Тріска І.І., Левицька В.В.

Науковий керівник: Меленко О.В.

Буковинська державна фінансова академія, м. Чернівці

НЕОБХІДНІСТЬ ВПРОВАДЖЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОРГАНІВ СУДОЧИНСТВА

Судовий розгляд справ як діяльність, пов’язана з аналізом і правовою оцінкою доказів, може бути визначений як інформаційний процес, що спирається на особливі види інформації: докази у справі, з одного боку, та законодавче, нормативно-правове поле України — з іншого. Впровадження сучасних інформаційних технологій у зазначену діяльність потребує створення такого предметного інформаційного середовища, яке забезпечить суддю необхідними даними, мінімізує затрати його часу на виконання технічної роботи, що в результаті сприятиме оперативності прийняття судових рішень.

Дослідження цієї сфери проводили такі відомі фахівці і вчені, як В. Бойко, В. Бурков, О. Воронін, К. Гейн, С. Гілєв, М. Губко, Ю. Єхлаков, С. Мішин, Д. Новиков, В. Онопенко, М. Мейєр, X. Сімон та ін.

Цілі дослідження полягають в обгрунтуванні необхідності впровадження засобів інформаційного забезпечення судочинства.

Інформаційне забезпечення судочинства має за мету надати судді у зручному режимі роботи структуровану систему даних і знань щодо кожної судової справи:

1) законодавчі та відомчі нормативні акти;

2) статистичні дані про розгляд справ у судах;

3) матеріали узагальнення судової практики;

4) інформаційні ресурси центральних органів державної влади;

5) інформаційні ресурси органів внутрішніх справ України, прокуратури, інших інституцій, що беруть участь у судовому процесі;

6) інформацію з міжнародного права [2, 20].

Враховуючи ще й такі аспекти судочинства, як відкритість та прозорість, а також необхідність забезпечення права громадян України на інформацію, особливу увагу слід звернути на створення інформаційно-пошукових систем матеріалів судової практики. Питання створення таких систем, як і взагалі питання доступу до правосуддя, неодноразово висвітлювалося в документах Ради Європи як одна з найважливіших умов справедливого застосування закону. На жаль, в Україні це питання ще не знайшло свого достатнього вирішення. Тільки частина документів, які становлять судову практику, міститься в базі даних «Законодавство». База даних «Рішення Верховного Суду України», яка накопичується з 1998 р., включає в себе понад 8000 документів [3]. Оскільки ці рішення мають важливе значення для забезпечення однакового застосування закону, вкрай важливо, щоб доступ до них, у тому числі до зазначеної бази, мали всі судді України й інші учасники судового процесу, які мають таке право відповідно до закону. Це виключило б потребу в запитах, які часто можна зустріти в матеріалах справ.

Завдання інформаційного забезпечення робіт із вивчення й узагальнення судової практики також пов’язане з проблемою створення єдиного розподіленого інформаційного ресурсу «Рішення судів України». Вирішуючи питання інформаційного забезпечення судді в рамках інтегрованої інформаційної системи судочинства, слід підкреслити важливість доступу до інформаційних ресурсів органів внутрішніх справ. Актуальність цієї проблеми відзначається багатьма спеціалістами, що працюють у галузі інформатизації судочинства.

Зазначимо, що впровадження електронного документообігу у судочинство має свої особливості й пов’язане з деякими проблемами. Наприклад, протокол допиту свідка (підозрюваного, затриманого) зобов’язані підписати слідчий та особа, що дає свідчення. Отже, щоб забезпечити юридичну силу такому документові, його необхідно оформляти тільки в паперовому вигляді. І хоч ідея електронної судової справи здається дуже привабливою, при роботі зі справою, яка складається із сотні томів, природно виникає запитання: що ж робити з таким обсягом електронної інформації? Проте потреба допомогти судді в роботі над судовою справою є дуже актуальною. Зазначимо також, що тут виникає цікаве завдання: створити інформаційну технологію підтримки прийняття судового рішення як структурованої системи представлення матеріалів справи, установлення взаємозв’язку між фактами, документами, що їх підтверджують, та висновками обвинувачення.

Уже сьогодні більшість процесуальних документів — обвинувальні висновки, постанови, рішення суду тощо — виготовляється з використанням засобів обчислювальної техніки або друкарських машинок. До машинописних документів можна застосовувати процедури сканування та розпізнавання тексту, в результаті чого створюються їх електронні копії, наявність яких дає можливість оформити, так би мовити, електронну проекцію судової справи.

За останні роки у справі інформатизації судочинства зроблено чимало — створено систему інформаційного забезпечення органів внутрішніх справ, розроблено інформаційну технологію підтримки діяльності Верховного Суду України. Враховуючи набутий досвід, можна сформулювати першочергові завдання. Йдеться передусім про визначення переліку тих даних у справі, які в електронному вигляді можуть формуватися на одному етапі й використовуватися для реєстрації та прийняття рішення — на іншому.

Розглядаючи схеми провадження в справах у кожній судовій інстанції, зазначимо, що кожна з них має свої особливості. Крім того, істотно різняться між собою правила провадження в кримінальних справах і справах, що виникають із цивільних та адміністративних правовідносин. Але в усіх видах провадження можна виділити окремі складові, які, утворюючи основу судового діловодства, не залежать від конкретного виду провадження. До них належать такі етапи: надходження справи (заяви) до суду; передача її на розгляд; попередній розгляд; судовий розгляд; відправлення пошти [2, 21].

Справа автоматизації діловодства в різних правових інституціях України робить перші кроки. Є приклади систем, які, будучи орієнтованими на формування й аналіз статистичних даних, у режимі дублювання паперового діловодства та документообігу відтворюють лише деякі елементи останніх. Відомі також факти прямого впровадження готових чи мінімально адаптованих програмно-апаратних комплексів. Такі підходи мають істотні недоліки, оскільки впровадження програмного продукту, орієнтованого на виконання лише певних функцій, має вплив на весь цикл провадження у справі й вимагає додаткових трудозатрат. Спираючись на засади системного підходу до справи інформатизації судочинства, слід з позицій інформаційних технологій комплексно розглядати всю систему діловодства, пов’язаного з надходженням та розглядом судової справи.

Незважаючи на сучасні науково-технічні досягнення, з усього ланцюжка певного технологічного процесу сучасна наука не дозволяє автоматизувати процеси прийняття рішення й формування управлінського впливу, тому що вони великою мірою залежать від волі людини. І це не тільки технічна, а й правова проблема, оскільки прийняті рішення передбачають юридичну відповідальність, яку не можна перекласти на комп’ютер.

Функціонування системи судочинства пов’язане зі значною кількістю інформації як внутрішньої (матеріали справи), так і зовнішньої (законодавство, економічні, соціальні фактори тощо). Інформаційні системи, призначені для комплексного аналізу таких даних, що опрацьовуються, тенденцій розвитку останніх, називаються системами підтримки прийняття рішень [1, 86].

На основі вивчення й аналізу даних у справі можна запропонувати три класи систем підтримки прийняття рішень у судочинстві:

1. Підтримка прийняття судового рішення, що базується на інформаційній моделі судової справи, формалізації діяльності, пов’язаної з аналізом та оцінкою судових доказів. Важливим завданням у цьому напрямі є структуризація процесуальних документів, представлення їх із використанням сучасної розширеної мови розмітки документів XML, що забезпечує можливість їх подальшої автоматизованої обробки й аналізу. Вивчення структури та змісту інформації, що міститься в обвинувальному висновку і в судових рішеннях, свідчить на користь розв’язання такого завдання.

2. Інформаційна підтримка узагальнення судової практики, що здійснюється на основі аналізу судової статистики, вивчення практики розгляду справ певної категорії та прийнятих у них рішень.

3. Підтримка діяльності керівників суду, спрямованої на організацію його роботи, яка повинна спиратися на різні можливі довідки, статистичні дані щодо розгляду справ у суді, їх складності та класифікації, навантаження суддів. Системи цього класу повинні відзначатися широкими можливостями зміни структури бази даних, наявністю засобів формування довільних звітів, засобів наочного представлення інформації у вигляді графіків, діаграм тощо.

Системи підтримки прийняття рішень у судочинстві, претендуючи на роль штучного інтелекту, не підміняють суддю, а виконують роль його електронного помічника й радника в процесі прийняття ним рішення, надаючи широку фактографічну базу шляхом зручного та швидкого оперування даними й наочного представлення інформації.

Отже, сучасні засоби комп'ютерної техніки і техніки зв'язку у поєднанні з новими технологіями пошуку, збереження, обробки та розповсюдження інформації дозволяють значно підвищити продуктивність праці та якість результату у реалізації процесів і прийнятті рішень. Як свідчить світовий досвід, впровадження новітніх інформаційних технологій і засобів автоматизації суттєво поліпшує діяльність усіх ланок діяльності судів, тому потребує більш широкого використання у судовій практиці України.

Список використаної літератури:

1. Губко М.В. Інформаційне забезпечення судочинства в Україні // Актуальні проблеми економіки. – 2008. – № 2. – С. 84-90.

2. Онопенко В.В. Судова практика та можливості її автоматизації // Економіка. Фінанси. Право. – 2007. – № 8. – С. 18-25.

3. Офіційний сайт Верховного Суду України – www.scourt.gov.ua.