізичної підготовки знизилась до 16,9%, а середній бал успішності підвищився до 3,11%), знань і умінь студентів, запровадження здорової конкуренції під час виконання програмових вимог і тестів, визначення рейтингового місця кожного студента. Успішне виконання модульного контролю протягом семестру або навчального року дозволяє студенту отримати залік або диференційну залікову оцінку без здачі залікових вимог і нормативів під час сесії, що значно підвищує рівень мотивації студентів у процесі навчальних занять. Водночас дана система вимагає від викладачів певної підготовки, додаткової роботи для визначення рейтингу кожного студента, досить громіздка при роботі з великою кількістю студентів, потребує комп’ютерного забезпечення кафедр фізичного виховання.

Тести оцінки фізичної підготовки модульно-рейтингової системи, які взяті з державного тестування, потребують певного вдосконалення. Багато тестів не відображають дійсний рівень розвитку певних фізичних якостей студентів, є примітивними і відображають лише деякі аспекти розвитку тих чи інших якостей. Система виконання тестів із року в рік потребує певних стимулів, тому що вона в подальшому перестає стимулювати студентів до фізичного розвитку і підготовленості. Втілення доповнень до державного тестування позитивно впливає на результати тестувань.

Раціонально побудована система фізичної підготовки студентів призводить до позитивного зростання функціональних можливостей органів і систем організму за рахунок удосконалення адаптаційних механізмів. Водночас використання надмірних навантажень, які потребують мобілізації структурних і функціональних ресурсів органів і систем організмів, у кінцевому результаті призводить до перевтоми функціональних систем. Використання дуже низьких навантажень або припинення занять фізичними вправами не забезпечує підтримки досягнутого рівня фізичної підготовленості, призводить до дезадаптації.

Негативні моменти адаптації студентів до фізичних навантажень є наслідком: а) нераціонально побудованого процесу фізичної підготовки (навчальні заняття з фізичного виховання проводяться 1-2 рази на тиждень); б) застосування надмірних навантажень, які не відповідають рівню фізичного розвитку і фізичної підготовленості; в) незадовільних санітарно-гігієнічних і екологічних умов; г) рівня психічного і розумового навантаження; д) вікових особливостей розвитку і статі.

Високий рівень фізичної працездатності студентів, адаптація функціональних систем їхнього організму в процесі безпосередньої навчальної діяльності залежить від рівня фізичного розвитку і фізичної підготовленості, набутих ними під час навчання у школі; ці показники можуть бути збережені та поліпшені при відповідних навантаженнях у процесі занять фізичним вихованням у ВНЗ. Це можна одержати за рахунок втілення у навчальний процес модульно-рейтингової системи оцінки фізичної підготовленості, введення доповнень до робочої програми, а також впровадження у режим життєдіяльності студентів спеціалізованої ранкової гігієнічної гімнастики, фізкультурних хвилинок, фізкультурних мікропауз, спеціальних комплексів ППФП, відновлювально-профілактичних комплексів, а також участю у загальновідомих спортивно-масових і фізкультурно-оздоровчих заходах у вільний від навчання час.

Література.

1. Державні тести і нормативи оцінки фізичної підготовленості населення України / за заг. Ред.. М.Д. Зубалія – 2-е вид. перероб. і допов. – К., 1997. – 36 с.

2. Добринський В.С. – Система оцінки і нормативи фізичної підготовленості хлопчиків 13-15 років Волинської області. Методичні рекомендації – Луцьк: Медія, 1999. – 30 с.

3. Количество и содержание физических упражнений для развития и поддержания физического состояния: Рекомендации Американского института спортивной медицины // Теор. и практ. физич. культ. – 1989. – № 2 – 58-59 с.

4. Куц А.С. Модельные показатели физического развития и двигательной подготовленности населения центральной Украины / Монография – К.: Искра, 1993. – 255с.

5. Цільова комплексна програма «Фізичне виховання – здоров’я нації». Указ президента України від 1 вересня 1998 р., № 963/98.