Економіка 10 / Економіка підприємства

Павлова І.В.

Науковий керівник: професор кафедри КАГД Сухарев П.Н.

Конкурентна стратегія як фактор досягнення успіху бізнесу

Із становленням ринкових відносин вітчизняні підприємства зіткнулися із багатьма проблемами, які перешкоджали нормальному їх функціонуванню: загострення конкуренції, посилення диверсифікацій них процесів, застаріння системи постачання та збуту продукції, уповільнення темпів зростання, відсутність знань про сучасні управлінські підходи у керівників, а також мінливі та досить жорсткі умови існування на ринку товарів та послуг. Саме тому постало питання необхідності і можливості використання теоретичних і методичних здобутків західної науки стратегії підприємства в українській економіці, яка трансформувалася.

На сучасному етапі розвитку ринкових відносин в Україні, коли посилюється конкурентна боротьба за ринки збуту товарів, особливу актуальність набуває проблема забезпечення конкурентоспроможності підприємств.

Метою статті є доведення необхідності застосування у діяльності підприємства конкурентних стратегій, здійснення їх узагальнення та визначення основних компонентів даного напрямку стратегічного планування.

Вивченням цього питання займалось багато українських вчених, таких як  Гарбар В.А., Волошанюк В.А., Куденко Н.В. Балабанова І.В. та інші.

У дуже динамічному та невизначеному навколишньому середовищі конкуренцію необхідно розглядати як багатогранну споруду, що включає цінності споживача, цінності акціонерів персоналу, а також здатність організації діяти і редагувати. Організація може залишатися конкурентною тільки в тому випадку, якщо вона досягає балансу між усіма факторами, які впливають на її конкурентоспроможність [1].

Конкурентні стратегії складаються з ряду підходів і напрямів, що розробляються керівництвом з метою досягнення як найкращих показників роботи в одній конкретній сфері діяльності. Вони визначають засоби конкурентної боротьби фірми на цільових ринках і виступає як: своєчасна реакція на зміни в галузі, в економіці в цілому, в політиці й інших значущих сферах; розробка конкурентноздатних заходів і дій, ринкових підходів, які можуть забезпечити міцну перевагу перед конкурентами; об’єднання стратегічних ініціатив функціональних відділів; вирішення конкретних стратегічних проблем, актуальних в даний момент [2, с. 87].

Конкурентна стратегія фірми дозволяє дати відповідь на питання, як фірма конкурує на цільовому ринку, за рахунок чого вона витримує конкурентний тиск і отримує перемогу в конкурентній боротьбі?» [3, с. 154]. При тому, що в різних джерелах ці стратегії мають різні назви – „конкурентні стратегії”, „маркетингові стратегії”, „підприємницькі стратегії”, „корпоративні стратегії”, „портфельні стратегії” „стратегії бізнесу”  тощо, мова завжди йде про одне і те саме – як підприємству діяти на ринку.

  Розробляючи на початковому етапі діяльності конкурентну стратегію, фірма прагне знайти і втілити спосіб вигідно і довготривало конкурувати в своїй галузі. На нашу думку, універсальної конкурентної стратегії не існує; тільки стратегія, узгоджена з умовами конкурентної галузі промисловості, навиками і капіталом, якими володіє конкретна фірма, може принести успіх. Будь-яка фірма, яка починає свою діяльність або що вже діє на початку нового проекту, зобов’язана чітко представити потребу у фінансових, матеріальних, трудових і інтелектуальних ресурсах, джерела їх отримання, а також уміти точно виконувати розрахунки ефективності використання ресурсів, що є в наявності в процесі діяльності фірми.

У своїх пошуках постійного джерела конкурентних переваг дослідники й підприємці усвідомили, що діяльність залежить не тільки від формування та успішного впровадження певної стратегії, але й від того, як проходить процес створення та утримання конкурентних переваг. В той час, коли суть стратегії полягає в поясненні діяльності компанії на певному етапі, процес її формування та впровадження є передумовою для підтримки стабільного успіху. Таким чином, одним з головних напрямів стратегічного планування є конкурентна перевага фірми, яка передбачає перспективу розвитку підприємства і відповідає на найважливіше для бізнесмена питання, – чи варто вкладати гроші в той або інший проект, чи принесе він доходи, які зможуть окупити всі витрати сил і засобів.

Формування стійких конкурентних переваг на ринку споживацьких товарів і послуг дозволить підприємствам зайняти бажану конкурентну позицію, забезпечити ефективну комерційну діяльність в довгостроковій перспективі і досягти максимального сінергитичного ефекту від цієї діяльності на конкурентом ринку.

Кон­ку­рентні пе­ре­ва­ги ма­ють різні фор­ми ви­я­ву та індивідуальні для кожного окремого підприємства. Автор Диніна К. загальну їх сукупність пропонує по­да­ти у вигляді наступної кла­сифікаційної струк­ту­ри: кон­ку­рентні пе­ре­ва­ги зас­но­вані на еко­номічних чин­ни­ках; кон­ку­рентні пе­ре­ва­ги, які   ґрун­ту­ють­ся на нор­ма­тив­но пра­во­вих ак­тах; кон­ку­рентні пе­ре­ва­ги струк­тур­но­го ха­рак­те­ру; кон­ку­рентні пе­ре­ва­ги спри­чи­нені адміністра­тив­ни­ми за­хо­да­ми; кон­ку­рентні пе­ре­ва­ги виз­на­чені рівнем роз­вит­ку інфра­ст­рук­ту­ри; кон­ку­рентні пе­ре­ва­ги, які  ґрун­ту­ють­ся на технічній (тех­но­логічній) пе­ре­вазі; кон­ку­рентні пе­ре­ва­ги виз­на­чені ге­ог­рафічни­ми чин­ни­ка­ми; кон­ку­рентні пе­ре­ва­ги зу­мов­лені кра­щою інфор­мо­ваністю; кон­ку­рентні пе­ре­ва­ги, які ґрун­ту­ють­ся на де­мог­рафічних чин­ни­ках; кон­ку­рентні пе­ре­ва­ги про­тип­рав­но­го ха­рак­те­ру [4].

На нашу думку, цю класифікацію необхідно удосконалити шляхом розділення конкурентних переваг на дві групи: конкурентні переваги зовнішнього характеру та конкурентні переваги внутрішнього характеру. Поділ таким чином ми вважаємо доцільним тому, що зовнішні переваги відносяться до тих, які підприємство сприймає як дане і не може істотним чином на них впливати. А от внутрішні переваги навпаки залежать виключно від підприємства і тому їх треба чітко виділяти та спрямовувати діяльність підприємства на їх створення.

Таким чином класифікація конкурентних переваг повинна виглядати наступним чином:

1.     Зовнішні конкурентні переваги:

Ø     кон­ку­рентні пе­ре­ва­ги зас­но­вані на еко­номічних чин­ни­ках;

Ø     кон­ку­рентні пе­ре­ва­ги, які   ґрун­ту­ють­ся на діючому законодавстві у конкретній сфері (сюди буде доцільно також віднести  кон­ку­рентні пе­ре­ва­ги спри­чи­нені адміністра­тив­ни­ми за­хо­да­ми)

Ø     кон­ку­рентні пе­ре­ва­ги струк­тур­но­го ха­рак­те­ру;

Ø     кон­ку­рентні пе­ре­ва­ги виз­на­чені ге­ог­рафічни­ми чин­ни­ка­ми;

Ø     кон­ку­рентні пе­ре­ва­ги, які ґрун­ту­ють­ся на де­мог­рафічних чин­ни­ках.

2.     Внутрішні конкурентні переваги:

Ø     кон­ку­рентні пе­ре­ва­ги, які  ґрун­ту­ють­ся на технічній (тех­но­логічній) пе­ре­вазі;

Ø     кон­ку­рентні пе­ре­ва­ги зу­мов­лені кра­щою інфор­мо­ваністю;

Ø     конкурентні переваги зумовлені якістю та унікальністю товару;

Ø     конкурентні переваги зумовлені ціновою політикою;

Ø     конкурентні переваги пов’язані з трудовими ресурсами;

Ø     конкурентні переваги пов’язанні з фінансовими ресурсами;

Ø     конкурентні переваги зумовлені відносинами з контрагентами;

Ø     конкурентні переваги зумовлені рекламною політикою та позиціонуванням фірми та товару на ринку.

Таким чином, якщо підприємство чітко визначить які саме конкурентні переваги воно має та які залежать саме від його зусиль, воно може розробляти програму дій на майбутнє.

На нашу думку, фун­да­мен­том для по­шу­ку кон­ку­ре­нт­них пе­ре­ваг є аналітична ро­бо­та з вивчен­ня ста­ну і тен­денцій роз­вит­ку рин­ку за­га­лом та активності конкурентів зок­рема. Сис­те­ма уп­равління по­вин­на бу­ти здат­ною на прак­тиці ре­алізу­ва­ти ви­роб­ле­ну стра­тегію кон­ку­ренції, до­вес­ти її до ре­аль­них конкуре­нт­них пе­ре­ваг, тоб­то обґрун­ту­ва­ти, роз­ро­би­ти і впро­ва­ди­ти стратегічні за­ду­ми в пов­сяк­ден­ну прак­ти­ку.

В економічній літературі немає єдиного підходу до класифікації конкурентних стратегій та їх різновидів. Існуючи найбільш популярні теорії класифікації можна представити у таблиці 1.

Таблиця 1 - Теорії класифікації конкурентних стратегій

Автор класифікації

Класифікаційні ознаки

Різновиди маркетингових конкурентних стратегій

М. Портер

Конкурентна перевага підприємства на ринку

- стратегія цінового лідерства

- стратегія диференціації товару

- стратегія спеціалізації

І. Ансофф

Стратегія продуктового лідерства

- стратегія максимізації ринкової частки

- стратегія диференціації товару

- стратегія диференціація ринку

- стратегія росту

Ф. Котлер

Ринкова частка підприємства та його маркетингові спрямування

- стратегія ринкового лідера

- стратегія челенджера

- стратегія послідовника

- стратегія нішера

А. Тубілевич

Точне виконання основних процесів (операцій) на підприємстві, а також створення якісної переваги

- стратегія операційної досконалості

- стратегія якісної досконалості

 Р. Майлз і Ч. Сноу

 

Конкурентні наміри фірми щодо її товарно-ринкових позицій 

 - стратегія пошукувача;

- стратегія оборонця

- стратегія аналітика

- стратегія реагуючого

 

Не можна сказати яка з класифікацій краща, тому що у  кожній з них присутнє своє розуміння сутності дій з реалізації стратегії. Тому на нашу думку, у сучасних умовах, коли підприємства все частіше змушені динамічно пристосовуватись до вимог середовища, невпинно змінюючи свою стратегію і стратегічні можливості, вони досягнуть найкращих результатів, якщо  не будуть обмежуватися певним набором  стратегічних можливостей чи процесів, а застосує декілька з них одночасно. До того ж успішною буде та організація, у якій існуючі теорії стратегій будуть використовуватися з  творчістю та втіленням новаторства у стратегії.

На нашу думку, універсальної ідеальної стратегії для кожної конкретної компанії не існує: навіть для різних підрозділів або видів товарів усередині компанії можуть бути потрібні різні стратегії для різних підрозділів або видів товарів. Кожна компанія повинна визначити, яка стратегія краще всього спрацює, враховуючи її положення в галузі, цілі, можливості і ресурси.

Таким чином, оскільки конкурентні переваги виникають в результаті суперництва при проектуванні, виробництві, реалізації і експлуатації продукції, на їх формування серйозний вплив робить конкурентне середовище: потенційні і діючі конкуренти, споживачі продукції і постачальники, виробники товарів-замінників, а також державне регулювання. У цих умовах формування конкурентних переваг трансформується  в завдання активної адаптації системи управління підприємством до змін конкурентного середовища. При цьому реальні позитивні результати досягаються там, де дана робота доведена до рівня технологій управління.

Пошук конкурентних переваг, причин і умов їх виникнення, розробка на сформованій аналітичній базі стратегії конкуренції і її реалізація з урахуванням прив'язки до конкретних умов ринку – основні об’єкти подальших технологічного опрацьовування.

Література:

1.                               Гарбар В.А., Волошанюк В.А. Формування конкурентної стратегії підприємства, http://intkonf.org/ken-garbar-va-voloshanyuk-va-formuvannya-konkurentnoyi-strategiyi-pidpriemstva/

2.                                Хмиль Т.М., Василик С.К. Стратегический менеджмент: Учебное пособие. – Х.: ИД «ИНЖЭК», 2004. – 136 с..

3.                               Куденко Н.В. Маркетингові стратегії фірми: Монографія. – К.: КНЕУ, 2002. – 245 c.

4.                               http://www.personal.in.ua/article.php?ida=639