Євладенко А.Ю

Дніпропетровський державний аграрний університет

Методичні підходи діагностики фінансово-економічної діяльності підприємства

В сучасних умовах господарювання питання діагностики економіко-фінансової діяльності набуває особливо важливого значення для всіх ланок господарської системи. Адже, без точної оцінки та аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства неможливо визначити ефективні шляхи його подальшого розвитку. Знання стану підприємницької діяльності важливе як для управлінського апарату даного підприємства, так і для його акціонерів, банківських установ, фінансових служб, територіальних органів управління, фіскальних органів тощо.

На сьогоднішній день в економічній літературі існує безліч методик поглибленого аналізу та експрес – аналізу фінансового стану підприємства (економічна, фінансова та бізнес – діагностика, діагностика банкрутства, експрес – діагностика, фундаментальна діагностика), в основі яких – співставлення абсолютних та відносних показників. Тому в практичній діяльності перед фінансовими аналітиками підприємств постає складна задача вибору методики проведення оцінки фінансового стану підприємства, яка б об’єктивно відображала його господарську діяльність.

Діагностика – це процес ухвалення рішення щодо підтримки об’єкта дослідження в нормально функціонуючому стані на основі виявлення та ідентифікації проблем і постановки діагнозу щодо їх вирішення.

Слід зазначити, що поняття «діагностика» раніше вживалося переважно в медицині та означало мистецтво розпізнавання хвороби за її симптомами. В економічному значенні термін «діагностика» вживався здебільшого як синонім дослідження, вивчення чинників впливу на підприємницьку діяльність. Під діагностикою слід розуміти процес оцінки (на основі комплексу методичних прийомів) стану об’єкта, предмета, явища чи процесу управління, що дає змогу виявити в них слабкі ланки та «вузькі місця». Отже діагностика – це процес розпізнавання і визначення негативних (кризових) явищ у діяльності підприємства на основі помічених локальних змін, установлених залежностей, а також особливо помітних явищ поточної підприємницької діяльності [1, c. 29].

Основним завданням економічної діагностики є системна оцінка результативності господарської діяльності за кілька періодів, виявлення факторів, які позитивно чи негативно вплинули на неї, а також визначення реальної фінансової стійкості підприємства в цілому чи окремих аспектів його платоспроможності, кредитоспроможності, інвестиційної привабливості.

Об'єктом діагностики може бути як складна, високоорганізована динамічна система (вся економіка країни, окрема галузь, конкретна фірма чи організація будь-якої форми власності), так і будь-який елемент цих систем (внутрішнє середовище організації, конкретні види ресурсів, виробничі функції, організаційна структура, собівартість і т.д.).

Мета діагностики - встановити діагноз об'єкта дослідження і дати висновок про його стан на дату завершення цього дослідження і на перспективу. Здійснивши мету на підставі даних діагнозу, можна буде виробити правильну і грамотну економічну (політичну, соціальну) політику, стратегію і тактику.

Отже, завдання діагностики полягають у визначенні заходів, спрямованих на налагодження роботи всіх складових елементів системи, і способів їх реалізації. Не можна здійснювати управління на будь-якому господарському й управлінському рівні, не маючи чіткого уявлення про його стан. Завдання діагностики тісно переплітаються з двома іншими завданнями - прогнозом і аналізом походження [4].

Термін «фінансова діагностика» застосовує Савчук В.П. [3, c. 9]як складову системи фінансового управління підприємством. Він зазначає, що «на підставі даних, що поставляються системою фінансового обліку, проводиться фінансова діагностика, задача якої – інформувати керівництво підприємства про ті негативні зміни, які відбулися на підприємстві за останній період часу. Тобто у даному випадку термін «діагностика» використовується просто як синонім «аналізу» і за своїм змістом нічим не відрізняється від процесу фінансового аналізу і не містить у собі якихось якісних відмінностей та спеціальних задач, які б вирішувались саме в межах та за допомогою інструментарію діагностики.

Фінансова діагностика не тотожна фінансовому аналізу і якісно від нього відрізняється. Вона встановлює якісні і кількісні параметри та нормативи фінансового стану з врахуванням особливостей, тенденцій і закономірностей його розвитку з метою подальшої їх оцінки з оптимальними або домінуючими показниками в даний період.

Отже, складовий етап процесу управління діагностика має здійснюватися у часовому вимірі після проведення етапу фінансового аналізу, оскільки процес діагностики спирається на певну аналітичну базу, коли в процесі аналізу виявляються видимі ознаки проблеми (симптоми), які самі по собі пояснити ні причину, ні наслідок не можуть. Це і покликана зробити фінансова діагностика. Завдяки впровадженню її в управлінський процес з’являється можливість суттєво підвищити якість рішень, що приймаються.

В умовах глобальної економічної кризи використання інструментарію фінансової діагностики дозволяє визначити мінімально необхідну потребу фінансових ресурсів , яка кількісно дорівнює обсягу фінансових ресурсів, що є достатньою для покриття постійних витрат та поточних фінансових зобов’язань як для окремого підприємства, так і для їх сукупності, в тому числі і для галузевого групування на макрорівні.

Застосування фінансової діагностики для визначення потреби фінансових ресурсів підприємства сприяє здійсненню жорсткого контролю за їх раціональним використанням та уникненню застосування необґрунтованих фінансових нормативів, що розробляються при фінансовому плануванні.

Таким чином, основним завданням фінансової діагностики є виявлення зовнішніх і внутрішніх чинників та інтенсивності їх впливу на ефективність процесу забезпечення фінансовими ресурсами господарської діяльності підприємства та розробка фінансових планів і прогнозів щодо напрямів і способів забезпечення фінансовими ресурсами [2, c. 13].

Відповідно до результатів та висновків фінансової діагностики обираються остаточні методи забезпечення діяльності підприємства фінансовими ресурсами, які найбільше відповідають його фінансовому стану та потенціалу і ринковим можливостям та впливу зовнішнього середовища, здійснюється оцінка використання позитивної дії чинників, ефективності обмеження негативного їх впливу, розробляються необхідні заходи. При цьому враховується:

- забезпечення достатнього рівня ліквідності фінансових ресурсів, оскільки від цього залежить платоспроможність підприємства за фінансовими зобов’язаннями;

- забезпечення мінімізації втрат фінансових ресурсів у процесі їх використання в умовах інфляції;

- забезпечення раціонального розміщення фінансових ресурсів між сферами їх функціонування за рахунок скорочення питомої ваги неякісної дебіторської заборгованості у сфері обігу[1, c. 32].

ЛІТЕРАТУРА

1.Гудзь О.Є. Фінансова діагностика в сільськогосподарських підприємства //Облік і фінанси АПК. - 2008. - №20. - с – 13.

2. Савчук В.П. Финансовый менеджмент предприятий: прикладне вопросы с аналізом деловых ситуаций. – К.: Издательский дом «Максимум», 2001. – 600 с.

3. Салига К.С., Власенко С.А. Методичні підходи діагностування фінансового стану підприємства//Держава та регіони. - 2007. – №3. - с – 204.

4. http://www.library.if.ua.