Донецький національний університет економіки і
торгівлі
ім.. М.
Туган-Барановського
Підвищення конкурентоспроможності національної економіки в умовах
глобалізації.
Динамічний розвиток
міжнародної економіки другої половини ХХ століття призвів до поглиблення
глобалізації економіки, міжнародного поділу праці, лібералізації торгівлі і
фінансової сфери, збільшення обсягів прямих іноземних інвестицій. Нині формуються
нові конкурентні умови діяльності суб’єктів господарювання, що об’єктивно
впливають на всі рівні та сфери їхньої взаємодії з навколишнім середовищем, а
також розвиваються нові форми забезпечення конкурентоспроможності міжнародної
економічної системи. Проблеми формування конкурентних стратегій міжнародних
фірм і забезпечення національної конкурентоспроможності перебувають у центрі
уваги урядів різних країн світу. Складні зміни в світовій економічній системі
безпосередньо стосуються і України, яка прагне утвердитись на світовій арені як
високорозвинена держава.
Трансформаційний період української економіки
триває вже понад десятиліття, проте все ще не розв’язано низки проблем, які
було визначено ще на початку реформ. Перш за все, це формування конкурентного
середовища в Україні, інтеграція у світову економіку та підвищення добробуту населення.
Практика ринкових реформ свідчить, що більшість вітчизняних суб’єктів виявились неготовими до міжнародних форм і методів
конкурентної боротьби, яка в останні роки ще більше загострилася. І як
наслідок — різке послаблення конкурентних позицій України на міжнародному
ринку: питома вага вітчизняного експорту у світовому становить близько
0,2 % з переважанням товарів із низькою доданою вартістю. Розв’язання
усіх цих проблем можливе за однієї умови — підвищення конкурентоспроможності
національної економіки.
Проте місця, які посідає
Україна в рейтингах всесвітньо відомих міжнародних організацій, таких як
Всесвітній Економічний Форум (ВЕФ), Світовий банк та інші, свідчать, що вагомих
зрушень у цій сфері за останні роки не відбулося. Однією з причин такого стану є
недостатня теоретико-методологічна розробленість питань конкурентоспроможності
економіки з урахуванням її перехідного характеру. Не було розроблено цілісної
методології дослідження проблеми на рівні країни, методик оцінки
конкурентоспроможності регіонів, кластерів та організацій. Не використовуються
загальновизнані у світі підходи до аналізу міжнародної конкурентоспроможності
країни. В цьому контексті проблема діагностики, прогнозування, формування конкурентоспроможності
національної економіки, факторів, які на неї впливають, стає необхідністю.
Світова економічна
література, яка досліджує проблеми економічного зростання та фактори його
динаміки, визначає систему наступних чинників: капіталу, праці, освіти,
економії на масштабах виробництва, ефективне розміщення ресурсів тощо. Як
показує досвід високорозвинутих держав світу, вже понад 50 років одним із
визначальних факторів, що зумовлюють економічне зростання та підвищення
конкурентоспроможності країн, є науково-технічний прогрес. Ті з них, які
забезпечували динамічний розвиток НТП, сягнули значної продуктивності праці в
різних сферах народного господарства. Тому між економічним зростанням,
конкурентоспроможністю економіки та інноваційною діяльністю простежується
тісний зв’язок.
Структурні зміни як у
розвинутих країнах, так і в державах з перехідною економікою, супроводжуються
територіальною концентрацією економічної діяльності. Досвід цих країн заперечує
скорочення регіональних диспропорцій внаслідок економічного зростання. Особливо
це стосується інноваційних процесів. У таких регіонах для підтримання стійких
конкурентних позицій суб’єктів господарювання на міжнародних та внутрішніх
ринках необхідні великі обсяги наукомісткої конкурентоспроможної продукції, проте
в них відчутний брак об’єктів для ефективного інвестування. Фахівці зазначають,
що основна причина цього парадоксу полягає не тільки в меншій доступності
джерел фінансування, а й характері національних та регіональних інноваційних
систем, що зумовлюють інноваційну конкурентоспроможність країни та її регіонів.
Для України інтенсивний
розвиток інноваційної діяльності й підвищення конкурентоспроможності
вітчизняного виробника має особливе значення, адже він сприяє прискоренню
ринкової трансформації економіки, входженню до світових товарних ринків та
створенню валютних резервів, необхідних для модернізації виробництва та підтримки
країни з виходу із кризи.
Література:
1.
Антонюк Л.Л. Міжнародна конкурентоспроможність країн: регіональний
аспект // http://www.kneu.kiev.ua/journal/ukr/article/2005_1_Antoniuk_ukr.pdf
2. Базилюк Я.Б.
Конкурентоспроможність національної економіки. - К., 2002. - 107 с
3. Кіндзерський
Ю. В., Проблеми національної конкурентоспроможності та проритети
конкурентної політики в Україні// Економіка України.- 2007.- №8