Магаляс А.І.

Науковий керівник: Заєць К.Д.

Буковинська державна фінансова академія, Україна

МІГРАЦІЙНІ НАМІРИ СТУДЕНСЬКОЇ МОЛОДІ І ЇХ ВПЛИВ НА ЗАГАЛЬНИЙ СТАН РИНКУ ПРАЦІ

Трудова міграція стала одним із основних показників сучасного ринку праці. Розвиток світової транспортної інфраструктури, поширення різних форм зайнятості сприяли мобільності економічно активного населення. Звичайно, що трудова міграція має свої позитивні сторони, зокрема – сприяє перерозподілу робочої сили, підвищує ефективність трудового капіталу. Однак поряд із перевагами є і недоліки – трудова міграція містить загрози послаблення соціального захисту працівників.

Питанням захисту трудових мігрантів приділяється велика увага саме на міжнародному рівні. Зокрема Конвенція МОП №143 “Про працівників-мігрантів”(додаткові положення) 1975 р. закликає боротися із зловживаннями у сфері міграції і дотримуватися базових прав людини. Прийнята одночасно Рекомендація МОП №151 “Про працівників-мігрантів” передбачає ряд гарантій, які захищають мігрантів за кордоном, зокрема, право на участь у заходах активної політики зайнятості (доступ до послуг професійної орієнтації та сприяння у працевлаштуванні, захист зайнятості, надання іншої чи тимчасової роботи або перепідготовки у разі втрати роботи), належні умови праці, в тому числі заходи безпеки праці й соціального захисту, та належні умови життя, включаючи житло, соціальну допомогу, доступ до освіти та охорони здоров’я [5].

В Україні приділяється мала увага дослідженням трудових міграцій.

Перше повномасштабне вибіркове обстеження з питань трудової міграції, яке охопило всі без винятку регіони України, здійснив Держкомстат у травні–червні 2008 р. Згідно з результатами цього обстеження, кількість громадян, які впродовж 2007 – І півріччя 2008 рр. хоча б один раз виїздили за кордон з метою працевлаштування, склала 1,3 млн., або 4,4% населення працездатного віку . Майже половина загальної кількості трудових мігрантів працювали у Російській Федерації (598 тис. осіб, або 47,3%). Значні контингенти трудових мігрантів перебували також в Італії (187 тис. осіб – 14,8% загальної кількості), Чеській Республіці (151 тис. осіб, – 11,9%), Польщі (82 тис. осіб, – 6,5%), Угорщині (47 тис. осіб – 3,7%), Іспанії (40 тис. осіб – 3,2%), Португалії (36 тис. осіб, або 2,9%) [6]. З усіма названими державами Україна має двосторонні угоди (з Російською Федерацією – через багатосторонні угоди країн-учасниць СНД) у сфері соціального забезпечення та/або працевлаштування. Однак далеко не всі мігранти зможуть скористатися гарантіями цих угод через проблеми з правовим статусом.

Однак сьогодні Україні слід задуматися про проблему масштабного виїзду за кордон студентської молоді, що практично є переливом “розумового капіталу”. І річ навіть не в тому, чи залишиться та чи інша країна з людським капіталом, який вона так ретельно формувала за новітніми стандартами Болонського процесу. Питання полягає й в іншому: наскільки можливим буде повноцінне використання того капіталу за надмірно високих міграційних сподівань, які є первинною ознакою демотиваційного стану суспільства? Адже у випадку, коли більшість власників цього специфічного капіталу відкрито заявляє про бажання перетнути кордони батьківщини, стає зрозумілим, що це не менша проблема, ніж, наприклад, недовіра населення до банківського сектору [2, с.166-168].

Якщо розглядати проблему міграції молоді, зокрема студентської молоді, то тут виявляється два аспекти: перший аспект - чергова перспектива безповоротної втрати найбільш активних, обдарованих, працездатних громадян. Так, за статистичними даними, значну частку трудових мігрантів складають особи віком 20–34 роки (41,6%) [6]. Другий аспект проявляється саме у міграційних намірах, навіть якщо ці наміри і не здійсненні, але важливо те, що – це віддзеркалення довіри молоді до держави, це рівень громадянської довіри і бажання залучитися до суспільно корисної праці.

Держава, громадяни якої перебувають у стані пакування валіз, навряд матиме шанси прискореного економічного розвитку, як і держава, мешканці якої втратили віру у майбутнє на батьківщині. Саме тому дослідження рівня міграційних сподівань та намірів є не лише підставою оптимізації політики розвитку та збереження людського капіталу країни, а й важливою складовою діагностики того мотиваційного поля, що відтворено в її межах.

Важливим має стати визначення провідних міграційних уподобань молоді – тієї частини економічно активного населення, яка, з одного боку, найбільш схильна до прийняття радикальних міграційних рішень, а з другого – є найбільш необхідною для прискореного економічного розвитку будь-якої країни [1, c. 7].

Отже, забезпечення молоді робочими місцями після закінчення навчання є провідним завданням держави сьогодні, адже період кризи хоча і загострив питання міграції населення, однак ми не можемо забувати, що молоді науковці, вчені – це майбутнє України, це перспектива розвитку країни. І можна лише припустити, що буде, якщо наша молодь працюватиме на економіку інших країн, підвищувати добробут іншої країни.

Якщо дещо перефразувати сучасних класиків української наукової думки, то можна сформулювати таку тезу: “Мотиваційна складова людського капіталу є тією рушійною силою, яка забезпечує прагнення до практичного застосування знань та трудових навичок, сформованих в результаті інвестицій” [4, c. 71-75].

Дійсно, формуючи людський капітал, варто попіклуватися про те, щоб його носій, окрім ґрунтовних знань, ще й мав нестримне бажання працювати якісно та наполегливо. Проте, насправді, в умовах перекладання фінансових зобов’язань перед ВНЗ на плечі батьків та самих студентів, формується зовсім інша мотивація – мотивація до незалежності від державних потреб та орієнтація на повернення витрачених на освіту коштів будь-що. І тоді людина також хоче працювати якісно й наполегливо, та от до того “де працювати” їй вже практично байдуже. І якщо вона не знайде такої можливості на батьківщині, вона буде її шукати деінде – от такий несподіваний висновок з постулатів теорії людського капіталу. А якщо так, то пріоритетним завданням будь-якої держави має стати створення сприятливих умов для реалізації спроможностей окремого носія людського капіталу та пристойного життя його власника.

Cписок використаних джерел:

1. Малиновська О.А. Міжнародні міграції та суспільні трансформації доби глобалізації// Демографія і соціальна політика. – 2009.- №11(1). – с.5-9

2. Міграційні наміри студентської молоді та їх вплив на мотиваційну складову людського капіталу України// Демографія і соціальна політика. – 2009.- №11(1). – с.116-122

3. Позняк О.В. Проблеми формування міграційної політики України в сучасних умовах// Демографія і соціальна політика. – 2009.- №11(1). – с. 20-28

4. Ткаченко Л.Г. Проблеми соціального забезпечення українських трудових мігрантів// Демографія і соціальна політика. – 2009.- №11(1). – с.71-79

5. www.ilo.org – База даних Міжнародної організації праці

6. www.ukrstat.gov.ua – Державний комітет статистики України