Економічні науки/ 9. Економіка промисловості

Канд. наук з держ. управління Михаліцька Н.Я.

Львівський Державний інститут новітніх технологій та управління

ім. В.Чорновола, Україна

МЕХАНІЗМИ ВИЗНАЧЕННЯ ОЗНАК НЕПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ ТА КРИЗОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВ

У практику управління зарубіжними підприємствами поступово впроваджується одна із сучасних концепцій менеджменту – концепція управління вартістю. В її основі лежить розуміння того, що для акціонерів (власників) підприємств і організацій першочерговою задачею є збільшення їхнього фінансового добробуту в результаті ефективної експлуатації об'єктів володіння. При цьому зростання добробуту акціонерів вимірюється не обсягом уведених потужностей, кількістю найнятих співробітників або оборотом компанії, а ринковою вартістю підприємства, яким вони володіють [6].

В Україні проблема виміру та приросту вартості компанії розглядалась наступними авторами: Суторміна В., Федосов В., Рязанова Н., Москвін С. Гласюк В., Зозуля В., Редченко Д., Ермоленко Н., Мішенін Є., Косодій Р., Шевчук В., Чернобай Л, Мозенков О., Калюжний В. та ін. Ці дослідження показують, що певна теоретико-методологічна необґрунтованість показника EVA або EVA^® поки що не дозволяє рекомендувати його у якості інструмента фінансового управління вітчизняними підприємствами. Зокрема, необхідні подальші дослідження впливу показника ступеню кредиторської заборгованості на динаміку показника економічної доданої вартості у різних сферах економічної діяльності.

Мета статті — уточнення методики розрахунку показника доданої економічної вартості та визначення можливості його застосування в якості критерію зростання вартості акціонерних підприємств.

Моделлю, що дозволяє визначити основні чинники зростання вартості компанії, є модель економічного прибутку (доданої економічної вартості – EVA, Economic Value Added), що розроблена фахівцями консалтингової компанії Stern Stewart & Co.

EP = (ROIC – WACC) ´ IC,

де EP – економічний прибуток;

IC – інвестований капітал;

ROIC – рентабельність інвестованого капіталу (Return on Invested Capital);

WACC – середньозважені витрати на капітал (Weighted Average Cost Capital).

Ґрунтуючись на формулі економічного прибутку, що характеризує вартість, додану протягом операційного періоду, можна вивести і формулу для визначення вартості компанії в цілому:

Value = IC + Present Value Projected Economic Profit,

де Value – вартість компанії; Present Value Projected Economic Profit – приведена вартість прогнозованого економічного прибутку.

Показник EP можна розрахувати як різницю між чистим операційним прибутком після сплати податків (Net Operating Profit After Tax) і альтернативною вартістю (opportunity cost) інвестованого капіталу:

EVA = NOPAT – IC ´ WACC,

де NOPAT – чистий операційний прибуток після сплати податків (Net Operating Profit After Tax).

Такий показник одержав назву доданої економічної вартості (Economic Value Added – EVA). Показник EVA^® у формі торгової марки, тобто розрахований відповідно до методики Stern Stewart & Co, є підрахунком того, наскільки прибуток компанії відрізняється від необхідного мінімального рівня прибутковості (з врахуванням відповідного ризику) для акціонерів або кредиторів. Різниця може бути як залишком, так і нестачею.

Необхідно зауважити, що в Україні до цього часу амортизаційні відрахування здійснюються від залишкової, а не первісної вартості необоротних активів, що приводить до викривлення величини операційного прибутку після сплати податків. Тому при розрахунку показника економічної доданої вартості величину NOPAT необхідно збільшувати на величину, що зумовлена амортизацією (А), тобто на А(1 – Т). У цьому випадку відповідний показник ми визначаємо як NOPAT*.

Що стосується розрахунку величини WACC = , де і – частка відповідно власного (акціонерного) і позикового капіталу в загальному інвестованому капіталі підприємства, то вартість власного капіталу i_E приймається на рівні дохідності (середньозваженої) по облігаціях внутрішньої державної позики, а вартість позикового капіталу i_D — на рівні процентної ставки за кредитами (середньорічної) за відповідний рік. Тому у розрахунках за 2008 рік було прийнято i_E =11,86% та i_D = 15,3%.

Подальший аналіз показав, що між спредом прибутковості (ROIC* – WACC) та коефіцієнтом Бівера, який характеризує ймовірність банкрутства підприємства, існує певна кореляційна залежність (рис.1). З рис.1 видно, що всі підприємства, що мають нульовий або від’ємний спред прибутковості капіталу, фактично потрапляють у зону підвищеної ймовірності банкрутства. Як відомо [7], за міжнародними стандартами значення коефіцієнта Бівера (відношення суми чистого прибутку і амортизаційних відрахувань до позикового капіталу) має знаходитися в інтервалі 0,17-0,40, і тоді рівень його платоспроможності оцінюється як середній. За Кб < 0,17 рівень платоспроможності підприємства низький, а за Кб > 0,40 — високий. На цій підставі можна стверджувати, що чим більше позитивна величина спреду прибутковості інвестованого капіталу, тим менша ймовірність банкрутства підприємства.

Рис. 1. Кореляційна залежність між коефіцієнтом Бівера та спредом прибутковості капіталу (ROIC* – WACC)

Проте, як показано у роботі [6], позитивна величина спреду може бути наслідком збільшення у пасивах підприємства частки кредиторської заборгованості. Дослідження цього питання стосовно фінансової діяльності металургійних підприємств України показало, що існує нелінійна кореляційна залежність між спредом прибутковості капіталу (ROIC* – WACC) та часткою кредиторської заборгованості у пасивах підприємства (рис.2). З рис.2 видно, що найвищу прибутковість мають, як правило, ті підприємства, де частка кредиторської заборгованості не перевищує 10%. Прибутковість знижується, якщо частка кредиторської заборгованості опускається до 20%, а потім характер закономірності міняється — при рості частки заборгованості з 20% до 50% спостерігається зростання спреду прибутковості, бо саме кредиторська заборгованість не розглядається як позиковий капітал при розрахунку доданої економічної вартості.

Рис. 2. Кореляційна залежність між спредом прибутковості капіталу (ROIC* – WACC) та часткою кредиторської заборгованості у пасивах підприємства

Таким чином, показник доданої економічної вартості (абсолютний і відносний у формі спреду прибутковості) може використовуватись для оцінки фінансового стану лише на тих підприємствах, показники яких не сигналізують про ознаки суттєвої неплатоспроможності та кризового стану.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Коупленд Т., Коллер Т., Муррин Дж. Стоимость компаний: оценка и управление. 3-е изд., перераб. и. доп. / Пер. с англ. М.: ЗАО «Олимп-Бизнес», 2005. – 576с.

2. G. Bennett III Stewart. The Quest for Value: A Guide for Senior Managers. –NY: Harper Business, 1991. –781 p.

3. Леденёв Е.Е. BSC и EVA® — конкуренты или союзники?// Режим доступу: http://www. cfin.ru / management / controlling / bsc_eva.shtml.

4. Ковалев Д. Парк EVA®-вского периода // "Комп&ньон". – №8. – 2007.

5. Екименко А.Н. Факторы роста стоимости компании // Государственное управление. Электронный вестник. Выпуск № 14. Март 2008 г. Режим доступу: e-journal.spa.msu.ru/images/File/2008/14/Ekimenko.pdf

6. Мозенков О.В., Калюжний В.В. Ринкова вартість компаній у системі захисту корпоративних прав держави / О.В. Мозенков, В.В. Калюжний. - // Фінанси України: Науково-теоретичний та інформаційно-практичний журнал. - 2009. - № 2. - С. 82 – 98.

7. Мартиненко В.М. Демократизація механізмів державного управління процесами суспільних трансформацій: Автореф. дис. д-ра держ. упр.: 25.00.02 / Дон. держ. ун-т управління. – Донецьк, 2005. – 36 с.

8. Михаліцька Н.Я. Механізми визначення ознак та ймовірності банкрутства підприємств. Режим доступу: http://www.academy.gov.ua/ej2/txts/soc/05mnjjbp.pdf