К.е.н., доцент Кавиршин О.Г., Стрєчна І.В.
Донецький національний університет економіки і торгівлі
імені Михайла Туган-Барановського
ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ДОХОДНОЇ ЧАСТИНИ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ
Останніми роками
фінансові проблеми місцевої влади набули ще більше гостроти. Постійна нестача
фінансових ресурсів в органах місцевого самоврядування та нестабільність
структури доходних джерел стали проблемою національного значення. У результаті
цього на місцевому рівні не вирішуються важливі проблеми, продовжується занепад
місцевого господарства, соціально-культурної сфери, освіти, охорони здоров’я,
тощо. Місцеві бюджети мають бути достатніми для забезпечення виконання органами
місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень та виконання поточних і
перспективних завдань розвитку регіонів.
Однією з
найгостріших проблем є недостатній обсяг доходної частини місцевих бюджетів,
яка тягне за собою зменшення частини місцевих бюджетів у доходах зведеного
бюджету України, а також неспроможність органів місцевої влади виконувати свої
функції. Так, місцеві бюджети у 2003 році принесли 30% доходів зведеного
бюджету України, а це на 15, 7 менше, порівнюючи з 1998 роком. Вже у 2005 році даний
показник зменшився ще на 4, 9 % і сягнув позначки 25,1%. Тенденція до зменшення
прослідковується і в 2007 році, частка місцевих бюджетів у доходах зведеного
бюджету України у якому була рівною 22.6%, що на 2,5% менше, ніж у попередньому
році. Це можна пояснити тим, що місцеві органи влади не зацікавлені у
збільшенні даної частки, так як у будь-якому випадку вони отримають необхідну
кількість грошей для забезпечення мінімального рівня видатків на душу населення
у вигляді міжбюджетних трансфертів. Більше того, фактично чинний порядок
фінансування видатків місцевих бюджетів є анти стимулом до розширення
податкової бази. Збільшення податкових надходжень в економічно слабший регіон
спричиняє зменшення трансфертів їх місцевим бюджетам з державного бюджету. В
економічно сильніших регіонах наслідком «фіскальної несправедливості» є
зниження податкових надходжень у розрахунку на одиницю виробленої ВВП.
Для подолання
визначених недоліків необхідно виконати наступні заходи:
·
Переглянути склад загальнодержавних та місцевих податків
і зборів. На сьогоднішній день і
прибутковий податок, і плата за землю не є місцевими податкам і зборами, але закріплені
за місцевими бюджетами. Ці платежі принаймні можна визначити місцевими. У свою
чергу, з появою права власності на землю, актуалізується питання про включення
податку на землю до складу місцевих податкових платежів.
·
Розширити доходну базу місцевого бюджету за допомогою
запровадження нових місцевих податків, зокрема податку на нерухомість.
Прогресивним у цьому є те, що встановлення ставок зазначеного податку у межах, установлених
законом розмірів віднесено до компетенції органів місцевого самоврядування. При
цьому сума податку буде цілком зараховуватися в місцеві бюджети, що позитивно
позначиться на добробуті територіальних громад. Таким чином, податок на
нерухомість, з одного боку, стане істотною підмогою для місцевих бюджетів, а з
другого – стимулюватиме залучення в обіг додаткових коштів від нерухомості як
продаваної так і зданої в оренду.
·
Розширити повноваження органів місцевої влади. Збільшення
витрат на дотації та субвенції місцевим бюджетам пов’язане із значною диференціацією
умов і рівня розвитку економіки регіонів, а отже – і можливостей акумулювання
податків. Оскільки економічні умови не можуть змінюватися скрізь одночасно і
одноковою мірою, то вирішення завдань щодо забезпечення певного мінімуму
видиків місцевих бюджетів і надалі вимагатиме централізації у державному
бюджеті чималих коштів. Отже, виникає суперечність між двома концепціями:
передання значної частини відповідних повноважень органам місцевого самоврядування
базового рівня та розширення податкових гарантій для місцевих бюджетів, з
одного боку, та с іншого – забезпечення єдиного мінімум бюджетних коштів у
розрахунку на душу населення незалежно від місяця його проживання. Вирішення
цієї суперечності можна досягти тільки
в тому випадку, коли розміри територіальних громад відповідають обов’язкам,
покладеним на відповідальні органи місцевого самоврядування. Враховуючи
вищесказане, необхідно звернути увагу не на те, щоб відбулось максимальне
розширення повноважень органі місцевого самоврядування, а на те, щоб ці
повноваження відповідали їх можливостям акумулювати доходи для фінансування
необхідних видатків.
Література:
1.
Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” //
Відомості Верховної Ради України, -1997. - № 24. – Ст. 170. – С. 379-429.
2.
Даневич В. Оптимизация процесса управления бюджетными
средствами //информационно-аналитическое издание "Казна"-2002.- С.10
3.
Кірєєв О.І. Казначейське обслуговування місцевих
бюджетів: Проблеми та шляхи розв’язання //Фінанси України.- 2001. – № 5.- С.34