Экономические науки/9.Экономика промышленности

Лейш Н. В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського, Україна

Конкурентоспроможність авіаційної промисловості України на світовому ринку

На сьогоднішній день авіаційна промисловість є пріоритетною для України, оскільки має значний потенціал для розвитку не тільки в межах національного ринку, а й у світовому масштабі. Тому досить важливим є дослідження основних показників її діяльності та рівня конкурентоспроможності.

Україна знаходиться у групі небагатьох країн, які мають науково-технічну базу для створення і виробництва найсучаснішої авіатехніки. Національні інтереси у цій сфері визначені в Указі Президента України від 30 травня 2008 року "Про стан виконання Державної комплексної програми розвитку авіаційної промисловості України на період до 2010 року та першочергові завдання розвитку вітчизняного авіабудування". В цьому контексті актуальною проблемою, що постає перед авіаційним комплексом  країни, є обґрунтування шляхів виходу з кризи та завоювання міцних конкурентних позицій на ринку авіаційної продукції. Значення проблеми збільшується внаслідок посилення конкуренції авіаційних ТНК та інтенсифікації міжнародного кооперування у цій сфері.

Потужні позиції в авіаційній галузі належать США (Boeing, Lockheed Martin), країнам ЄС, у тому числі, Франції (EADS), Великобританії (BAE Systems), Німеччині (DaimlerCrysler Aerospace AG), а також Бразилії (Embraer), Канаді (Bombardier Aerospace), Японії, набирає обертів авіапромисловість Китаю (Aviation Industry of China). Якщо раніше на США припадало близько 50% світового виробництва продукції авіаційної промисловості, то за останні роки намітилась тенденція скорочення частки країни в авіабудуванні до 32,5% у 2009р. Основною причиною стало зростання частки країн ЄС в авіабудівничій галузі, та перевищення аналогічного показника США у 2009р. на 1,4%.

Основними конкурентними перевагами, що сприяють укріпленню позицій на ринку, збільшенню рентабельності та серійності виробництва, залученню інвестицій, розвитку технологічної бази в країнах-лідерах з виробництва авіатехніки є:

· створення міжнародних консорціумів за участю провідних ТНК (Airbus, Eurfighter);

· організація спільних підприємств (Eurocopter);

· довгострокова кооперація (Boeing та Dassault Sistems);

· транскордонні злиття і поглинання (Boeing, BAE Systems);

· державна підтримка аерокосмічної промисловості.

Авіаційний потенціал України визначають 4 авіазаводи, 15 авіаремонтних підприємств, 2 авіаційних інститути, 3 вищі військові авіаційні училища, близько 1500 повітряних суден цивільної авіації, більш 6000 літаків ВПС. Все це дозволяє власними силами розробляти, випробовувати і випускати літаки, авіаційні двигуни, спецобладнання, бортову апаратуру.

Основні виробники авіатехніки зосереджені в таких індустріальних та наукових центрах країни, як Київ, Харків, Запоріжжя, де існує досить потужна промислова та наукова база. Найвагоміший вклад в розвиток авіаційної промисловості України здійснюють АНТК ім. Антонова, Київський завод “АВІАНТ”, ХДАВП, та АТ “Мотор-Січ”. Саме завдяки їм за роки незалежності в країні було створено 5 нових типів літаків (Ан-140, Ан-74ТК-300, Ан-38-100, Ан-3Т, Ан-148) та авіаційних двигунів (Д-436, АИ-450, АИ-222), модернізовано 12 типів літаків. Тобто, можна говорити про конкурентоспроможність української авіаційної промисловості.

Проте рівень розвитку авіабудування в Україні не можна назвати високим, оскільки вітчизняні підприємства мають більш низькі показники в своїй діяльності ніж світові лідери. Наприклад, дохід найпотужнішої української компанії АНТК ім. Антонова у 2009р. становив 120,3 млн. дол., а дохід американської авіакомпанії Boeing - 78,4 млрд. дол. До того ж компанія Boeing за 2007-2008 рр. інвестувала 2,8 млрд. дол. у власні аерокосмічні НДДКР, інвестиції французької авіакомпанії Airbus становили 9,4 млрд. дол., в той час як українські вкладення за аналогічний період склали 4,5 млн. дол.

Авіаційна промисловість України має досить вагомий потенціал для її подальшого розвитку, проте основними причинами уповільнення темпів розвитку вітчизняного авіаційного комплексу є скорочення технологічних розробок та інтелектуальних ресурсів, а також відсутність активної міжнародної кооперації.

Тому у майбутньому стратегія виробництва авіатехніки має формуватися з урахуванням кон’юнктури зовнішнього ринку, наявного в Україні науково-технічного, виробничого і фінансового потенціалу. Це вимагає дотримання інноваційної політики, що передбачає поєднання моделі заняття вільних ніш на ринку із моделлю, яка має за мету збереження потенціалу авіакомплексу через виконання субконтрактних робіт. Інакше кажучи, потрібна орієнтація на сегменти ринку, де можна в перспективі реалізувати конкурентні переваги, в тому числі за рахунок найменшої конкуренції зі світовими лідерами авіабудування.

Таким чином, для розвитку авіаційної галузі України необхідно вжити певних заходів що до оновлення устаткування, фінансування наукових досліджень, співробітництва з закордонними партнерами, стимулювання інвестицій. Тільки при таких умовах Україна буде мати достатньо міцні позиції авіаційної промисловості не тільки на внутрішньому, а й на світовому ринку та зможе конкурувати з країнами-лідерами в цій сфері у світовому масштабі.

Література:

1. Лидеры авиастроения. [Електронний ресурс] www.aviationprom.ru

2. Авіабудування України. [Електронний ресурс]. www.nkau.gov.ua

3. Перспективи української авіації. [Електронний ресурс]. www.wing.com.ua