Економічні науки /6. Маркетинг та
менеджмент
д. е. н. Щекович О.С., Голобородько Т.В., Кришевська Ю.Ю.
ДВНЗ "Криворізький національний університет",
Україна
Тайм-менеджмент:
мистецтво управління часом
На сучасному етапі
розвитку науки та техніки все частіше виникає проблема нестачі часу для
виконання поставлених завдань та відпочинку. Вирішити цю проблему можливо за
допомогою застосування основних методів та прийомів тайм-менеджменту.
Теоретичні та
практичні аспекти тайм-менеджменту є предметом дослідження багатьох вітчизняних і зарубіжних науковців:
Б. Трейсі, І. Халан, Ф. О’Коннелл, І. Абрамовський, О. Г. Горбачев, Г.
Захаренко.
Метою статті є
визначення основних причин втрат часу, пошук ефективних методів та прийомів
мінімізації впливу хронофагів, а також виявлення способів управління часом.
Більшість науковців тайм-менеджмент
розглядають як галузь менеджменту, основне завдання якої полягає у виявленні
методів і принципів ефективного управління часом. Аналіз поглядів учених щодо
сутності поняття «тайм-менеджмент» свідчить про відсутність єдиної думки. Деякі
з визначень поняття «тайм-менеджмент» наведено в таблиці 1.
Таблиця
1
Дефініції
поняття «тайм-менеджмент»
|
Автор |
Визначення |
|
Б. Трейсі [5] |
Тайм-менеджмент – це мистецтво управління часом з урахуванням ефективної
методики управління власним часом |
|
І. С. Халан [6] |
Тайм-менеджмент – це самоорганізація;
ключ до успіху і щасливого життя; основний вид мистецтва з досягнення успіху |
|
Ф. О’Коннелл [4] |
Тайм-менеджмент – це мистецтво
управління часом і одне із найефективніших засобів як особистого, так і
корпоративного розвитку |
|
І. Абрамовський |
Тайм менеджмент – це набір різноманітних
прийомів, технологій спрямованих на підвищення особистої ефективності, кращої
організації і самомотивації людини. Тайм-менеджмент можна звести до трьох
слів: плануй, виокремлюй головне, дій. |
|
О. Г. Горбачев [1] |
Тайм-менеджмент – мета і сенс життя,
що має приносити користь (Філософський підхід). Тайм-менеджмент – це інструмент
досягнення результатів (Інструментальний підхід). |
Отже, сутність тайм-менеджменту полягає в оптимальному
використанні робочого часу та зменшенні дії факторів, що спричиняють значні
втрати часу.
Хронофаги (поглиначі часу) – це вид стандартних ситуацій
та інші перепони, що тимчасово зупиняють процес роботи або перешкоджають та
унеможливлюють подальше її виконання.
Основні поглиначі
часу: не чітка постановка цілей; відсутність пріоритетів в справах; намагання
зробити забагато за один раз; зайві, не важливі розмови; бажання завжди бути
корисним і всім допомагати; не правильне планування дня; не правильна
організація робочого місця; недостатність мотивації; довготривалі та
неефективні телефонні розмови; пошук записів, телефонних номерів та адрес; неочікувані
відвідувачі; нездатність сказати «ні»; неповна або неточна інформація; відсутність
самодисципліни; невміння довести розпочату справу до кінця; недостатня
підготовка до співбесіди; зовнішні фактори, що відволікають; синдром
«відкладання»; надмірна комунікабельність; бажання знати все; довге очікування
і повільне включення в роботу; рідке делегування повноважень; не достатній
контроль за виконанням ваших доручень [2].
Використання різноманітних
методів і прийомів складання та виконання планів дозволить зменшувати вплив
хронофагів, ефективно організовувати свій робочий
час та досягати поставлених цілей. Розглянемо деякі методи короткострокового і
оперативного планування тайм-менеджменту (табл. 2).
Таблиця
2
Методи
короткострокового і оперативного планування
|
№ п/п |
Методи планування |
Характеристика методів короткострокового
і оперативного планування |
|||||||||
|
1 |
Метод простого планування |
Суть даного методу полягає в тому, що
всі завдання, які необхідно зробити, потрібно записувати послідовно в міру їх
виникнення
[3]. |
|||||||||
|
2 |
Метод пріоритетного
планування |
Даний метод подібний до методу
простого планування, але головна відмінність в тому, що всі справи
розподіляються за ступенем важливості та терміновості, або ж за принципом «батога
і пряника»
[3]. |
|||||||||
|
3 |
Метод «шести задач» |
Записати усі справи, які необхідно
зробити в найближчому майбутньому. Обрати із них шість найважливіших, які
потрібно зробити завтра. Пронумерувати в порядку зменшення важливості. День
почати з виконання першого завдання. І тільки після виконання першої справи,
приступити до виконання другої [3]. |
|||||||||
|
4 |
Метод А, В, С |
Всі справи розбити на три групи: А, В
і С. А – дуже важливі, В – важливі, С – неважливі. Лист паперу розділити на
три частини, кожну з яких назвати А, В и С, і записати справи в кожну з
частин, де також обрати найпріоритетніші [3]. |
|||||||||
|
5 |
Метод Д. Ейзенхауера |
Всі справи розбити на чотири групи:
А, В, С і D. А – дуже важливі, які необхідно терміново виконати; В – важливі,
але не термінові; С – термінові, але не важливі; D – не важливі і не
термінові
[3].
|
|||||||||
|
6 |
Система обліку часу О. О. Любищева |
С 1 січня 1916 року О. О. Любищев
починає вести щоденник, який продовжує до кінця свого життя. В даному
щоденнику він зазначає не тільки всі види робіт, але і час, який було
витрачено на кожне заняття. На основі підрахунку часу, витраченого на
конкретні види робіт, він будував і корегував плани [3]. |
|||||||||
|
7 |
Система управління часом Б. Франкліна |
Дану систему можна представити у
вигляді піраміди, що має декілька поверхів. Перший – основа, вибір цінностей. Другий – вибір «глобальних цілей». Третій – «генеральний план»
досягнення цілей. Четвертий – довгостроковий план із
зазначенням конкретних цілей та строків за роками (4 – 5). П’ятий – короткострокові плани на
декілька тижнів чи місяців із зазначенням строків з точністю до декількох
днів. Шостий – план на день, на основі
короткострокового плану
[3]. |
|||||||||
|
8 |
Принцип 80/20 або правило
Парето |
В процесі роботи за перші 20 % часу,
що витрачається, досягається 80 % результатів, решта 80 % затраченого часу
приносять лише 20 % загального підсумку. Отже, потрібно сортувати справи від
найважливіших, до менш важливих, або від найприбутковіших до менш прибуткових [1]. |
|||||||||
|
9 |
Правило 60/20/20 |
Дане правило розподіляє час
планування в наступній пропорції: 60 % запланованого робочого часу
відводиться на виконання справ А і В. 20 % часу відводиться на колективну
діяльність, виконання справ, пов’язаних з делегуванням повноважень, перевірку
якості і своєчасності закінчення робіт. 20 % часу відводиться на непередбачувані
справи (телефонні розмови, співбесіди і т. д.) [3]. |
Основні правила
ефективного використання часу: визначення життєвих цілей; розстановка
пріоритетів; постійне планування свого робочого часу; встановлення строків
виконання задач; делегування повноважень; організація найважливіших справ
відповідно до власних біоритмів; вміння говорити «ні»; ергономічна організація
робочого простору; ефективне відновлення розумових і фізичних сил після
перевантажень і стресів.
Отже, для ефективного управління своїм часом необхідно
визначити головні причини втрати часу та шляхи для їх подолання. Саме завдяки
ефективному управлінню своїм часом людина стає цілеспрямованою, впевненою у
своїх силах, дисциплінованою, самоорганізованою, досягає успіхів як на роботі,
так і в особистому житті.
Література:
1. Горбачев А. Г.
Тайм-менеджмент. Время Руководителя: 24+2 / А. Г. Горбачев. – М.:
Издательский дом «ДМК-пресс», 2007. – 128 с.
2. Еремич Н.
Тайм-менеджмент для женщин. Как все успевать / Н. Еремич. – СПб.: Питер,
2008. – 176 с.
3. Захаренко Г.
Тайм-менеджмент / Г. Захаренко. – СПб.: Питер, 2004. – 128 с.
4. О’Коннелл Ф. Успевай
все вовремя. Самоучитель
по тайм-менеджменту / Ф. О’Коннелл; [пер. с англ.]. – М.:
Издательство «Дело и Сервис», 2007. – 176 с.
5. Трейси Б. Результативный
тайм-менеджмент: эффективная методика управления собственным временем / Б. Трейси;
[пер. с англ. А. Евтеева]. – М.: СмартБук, 2007.
– 79 с.
6. Халан И. С. Управление
временем / И. С. Халан [пер. с англ.]. – СПб.:
Издательство «Диля», 2006. – 176 с.