Вступ. Однією з найбільш важливих проблем сучасної економіки України є відновлення нормального відтворювального процесу в усіх його ланках. В умовах гострого дефіциту інвестиційних ресурсів перед підприємствами постає першочергове завдання підвищення ефективності використання основних фондів, як важливого матеріального елементу виробництва, що в значній мірі визначає їх потенціал. Проблемі підвищення ефективності використання основних фондів, основного капіталу, виробничих потужностей підприємств завжди приділялася значна увага з боку учених-економістів, практиків, особливо на стадії індустріального розвитку виробництва, коли їх технічний рівень перетворився на один з найважливіших факторів, який зумовлює економічні результати господарської діяльності підприємства, забезпечує конкурентоспроможність продукції на ринку.

Актуальність теми. Агропромисловий комплекс України відіграє визначальну роль у досягненні продовольчої безпеки суспільства, яка є однією з основних умов стійкості та незалежності держави. Сьогоднішній його стан характеризується глибокими якісними змінами, такими як: зміна відносин власності, впровадження нових умов господарювання, структурні зміни в економіці, які тягнуть за собою значний спад виробництва. Вони вимагають пошуку нових резервів та рішень для покращення цієї ситуації. Тому важливою умовою створення таких резервів для сталого економічного розвитку АПК в майбутньому є використання внутрішніх факторів збільшення виробництва сільськогосподарської продукції за умови раціонального рівня розвитку матеріально-технічної бази та її головної ланки основних виробничих фондів.

Основна частина. Будь-який виробничий процес може здій­снюватися лише за допомогою певних ма­шин, обладнання, які розташовуються в пе­вних приміщеннях. Матеріальною основою цього процесу виступають, насамперед, за­соби праці, які характеризують технічний та економічний рівень розвитку суспільства й виступають необхідним елементом вироб­ництва, обігу та надання послуг. На підпри­ємствах сукупність застосовуваних засобів праці набуває економічної форми основних виробничих засобів. Основні фонди - одна з найважливіших частин і засобів виробницт­ва.

Розглядаючи основні засоби для початку необхідно дати їм визначення. Отже основні виробничі засоби - це час­тина постійного виробничого капіталу, яка виступає у формі засобів праці, поступово (протягом багатьох виробничих циклів, що повторюються) зношується, не змінюючи своєї натуральної форми, частинами пере­носить свою вартість на виготовлений про­дукт.

В економічній літературі існує багато визначень основних засобів, але ми зупинимося на декількох з них. На думку В. Бабича, основні засоби підприємства - це сукупність матеріально-речових ціннос­тей, що діють у натуральній формі протягом тривалого часу як у сфері матеріального виробництва, так і в невиробничій сфері й вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним та моральним зносом [1].

С. Покропивний визначає основні фонди як засоби праці, які мають вартість; функці­онують у виробництві тривалий час, у своїй незмінній споживчій формі; їх вартість пере­носиться конкретною працею на вартість продукції, що виробляється (на платні по­слуги), частинами в міру зношення [6].

На нашу думку найбільш ґрунтовне та об’єктивне визначення основних засобів дає ПСБО 7 « Основні засоби ». Відповідно до нього основні засоби - це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використовування в процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здача в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних ункцій, очікуваний термін корисного використовування (експлуатації) яких складає понад один рік (або операційного циклу, якщо він довший за рік) [7].

Ефективність основних фондів - резуль­тат, отриманий у вигляді певного ефек­ту, що співвідноситься з витраченими ре­сурсами. Підвищення ефективності полягає в досягненні найбільших результатів при відповідному рівні розвитку продуктивних сил порівняно з витратами праці, викорис­таними на створення суспільного продукту.

В економічній літературі вивченню питання підвищення економічної ефективності використання й оновлення основних засобів приділяється досить багато уваги. Дана проблема досліджується і висвітлена у роботах вітчизняних учених: В.Г. Андрійчука, В.Г. Більського, П.І. Гайдуцького, М.Я. Дем’яненка, В.Я. Дзиковича, М.Х. Корецького, О.В. Крисального, М.Г. Лобаса, М.Й. Маліка, В.Я. Месель – Веселяка, П.М. Макаренка, Г.М. Підлисецького, В.Я. Плаксієнка, П.Т. Cаблука. Вивчення їх видань дало нам можливість узагальнити теоретичні та методичні основи резервів підвищення ефективності використання основних засобів підприємства в сучасних умовах.

Для оцінювання резервів підвищення ефективності основних фондів необхідно, насамперед, знати реальний рівень викори­стання основних фондів й конкретні можли­вості його підвищення. Поліпшення викори­стання основних фондів може бути забез­печене двома шляхами: інтенсивним та екстенсивним.

Інтенсивний шлях характеризується під­вищенням завантаження устаткування та збільшенням рівня використання їхньої по­тужності. Основними напрямами підвищен­ня інтенсивного завантаження устаткування є:

- удосконалення технологій та організації виконання робіт;

- правильний вибір машин і робочого устаткування;

- упровадження сучасних технологій.

Екстенсивний шлях полягає у збільшенні тривалості роботи, скороченні втрат робочого часу, підвищенні коефіцієнта змінності. Основни­ми шляхами поліпшення екстенсивного ви­користання устаткування є:

- безперебійне постачання підприємствам сировини, матеріалів, палива, електро­енергії;

- своєчасне усунення намічених диспро­порцій у галузі й на підприємствах, усе­редині окремих цехів, що дасть змогу запобігти перервам у роботі підприємст­ва;

- усунення причин нерівномірної роботи підприємства, що призводить до неви­користання устаткування в цілому, тобто до його простоїв.

Отже, одним з найважливіших уза­гальнюючих показників, що характеризує економічну ефективність роботи с/г підприємств є рентабельність.

У с/г рівень рентабельності ОВФ зазвичай визначається відношенням прибу­тку до середньорічної вартості основних виробничих фондів. Розрахований таким чином показник рентабельності зацікавлює організації в найкращому використанні виді­лених у її розпорядження основних вироб­ничих фондів.

Підвищення рівня рентабельності потре­бує мобілізації внутрішніх резервів вироб­ництва, послідовного проведення всіх видів робіт, спрямованих на поліпшення всіх видів ресурсів, збільшення маси прибутку.

Одним із головних факто­рів підвищення ефективності основних фо­ндів є їх оновлення та технічне вдоскона­лення. Впровадження досягнень науково-технічного прогресу дає змогу підвищити рівень механізації та автоматизації вироб­ництва, продуктивності праці робітників, сприяє економії матеріальних витрат, під­вищує культуру та безпеку виробництва.

У цілому сукупність резервів підвищення ефективності використання основних фондів можна поділити на декілька великих груп:

1. Матеріально-технічне вдосконалення засобів праці, яке включає:

- заміну морально застарілого устаткування;

- організації прискореного введення в експлуатацію придбаної нової техніки;

- забезпечення технічного обслуговування сучасних систем машин;

- широке використання лізингових операцій;

- залучення інвестиційних ресурсів вітчизняних і зарубіжних інвесторів для модернізації матеріально-технічної бази підприємства.

2. Збільшення тривалості роботи машин та обладнання, яке можна досягти за рахунок:

- забезпечення безперебійного процесу виробництва;

- реалізація чи здача  в оренду незадіяного обладнання;

- скорочення строків ремонту машин.

3. Покращення організації та управління виробництвом, а саме:

- контроль за науково-технічними розробками та використання НТП;

- підвищення автоматизації складних виробничих процесів;

- запровадження прогресивних форм організації виробництва і праці;

- застосування сучасних ефективних систем матеріального стимулювання робітників та інженерно-технічних працівників.

Застосування на практиці цих заходів дасть змогу збільшити обсяги випуску продукції, підвищити показники фондовіддачі, збільшити прибуток, а разом з ним і рентабельність виробничих фондів підприємства.

Висновки. На основі проведеного дослідження можна сказати, що основні фонди становлять головну частину  матеріально-технічної бази будь-якого підприємства. Разом із їх зростанням збільшується економічний потенціал і виробничі можливості галузі в цілому, підвищується технічний рівень виробництва. Це в свою чергу призводить до збільшення темпів випуску продукції, що сприяє вдосконаленню розширеного відтворення виробництва.

Щоб використання основних фондів було справді економічно вигідним та ефективним, необхідно не тільки стежити за його техніч­ним станом, а й залучати фахівців при про­веденні складних ремонтів; вивчати ринки виробництва; залучати спеціалістів марке­тингового відділу; підвищувати рівень спеці­алізації виробництва; застосовувати пере­дові технології; усувати простої; модернізу­вати устаткування; поліпшувати склад, стру­ктуру й стан основних фондів підприємства; удосконалювати планування, управління й організацію праці та виробництва; знижува­ти фондомісткість; підвищувати фондовід­дачу та продуктивність праці на підприємст­ві; вивчати кон'юнктуру ринку збуту; стежити за змінами на валютному ринку, а також у разі потреби застосовувати орендоване устаткування з метою підвищення ефективності виробниц­тва.

Література

1. Бабич В. В. Бухгалтерський облік на підприємствах малого бізнесу в Україні / В. В. Бабич, Є. П. Свідерський. – 2-е вид. – К. : Україна 2003.

2. Бобров В.Я. Основи ринкової економіки і підприємництва : підручник / В.Я. Боб­ров. - К. : Вища школа, 2003.

3. Бутко А.Д. Теорія економічного аналізу: Підручник. - К.: КНТЕУ, 2005- 411 с.

4. Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз : навч. посіб. / К.В. Ізмайлова. - К., 2006.

5. Мочерний С.В. Політична економія : навч. посіб. / С.В. Мочерний, О.А. Устинко, С.В. Фомішин. - Херсон : Дніпро, 2002.

6. Покропивний С.Ф. Економіка підприємс­тва : в 2 т. - К. : Хвиля-Прес ; Донецьк : Пошук, 1999 - Т. 1.

7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7”Основні за­соби”. Затверджено наказом Міністерства фінансів України № 92 від 27.02.2002 р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 травня 2002 р. за № 288/4509).