Левицька В.В.

Науковий керівник: Житарюк В.В.

Буковинська державна фінансова академія, м. Чернівці

ОСНОВНІ АСПЕКТИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

Важливою складовою частиною стабiлiзацiї господарської діяльності підприємств, фірм, усiх учасників ринкових відносин є зовнішньоекономічна діяльність - одна iз сфер господарської дiяльностi, пов’язана з мiжнародною виробничою та науково-технiчною кооперацією, експортом та iмпортом товарiв, послуг, виходом пiдприємств, органiзацiй на зовнiшнiй ринок. Розвиток зовнішньоекономічної діяльності - це суттєвий фактор підвищення ефективності господарської діяльності як на рівні окремих підприємницьких структур, так і в масштабах усієї країни.

Питання функціонування зовнішньоекономічної діяльності підприємства широко висвітлені в працях таких фахівців, як Білий В., Губенко В., Зав’ялов П., Кредисов А., Лозенко А. П., Щербак В., Яковлєв А., Якубовський М. та ін.

Актуальність даної проблематики пояснюється тим, що ефективна зовнішньоекономічна діяльність підприємств сприяє відтворенню експортного потенціалу країни та підприємств, підвищенню конкурентоспроможності українських товарів на світових ринках, формуванню раціональної структури експорту й імпорту, залученню іноземних інвестицій на взаємовигідних умовах, забезпеченню економічної безпеки України.

Реформа зовнішньоекономічної діяльності, насамперед, промислових підприємств є одним із істотних напрямів перебудови господарського життя країни. Вона характеризується децентралізацією зовнішньоекономічної діяльності і поступовою відмовою держави від монополії на зовнішню торгівлю [2, 10]. Закріплюються економічні, матеріальні та правові умови для посилення зацікавленості підприємств в експортній діяльності і підвищення її ефективності. Разом з тим, на сучасному етапі зовнішньоекономічна діяльність українських підприємств потребує вдосконалення.

У перспективі промислові підприємства повинні орієнтуватись у своїй зовнішньоекономічній діяльності на збільшення питомої ваги в експорті готових виробів, значне скорочення поставок сировини, палива, екологічно несприятливих продуктів. Особливе значення для розвитку зовнішньоекономічних зв’язків повинно мати нарощування експортного потенціалу за рахунок конверсії оборонних галузей промисловості, розвитку форм виробничого співробітництва із зарубіжними партнерами, створення умов для переливу міжнародного капіталу та робочої сили [1, 58]. Достатня кількість дешевої кваліфікованої робочої сили дає змогу створити навіть нові галузі господарства, виробництво електронного та лазерного обладнання, що мало б відчутно збільшити експорт наших підприємств.

Підприємству, яке вирішило вийти на іноземний ринок, необхідно взяти до уваги існування безліч обмежень і перешкод у міжнародній торгівлі як у країні, на ринок якої воно збирається вийти, так і у своїй власній.

На сучасному етапі розвитку світової економіки вітчизняний товаровиробник спроможний вийти на світовий ринок лише за умови виробництва якісної продукції, яка б відповідала існуючим запитам і потребам споживачів. Розв’язання цієї проблеми можливе лише за умови вкладення капіталу та впровадження сучасних інноваційних розробок у пріоритетні галузі. У переважній більшості продукція вітчизняних товаровиробників характеризується низьким рівнем якості, що не відповідає світовим стандартам, а також високим рівнем витрат на її виробництво, що в кінцевому підсумку обумовлює низький рівень конкурентоспроможності на зарубіжних ринках.

Структура експорту України визначається потребами зарубіжного ринку і спеціалізацією її економіки як частини народногосподарського комплексу колишнього СРСР. Остання обставина і сьогодні обумовлює інерційність галузевої та товарної структури економіки України. Так, експорт вітчизняних підприємств за січень-серпень 2009 року склав в загальному 23750299,7 тис. дол. США, або 50,6% до січня-серпня 2008р. За товарною структурою найбільшу частку в експорті вітчизняних підприємств займають чорнi метали - 26,3%, продукти рослинного походження - 12,4%, механічне обладнання - 12,3% [3].

Для вдосконалення системи підтримки національного товаровиробника на світових ринках та усунення загрози інтервенціоністських імпортних поставок можна запропонувати:

стимулювати вітчизняне товаровиробництво, залежне від імпорту сировини, матеріалів та комплектуючих шляхом встановлення низьких чи “нульових” ставок ввізного мита;

нарощувати потенціал зовнішньоекономічної діяльності підприємств шляхом модернізації виробництва;

надавати державні гарантії щодо участі наших компаній у міжнародних тендерах;

стимулювати вітчизняний машинно-технічний експорт, а також експорт харчової та сільськогосподарської продукції шляхом запровадження спеціальної системи кредитування обігових коштів виробників.

Отже, лише на основі всебічного вивчення кон’юнктури світових ринків, підвищення конкурентноздатності продукції, застосування сучасних технологій можна досягти позитивного ефекту від зовнішньоекономічної діяльності як на рівні підприємства, так і на макрорівні зокрема.

Список використаних джерел:

1. Губенко В. Конкурентоспроможність підприємства та стратегія просування на світовому ринку // Економіка України. - 2008. - № 9. - С. 56-59.

2. Якубовський М. Ефективність зовнішньоекономічної діяльності підприємств в Україні // Актуальні проблеми економіки. - 2008. - № 6. – С. 9-14.

3. Офіційний сайт Державного комітету статистики України - http://www.ukrstat.gov.ua.