Право/ 3.Охрана авторського права.

К.ю.н Романюк О.І., студентка Пластара К.I.

Донецький нацiональний унiверситет економіки i торгiвлi iменi Михаiла Туган-Барановського

Проблеми охорони прав на добре відомий знак для товарів та послуг

Споживачі товарів та послуг неодноразово переконувались, що висока якість не є властивістю всіх без винятку товарів, а переваги, що рекламуються, не завжди відповідають дійсності. Для значної частини споживачів відомість та репутація торговельної марки стали майже головними критеріями при купівлі товарів чи послуг як гарантія високого технічного рівня виконання та надійності товарів.

Метою написання статті є дослідження основних проблем з охорони добре відомого знаку для товарів та послуг. Дослідженням цього питання займалися такі вчені як Горбик Ю.А., Макаришева Т.С., Родіонова Т., Демченко Т.С. та інші. Першочерговою проблемою охорони добре відомих знаків, на думку Т. Родіонової, є невиправдано широкий обсяг прав на добре відомий знак, закріплений у чинному законодавстві, що може призвести до зловживання правом власниками добре відомих знаків. На підтвердження цієї тези можна навести такі аргументи:

1. Відсутність нормативного визначення поняття «добре відомого знака для товарів та послуг» ускладнює правову охорону добре відомих знаків і розмиває обсяг такої охорони.

2. Добре відомі знаки охороняються нарівні зі знаменитими знаками: охорона розповсюджується і на неспоріднені товари.

Термін «загальновідомий знак» застосовується в законодавстві багатьох країн світу, а також міститься в російському перекладі Паризької конвенції про охорону промислової власності, але без тлумачення цього поняття. Чинне законодавство України також не містить визначення термінів «загальновідомий» чи «добре відомий знак». Тобто цей термін є умовним [2, с.24].

Знак може бути відомим лише окремій частині суспільства – визначеному його сектору, оскільки ні один із найвідоміших знаків не може бути відомим всім. При визначенні того, чи є знак добре відомим в Україні, Закон «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг» передбачає розгляд таких факторів:

ü Ступінь відомості чи визнання знака у відповідному секторі суспільства;

ü Тривалість, обсяг та географічний район будь-якого використання знака;

ü Тривалість, обсяг та географічний район будь-якого просування знака, включаючи рекламування чи оприлюднення та представлення на ярмарках чи виставках товарів та/або послуг, щодо яких знак застосовується;

ü Свідчення успішного відстоювання прав на знак, зокрема територія, на якій знак визначено добре відомим компетентними органами [1].

Сутністю добре відомого знака є те, що цей товарний знак вже знають і він має високу репутацію серед певного кола споживачів та асоціюється у останніх з конкретним виробником. Як свідчить світова практика, добре відомий знак необов’язково має бути зареєстрований у кожній країні світу для кожного товару чи послуги, щодо яких у споживачів є певні очікування побачити цей знак. Усім загальновідомим знакам притаманні доволі цінні властивості: вони охороняються навіть без реєстрації; використання їх на територіях, що охороняються, не є обов’язковим; у ряді країн їх правова охорона розповсюджується не тільки на товари, що зробили їх знаменитими, але й на всі товари і послуги [4, с.38].

Міжнародна асоціація з охорони промислової власності запропонувала таке визначення досліджуваного поняття: «Загальновідомим товарним знаком є знак, відомий широкому колу зацікавлених осіб, які мають стосунок до виробництва, торгівлі чи використання позначеної цим знаком продукції, якщо цей знак сприймається ними як такий, що вказує на особливе джерело походження зазначеної продукції» [3, с.204].

До появи законодавчої регламентації охорони знаменитих товарних знаків їхній захист здійснювали суди за допомогою розширеного трактування поняття «споріднені товари». Першим нормативним актом, яким було передбачено захист знаменитих знаків, стала Директива Ради Європи по зближенню законодавства держав-членів Європейського співтовариства з товарних знаків (1988 рік). Угода TRIPS також розмежовує поняття добре відомого і знаменитого знака. Тобто, у світі знаменитому знаку надається охорона не щодо всіх абсолютно товарів і послуг, а лише щодо тих, у випадку використання яких можуть бути порушені права власника знаменитого знаку [4, с.40].

Що стосується законодавства України, то в Законі України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» в статті 25 добре відомий знак для товарів і послуг захищається на рівні знаменитого за міжнародним законодавством, тобто йому надається охорона відносно неспоріднених товарів. Також захист знаків для товарів та послуг охороняється Апеляційною палатою і регламентується Порядком про визнання знака добре відомим в Україні Апеляційною палатою Державного департаменту інтелектуальної власності. Таким чином, національне законодавство України передбачає надзвичайно потужний захист для загальновідомих знаків в цілому. Отже, можна зробити висновок, що проблема обсягу охорони прав на добре відомий знак для товарів і послуг потребує подальшого дослідження і законодавчого вирішення.

Література:

1. Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15.12.93. №3689-ХП (зі змінами) http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi/

2. Горбик Ю.А., Макаришева Т.С. Український шлях до визнання знака добре відомим// Інтелектуальна власність. – 2008. - №1, с.24-28.

3. Демченко Т.С. Правова охорона загальновідомих і знаменитих знаків у міжнародній практиці та в Україні//Вісник господарського судочинства. – 2001. - №3. – с.204.

4. Родіонова Т. Проблеми охорони прав на добре відомий знак для товарів та послуг// Інтелектуальна власність. – 2008. - №9, с.37 – 41.