Оскірко Ю.А.

Науковий керівник: к.е.н СекірінаН.В.

Донецкий национальный университет экономики и торговли

имени Михаила Туган-Барановского

Поняття облікової політики та її економічна суть

З наданням підприємствам можливості самостійно обирати способи обліку в офіційний оборот було введено термін “облікова політика”. Він є відносно новим для вітчизняних вчених і практикуючих бухгалтерів, що призводить до його різних тлумачень.

З переходом до ринкової економіки в Україні виникає потреба в розробці облікової політики, причому не просто копіюючи положення інструкцій та П(С)БО, а, обираючи найкращі варіанти та економічно обґрунтовуючи їх вибір. Саме така облікова політика дозволить показати відмінні риси, які притаманні підприємству, проінформувати кредиторів, потенційних інвесторів про стійкість фінансового стану підприємства, орієнтуючи їх на подальше співробітництво.

Виконання всіх вимог, які висуваються до облікової політики, є досить непростим завданням. Також виникають труднощі в послідовності застосування облікової політики, так як часто відбуваються суттєві зміни у виробничих та господарських процесах, в системі бухгалтерського обліку.

На наш погляд, визначення облікової політики на підприємствах є досить важливим, але, як показує практика, на багатьох підприємствах навіть немає наказу про облікову політику, або він не знаходить застосування. Також не приділяється належна увага його формуванню, що негативно впливає на процес ведення бухгалтерського обліку та функціонування підприємства в умовах ринку. Надання підприємствам більшої самостійності і свободи при виборі процедур та способів облікового процесу сприяє налагодженню взаємодії між господарюючим суб’єктом і зовнішніми користувачами інформації.

У розробку питань формування та реалізації облікової політики підприємств вагомий внесок зробили вітчизняні та зарубіжні вчені: Р.А. Алборов, М.Т. Білуха, І.А. Бєлобжецький, Ф.Ф. Бутинець, Г.Л.Вознюк, С. Голов, А.Г. Загородній, Ю.А. Кузьмінський, М.В. Кужельний, М.С. Пушкар, М.І. Кутер, С.А. Ніколаєва, В.Ф. Палій, Л.З. Шнейдман.

Метою статті є уточнити сутність поняття “облікова політика підприємства” та її призначення, визначити місце облікової політики в системі нормативного регулювання бухгалтерського обліку.

Застосування в Україні ринкових відносин викликало необхідність зміни системи управління, в тому числі бухгалтерського обліку. Від жорсткого регулювання системи бухгалтерського обліку держава перейшла до варіантного підходу. Сучасні підприємства в багатьох випадках можуть самостійно визначати параметри системи обліку.

Визначення терміну „облікова політика” наведене в Законі України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” [6], і передбачає сукупність принципів, методів та процедур, що використовується для складання фінансової звітності. Аналогічне за змістом визначення облікової політики наведено і у працях вчених – економістів (наприклад, С. Голов [2]).

Ряд дослідників [1; 3] зазначають, що початок використання цього терміну в обліку пострадянських країн припадає на кінець 80-х років ХХ ст., що стало результатом перекладу термінології міжнародних стандартів, що видаються Комітетом з міжнародних стандартів фінансової звітності, а саме англійського словосполучення “accounting policies” (“accounting policy”).

Вивчення діючої нормативної бази дозволило зробити висновок, що офіційно в Україні термін “облікова політика” було введено в 1999 р. Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

У практиці бухгалтерського (фінансового) та управлінського обліку багатьох держав світу термін “облікова політика”, визначений як сукупність способів ведення підприємством обліку, є широко вживаним уже досить тривалий час. В Україні це поняття вживається з кінця 80-х років і може розглядатися в двох напрямах: як фінансова або як облікова категорія. Щодо тлумачення поняття “облікова політика”, а також його змісту серед економістів немає єдиної думки

Так, більшість авторів (Р.А. Алборов, А.С. Бакаєв [1], Л.З. Шнейдман, А.А. Єфремова [3]) тлумачать облікову політику як сукупність способів ведення бухгалтерського обліку, що були обрані підприємством. Інші (І.А. Бєлобжецький, А.Г. Загородній, Г.Л. Вознюк [4], С.А. Ніколаєва) під обліковою політикою мають на увазі принципи та правила ведення бухгалтерського обліку в певній організації, третя група авторів (М.П. Кондраков, М.С. Пушкар [7]) дотримується думки, що облікова політика – сукупність форм та методів ведення бухгалтерського обліку на підприємстві.

Заслуговує на увагу визначення, наведене Я.В. Соколовим, який називає облікову політику засобом, що дозволяє адміністрації підприємства легально маніпулювати фінансовими результатами [8, с. 397].

Досить вдалим, на наш погляд, є визначення облікової політики як набору методик, форм, способів ведення та організації бухгалтерського обліку, які впливають на оцінку і прийняття рішень користувачами інформації, запропоноване А.Й. Балдіновою, Т.М. Дементей, Є.І. Завідовою. Визначення сутності облікової політики в тісному взаємозв’язку з метою, яка досягається за її допомогою, здійснює Р.А. Алборов.

Визначення, наведене в Законі України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” майже ідентичне визначенню в МСФЗ. Ідентичність визначення облікової політики в українському законодавстві та МСФЗ може свідчити про те, що під час розробки національних стандартів не лише було відкинуто надбання національної науки в галузі бухгалтерського обліку, а й не враховувалися особливості менталітету, історично сформовані традиції. Як бачимо, МСФЗ та Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” основне призначення та сферу дії облікової політики окреслюють межами процесу складання звітності. Але ми вважаємо, що облікова політика поширюється не лише на фінансову звітність, а й на бухгалтерський облік у цілому, оскільки фінансова звітність, в першу чергу, є результатом ведення бухгалтерського обліку.

На нашу думку облікова політика – це інструмент організації обліку на конкретному підприємстві, який включає сукупність способів та процедур ведення обліку, що були обрані, виходячи із встановлених вимог та особливостей діяльності підприємства.

В сучасних умовах процесу формування облікової політики приділяється недостатня увага як з боку працівників бухгалтерської служби, так і з боку власників та адміністрації підприємства. Розробки та подальшого вдосконалення потребують питання методики формування облікової політики та її використання в практиці господарської діяльності, структури наказу про облікову політику, її документальне оформлення, визначення суб’єктів її формування, коригування і розкриття для зовнішніх користувачів фінансової звітності та ін.

Література:

1. Бакаев А.С. Бухгалтерские термины и определения. – М.: Изд-во “Бухгалтерский учет”, 2002. – 160 с.

2. Голов С., Костюченко В. Бухгалтерський облік за Міжнародними стандартами. − К.: Екаунтінг, 2000. − 376 с.

3. Ефремова А.А. Учетная политика предприятия: содержание и формирование. – М.: Книжный мир, 2000. – 478 с.

4. Загородній А.Г., Вознюк Г.Л., Партин Г.О. Облік і аудит: Термінологічний словник. – Львів: “Центр Європи”, 2002. – 671 с.

5. Кутер М.И. Теория бухгалтерского учета: Учебник. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Финансы и статистика, 2002. – 640 с.

6. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України від 16 липня 1999 року №996-XIV, зі змінами та доповненнями

7. Пушкар М.С. Філософія обліку. – Тернопіль: Карт-бланш, 2002. – 157 с.

8. Соколов Я.В. Основы теории бухгалтерского учета. – М.: Финансы и статистика, 2000. – 496 с.