УДК 669.21/23

Червоний І. Ф.¹, Хомутов І.В.¹, Хомутов В. В.², Воляр Р.М.¹

¹ Запорізька державна інженерна академія

² ТОВ «Донецький кряж»

ВИТЯГАННЯ ЗОЛОТА З РУДНИХ КОПАЛИН УКРАЇНИ

Світова практика виробництва золота головним чином засноване на витяганні його з руд, розсипних родовищ і відвальних продуктів діючих підприємств [1]. Обсяг світового виробництва золота характеризується постійним зростанням, обумовленим його широким застосуванням в різних галузях промисловості, дивись рисунок 1 [2].

Рисунок 1 – Світове виробництво золота

В даний час у промисловості використовуються амальгамування, гравітаційний, флотаційний, ціаністий процеси або їх комбінації залежно від характеристик золота, що міститься в рудах [3,4]. Як правило, гравітаційним процесом з руд витягають велике золото. За наявності в рудах дрібного золота і золота, що асоціюється з сульфідами, проводять флотацію. Тонке золото до витягають з хвостів ціануванням [4,5].

На думку фахівців [1], збагачення золотовмісних руд родовищ Українського щита (Балка Широка, Майське, Клинцовське, Юрьевське, Сергіївське, Бобриковське) і Карпатської провінції (Мужиївське, Сауляк) доцільно проводити по гравітаційній або гравітаційно-флотаційній схемам з можливістю наступного ціануванням хвостів гравітації (флотації). При цьому, практично, для усіх руд гравітаційно-флотаційна схема витягання золота дає кількість концентрату не менше 60 %, іноді, досягаючи значень 88…92 %. Кількість концентратів складає, в середньому, приблизно 7 % і вони вимагають подальшої переробки з метою витягання золота в готову продукцію.

Переробка розсипних родовищ гравітаційними методами також припускає отримання гравітаційних концентратів, що вимагають подальшого витягання золота. Необхідно враховувати, що витягання золота в готову продукцію для розсипів з переважанням дрібного золота (менше 0,2 мм) значною мірою залежить від виходу концентрату на первинних стадіях збагачення сировини і схеми подальшої переробки концентратів. Доведення таких концентратів гравітаційними методами супроводжуватиметься акумуляцією основної маси часток золота критичної великої в промпродуктах схеми і, зрештою, їх втратами з відвальними продуктами. Істотно понизити втрати дрібних часток благородних металів можна шляхом збільшення кількості концентрату на первинних стадіях збагачення до 3…10 % і наступним доведенням концентратів з використанням хімічних методів, наприклад, ціанування [4].

Ціаністий процес в гідрометалургії золота, незважаючи на численні роботи по пошуку нових реагентів [6], залишатиметься ведучим в близькому майбутньому і його не слід виключати з числа перспективних процесів для переробки золотовмісних руд і концентратів. Світовою практикою накопичено величезний досвід безпечного використання ціанідів у виробництві і утилізації цианвмісних відходів. При цьому останніми роками в роботах багатьох авторів намітилася тенденція екологічної реабілітації ціанідів при їх використанні у виробництві.

В цілому, усі дослідження та більш ніж віковий досвід по переробці золотовмісних руд ціануванням свідчать про те, що ціаністий процес при правильній організації виробництва і дотриманні заходів техніки безпеки представляє не велику небезпеку для людини і довкілля, чим, наприклад, електрика [7].

Виходячи з вищевикладеного можна зробити наступний висновок: рентабельно переробляти золотовмісну сировину українських родовищ на місці його здобичі шляхом отримання гравітаційних (флотаційних) концентратів, з наступним ціануванням хвостів гравітації (флотації) за сорбційною технологією і витяганням золота з гравіоконцентратів гідрометалургійними методами, наприклад, ціануванням. Слід зазначити, що, під час флотації, дуже ефективний і, як правило, використовуваний збирач часток золота – ксантогенат, флотує усі сульфідні мінерали, ряд з яких не містить золото і не представляє промислового інтересу. Крім того, ксантогенати утворюють на поверхні золота міцні покриття, що істотно уповільнюють, а у ряді випадків і блокують розчинення золота ціанідами [3]. На наш погляд доцільно на первинних стадіях збагачення і наступному їх доведенні на місці отримання з використанням ціанування, виключити флотацію з процесу.

У кожному конкретному випадку, виходячи з речового складу концентратів, використовується найбільш раціональна схема їх переробки. Із-за високої токсичності і низького витягання золота, амальгамування нині застосовують украй рідко. Схеми переробки концентратів на основі окислювального випалення, глибокого гравітаційного доведення огарка, сушки і прожарення "золотої голівки", а також інші варіанти пірометалургійних процесів, хоча і ефективні, але досить складні і дороги, часто пов'язані з проблемою утилізації і знешкодження токсичних з'єднань миш'яку, що виділяються при випаленні. На наш погляд найбільш прийнятним варіантом є видимим гідрометалургійний процес з використанням ціанування.

Таким чином, витягання золота із золотовмісної сировини доцільно проводити за гравітаційною схемою з істотним збільшенням виходу концентрату на первинних стадіях збагачення і ціануванням продуктів доведення концентратів.

Використана література

1. Бредихин, В .Н. Благородные металлы [Текст] : монография / В. Н. Бредихин, В. А. Кажанов, Н. А. Маняк, Е. Ю. Кушнерова – Донецк : ДонНТУ, 2009. – 525 с. – Библиогр.: с. 517-524. – 300 экз. – ISBN 978-966-377-077-2.

2. Аналитический материал: ПРЕДЛОЖЕНИЕ НА ЗОЛОТО. / Conclude zoloto, http://www.zolotoinvest.ru/en/Золото-анализ-Золото-инвестиций/

3. Зеленов, В. И. Методика исследования золото- и серебросодержащих руд [Текст] / В. И. Зеленов – 3-е изд., перераб и доп. – М. : Недра, 1989. – 302 с. : ил. – Библиогр.: с. 301-302. – 1940 экз. – ISBN 5-247-00471-Х.

4. Вязельщиков, В.П. Справочник по обработке золотосодержащих руд и россыпей [Текст] / В. П. Вязельщиков, З. Н. Парицкий ; под ред. проф. М. Д. Ивановского – М. : Госуд. научн.-техн. изд-во литературы по черной и цветной металлургии, 1963. – 651 с. – Библиогр.: с. 644-650. – 2700 экз.

5. Фишман, М. А. Практика обогащения руд цветных и редких металлов [Текст] / М. А. Фишман, В. И. Зеленов ; под ред. А. В. Троицкого – М. : Недра, 1967. – 253 с. – Библиогр.: с. 251-253. – 2150 экз.

6. Телегина, Л. Е. Новые направления извлечения благородных металлов на зарубежных фабриках [Текст] /Л. Е. Телегина // Цветные металлы. – 1984. - № 4. – С. 93-99. – Библиогр.: с. 99.

7. Масленицкий, И. Н. Металлургия благородных металлов [Текст] : учеб. пособие для вузов / И. Н. Масленицкий, Л. В. Чугаев, В.Ф. Бортман, М. В. Никитин, Л. С. Стрижко ; под ред. Л. В. Чугаева. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Металлургия, 1987. – 432 с. – Библиогр.: с. 427-428. – 5180 экз.