Піндус Б.І., Завражний О.В., студ.

Автомобільно-дорожній інститут

Державного вищого навчального закладу

«Донецький національний технічний університет»,

ДО ПИТАННЯ ПРО ВИЗНАЧЕННЯ РЕКОМЕНДОВАНОЇ РОБОЧОЇ ВІДМІТКИ

У відповідності з наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 27 червня 2008р. № 284 в Україні з 1 січня 2010р. введено в дію ДСТУ Б А.2.4-29:2008 (Система проектної документації для будівництва. Автомобільні дороги. Земляне полотно і дорожній одяг. Робочі креслення) на заміну діявшого до того часу ГОСТ 21.511-83.

Згідно з введеним ДСТУ Б А.2.4-29:2008 поздовжній профіль автомобільної дороги виконують із врахуванням даних наведених у таблиці, що розташовується під поздовжнім профілем (п. 6.1 [1]). Таблиця ж (в залежності від призначення дороги) виконується з різними формами боковика (форми 5,…,9). Загальним для усіх боковиків являється те, що проектна лінія поздовжнього профілю характеризується положенням осі дороги, а не брівкою земляного полотна, як це було прийнято згідно скасованого ГОСТ 21.511-83[3]. Таким чином виникає необхідність в уточненні розрахункових залежностей для визначення рекомендованої робочої відмітки насипу.

Рекомендована робоча відмітка насипу, якої належить дотримуватись при проектуванні поздовжнього профілю дороги, встановлюється по найменшому підвищенню поверхні покриття над рівнем ґрунтової і поверхневої води на мокрих і сирих ділянках траси і найменшому підвищенню брівки насипу над розрахунковим рівнем снігового покриву[4]. Величина рекомендованої робочої відмітки залежить від типу місцевості за характером зволоження, дорожньо-кліматичної зони, виду ґрунту земляного полотна, розрахункового рівня снігового покриву і, в зв’язку з вище наведеним, визначати її рекомендується за формулами:

для І-ІІ типу місцевості

; (1)

; (2)

для III типу місцевості

; (3)

, (4)

за умови снігозаносимості

, (5)

де – товщина дорожнього одягу;

і_п – похил проїзної частини;

b_c – ширина смуги руху;

– підвищення поверхні покриття над поверхнею землі (табл.6.1[2] );

h_в – підвищення поверхні покриття над рівнем поверхневої води (табл.6.1[2] );

h_гр.в – підвищення поверхні покриття над рівнем ґрунтової води (табл.6.1[2] );

– глибина довгочасно стоячої води;

H_гр.в – глибина залягання ґрунтової води;

С – ширина узбіччя;

і_у – похил узбіччя;

H_сн – товщини снігового покриву 5% імовірності перевищення;

h_бр – мінімальне підвищення брівки насипу над рівнем снігового покриву. Приймається для доріг I категорії - 1,0м; II категорії - 0,7м; III категорії - 0,6м; IV категорії - 0,5м; для доріг V категорії - 0,4м. [2] .

За розрахункову відмітку слід приймати ту, що має більше значення.

Використання формул, що рекомендуються, призведе до деякого збільшення висоти насипу, що, в свою чергу, призведе до відповідного збільшення об’ємів земляних робіт. Тому при підрахунках об’ємів насипів та виїмок необхідно враховувати ці зміни.

ЛІТЕРАТУРА

1. Система проектної документації для будівництва. Автомобільні дороги. Земляне полотно і дорожній одяг. Робочі креслення: ДСТУ Б А.2.4-29:2008. [Чинні від 2010-01-01]. – К.: Мінрегіонбуд України, 2009. – 30 с. – (Національний стандарт України).

2. Споруди транспорту. Автомобільні дороги: ДБН В.2.3-3:2007. [Чинні від 2007-03-01]. – К.: Мінрегіонбуд України, 2007. – 91 с. – (Державні будівельні норми України).

3. Система проектной документации для строительства. Автомобильные дороги. Земляное полотно и дорожная одежда. Рабочие чертежи: ГОСТ 21.511-83. – [Действующие от 1985-01-01]. – М.: Изд-во стандартов, 1984. – 26 с. – (Госстандарт СССР).

4. Бабков В.Ф. Проектирование автомобильных дорог. Ч.1: учебн. для студ. высш. учеб. завед. / В.Ф.Бабков, О.В. Андреев – М.: Транспорт, 1987. – 368с.