“Экономические науки”/9.Экономика промышленности.

Маркович І.Б.

Тернопільський державний технічний університет ім.І.Пулюя, Україна

Вплив глобалізаційних процесів на зміну умов діяльності вітчизняних промислових підприємств

Реформування української промисловості на інноваційних засадах, що є неодмінною умовою зростання її конкурентоспроможності у світовому просторі, передбачає оновлення організаційних структур відповідно до сучасних світових тенденцій розвитку економіки. Протягом кількох останніх десятиліть в організації господарської діяльності відбулися істотні зміни, пов´язані з появою нових організаційних структур та їх активним застосуванням на промислових підприємствах.

Зростання сили впливу глобалізаційних процесів на економіки всіх без винятку країн породжує бурхливі дискусії навколо можливих змін умов виробництв, міри регулювання діяльності підприємств державою, територіального розміщення галузей, структур виробничих суб´єктів, варіантів проведення процесів ресурсозабезпечення і т.д.

Одним з проявів глобалізації є тенденція утворення потужних міжнародних (глобальних) виробничих мереж та перехід до міжнародного постачання ресурсів. Особливістю, яка визначила такі трансформації в промисловості, стала можливість розділити виробничий процес на все більшу кількість дрібних компонентів - підпроцесів, які не обов´язково повинні реалізовуватися на одному підприємстві. Останні технологічні розробки, які призвели до значного зниження вартості зв'язку, транспортних операцій, розширили можливості проведення оперативного контролю та управління, дозволили фірмам фрагментувати та просторово розділити різні стадії виробництва. Інформаційні технології дають можливість пошуку найбільш вигідних ресурсних джерел, пропонуючи все більш дешеві способи комунікації та доставки.

В умовах глобалізації зовнішнє середовище діяльності фірм суттєво змінюється:

- іноземні виробники мають можливість діяти на ринках на паритетних умовах з національними виробниками;

- все частіше не ринок визначає обсяги, умови та ціни реалізації продукції, а довгострокові угоди з конкретними замовниками не рідко ще до початку виробництва;

- збільшується попит на адаптовану до конкретних вимог споживача продукцію;

- зростає роль нецінової конкуренції;

- в структурі витрат виробництва збільшується частка, спрямованих на роботи підготовчого етапу виробництва, науково – дослідні розробки;

- знижується важливість територіального розміщення підприємства завдяки розширенню можливостей інформаційно – комунікаційних мереж і т.д.

Все це свідчить про структурну нестабільність та значну мінливість глобального простору, що вимагає від підприємств заміни традиційних організаційних форм діяльності на більш ефективні та пошуку нових шляхів підвищення результативності роботи за допомогою релевантних стратегій розвитку.

Не менший інтерес становить дослідження зміни характеру впливу державних інститутів на діяльність окремих суб´єктів господарювання, адже, використовуючи прямі і непрямі важелі втручання, вона створює і регулює економічні умови діяльності підприємств. Державне втручання маже об´єднати в єдину стратегію намагання підвищити конкурентноздатність, продуктивність та активізувати оновлення технологій. Розвинуті держави намагаються всебічно підтримувати технологічний розвиток підприємств різних галузей та вдосконалювати інфраструктури ринку для допомоги підприємствам на шляху до збільшення продуктивності своєї роботи та ведення ефективної конкуренції на світових ринках. Також державою може реалізовуватися політика вибіркового протекціонізму для надання конкурентних переваг окремим галузям в період їх становлення.

Дискусії виникають навколо визначення оптимальної міри втручання державних інституцій в підприємницьку діяльність. Неоднозначно оцінюються можливості саморегуляції ринку та впливу державних важелів на поліпшення економічних показників діяльності підприємств та макропоказників в умовах глобалізованого ринку.

Класична економічна теорія, яка базувалася на принципі свободи ринків виявилася такою, що адекватно не описує сучасні економічні відносини. Останні десятиліття розвитку багатьох держав свідчать про надзвичайно великий вплив активних стратегій, які проводяться державою. В неможливості існування ліберального вільноконкурентного ринку, який би враховував соціальні інтереси як в межах національного простору, так і міждержавного, переконані численні науковці.

Все таки значною мірою політико – економічні дії держав шляхом міжнародних обмежень формують особливості глобалізованого простору. Доводиться констатувати, що досі не існує абсолютно відкритого глобального ринку, так як уряди кожної країни намагаються певною мірою преференціювати інтереси власних громадян та підприємств. На наш погляд, до тих пір, поки існують національні кордони, інтеграція економічних систем буде обмеженою і виграш в конкуренції буде ціллю політичних стратегій.

Звичайно, складно не погодитися з думкою, що вплив держави на розвиток суб´єктів підприємництва в умовах тотальної дерегуляції ринків, є певною мірою обмеженим. Традиційна економічна політика, яка є ефективною в межах національних економік, повністю втрачає свою адекватність внаслідок значної залежності грошово – кредитної системи, фінансових інструментів, технологічних інновацій від тенденцій на глобальному ринку.