Економічні науки/3. Фінансові відношення

Аспірант кафедри фінансів, грошового обігу та кредиту Малишко В.В.

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький ДПУ імені Григорія Сковороди», Україна

Видатки місцевих бюджетів на заклади загальної середньої освіти

Середня освіта залишається однією із найбільших статей витрат місцевих бюджетів. До того ж, чинне законодавство України не зовсім чітко визначає, хто за що відповідає у наданні освітянських послуг. Невідповідності у законодавстві створюють невизначеність у розподілі функцій між органами влади, що негативно впливає на фінансування та управління шкільною освітою. У Конституції України записано, що загальна середня освіта є обов’язковою та безплатною. Звідси випливає, що фінансування суспільних загальноосвітніх установ повинно у повному обсязі забезпечуватися державою. У Ст.53 Конституції зазначено: „Кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов'язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти” [2]. Проте оскільки відповідальність за управління загальноосвітніми середніми закладами покладена на місцеві органи влади, тобто виступає їхнім делегованим повноваженням, держава має у повному обсязі покривати зазначені у статті Конституції видатки.

Видатки місцевих бюджетів відіграють важливу роль у фінансуванні загальної середньої освіти.

Видатки бюджету згідно з Бюджетним кодексом - це кошти, що спрямовуються на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сумм.

Видатки місцевих бюджетів включають бюджетні призначення, встановлені рішенням про місцевий бюджет, на конкретні цілі, пов´язані з

реалізацією програм за переліком, визначеним Бюджетним кодексом.

Бюджетним кодексом України передбачено критерії розмежування видів видатків між місцевими бюджетами, що здійснюється на основі принципу субсидіарності з урахуванням критеріїв повноти надання послуги та наближення її до безпосереднього споживача. Відповідно до цих критеріїв усі видатки поділяються на такі групи:

Перша група — видатки на фінансування бюджетних установ і заходів, які забезпечують необхідне першочергове надання соціальних послуг, гарантованих державою, і які розташовані найбільш наближено до споживачів. Ці видатки здійснюються з бюджетів сіл, селищ, міст та їх об´єднань.

Друга група — видатки на фінансування бюджетних установ і заходів, які забезпечують надання основних соціальних послуг, гарантованих державою для громадян України. Вони здійснюються з бюджетів міст республіканського значення Автономної Республіки Крим і міст обласного значення, а також районних бюджетів.

Третя група — видатки на фінансування бюджетних установ і заходів, які забезпечують гарантовані державою соціальні послуги для окремих категорій громадян, або фінансування програм, потреба в яких існує в усіх регіонах України. Ці видатки здійснюються з бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів.

Видатки всіх трьох груп здійснюються із бюджетів міст Києва та Севастополя [1].

Обсяг видатків, що спрямований місцевими бюджетами на освіту, визначається залежно від обсягу ресурсів місцевих бюджетів, розрахункового нормативу видатків на одного учня та приведеного контингенту учнів різних типів загальноосвітніх навчальних закладів.

Найвищий показник видатків з місцевих бюджетів на освіту на душу

населення спостерігався у Київській, Черкаській, Житомирській, Закарпатській,

Запорізькій областях та АР Крим.

Щоб визначити рівень забезпечення областей коштами місцевих бюджетів на освіту доцільно використовувати показник освітніх видатків, який розраховується не на душу населення, а на одного учня.

Таким показником може бути індекс локалізації. Він розраховується на основі відхилення фактичного стану витрат на освіту в області від середнього його значення по країні по відношенню до відхилення кількості дітей, що охоплені дошкільними закладами, учнів загальноосвітніх шкіл та студентів до середнього показника по країні.

I = Bo : Bk / Ho : Hk, де:

Bo - показник видатків на освіту на душу населення в області;

Bk - середній показник видатків на освіту в країні;

Ho - чисельність дітей, що відвідують дошкільні заклади, учнів загальної середньої школи, студентів вищих навчальних закладів в області;

Hk - чисельність дітей, що відвідують дошкільні заклади, учнів загальної середньої школи, студентів вищих навчальних закладів в державі [3].

На сьогоднішній день відбуваються позитивні зрушення у механізмі фінансування середньої освіти місцевими бюджетами.

Література:

1. Бюджетний Кодекс України: чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 20 верес. 2010 р. – К. : Паливода А.В., 2010. – 84 с.

2. Конституція України /стаття 53/ – К. : Преса України, С. 22–23.

3. Мельниченко Т.Ю. Сучасний стан фінансування освіти України: суспільно-географічний аналіз / Мельниченко Т.Ю., аспірантка Інституту географії НАН України.