Квітинська У.І.

Одеський державний економічний університет, Україна

Формування зовнішньоторговельних відносин на ринку зерна в Україні

В умовах швидких темпів глобалізації та інтеграції сучасна світова спільнота неодноразово стикається з проблемою продовольчої безпеки, розв'язання якої значною мірою зумовлено "економічним маршрутом" зовнішньоторговельних потоків агро-продовольчої продукції, зокрема зерновими — стратегічно важливим продуктом харчування всього населення світу. На структуру світової торгівлі значно впливають трансформаційні економіки, переважна більшість яких виникла внаслідок руйнації автократичного блоку — СРСР, поповнивши, таким чином, світову когорту країн аграрного спрямування, до яких належить й Україна.

Нині наша країна займає провідні позиції світового виробника та експортера зернових. Тому є необхідність узагальнити й виокремити основні напрями формування експортно-імпортних відносин на ринку зерна України.

За період незалежності країни зовнішня торгівля продукцією сільського господарства зазнала кардинальних змін. Нерозуміння чиновниками сутності ринкових відносин, які прийшли на зміну адміністративно-командної економіки, негативно вплинули на розвиток аграрного сектора країни загалом та сільського господарства зокрема. Разом із тим, позитивним моментом трансформаційних процесів, які відбулися на початку 90-х років в економіці країни, було виникнення умов для її виходу на світові ринки, якими вона активно скористалася й набула високого рівня економічної відкритості.

Динамічність процесів виходу вітчизняних суб'єктів господарювання на зовнішні ринки була зумовлена великим асортиментом продукції агропромислового комплексу України, зокрема, позицій 1—24 товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності. За даними Держкомстату України, питома вага експорту продукції цих товарних груп у вартості загального експорту країни становила майже 10% щорічно. Вагоме місце в експорті продукції агропромислового комплексу належить товарній групі 10 "Зернові культури", частка якої середньому становила 20%, займаючи в більшості років перше місце серед товарних груп.

Україна дійсно змогла заявити про себе як про країну, яка має всі передумови зайняти в світі позиції провідного експортера зернових культур. Головним фактором, який закріпив за зерновим сектором України статус експортно-орієнтованого, без сумнівів, є обсяги внутрішньої пропозиції зерна. Проте суттєвою проблемою утримання цього статусу є непередбачувані з року в рік коливання врожаю зернових культур, які значною мірою зумовлені погодними умовами. Одержавши 50 млн. тонн зерна в 1990 році, вже в 1996 році та інших роках його було зібрано значно менше.

Важливо виокремити ще один фактор, який впливає на зростання обсягів експорту зернових культур за кордон — кон'юнктура світового ринку зерна. Особливістю вітчизняної тенденції зростання обсягів експорту зернових культур є обмеженість у вітчизняного сільгосптоваровиробника альтернативних каналів реалізації, крім співпраці із приватним зернотрейдером, представленим з основному іноземними компаніями (при цьому на досить не вигідних умовах), і сподівання на мізерну допомогу держави. Відсутність державної структури, яка визначала б цивілізовані правила поведінки на внутрішньому ринку зерна України зумовлює невідповідність внутрішніх та експортних цін на зерно. Цим успішно користуються приватні зернотрейдери і за заниженими цінами вивозять із країни значні обсяги продовольчого зерна. Як наслідок, внутрішні ціни на зерно мають тенденцію до зростання, провокуючи підвищення на 70-100% вартості хліба та хлібопродуктів.

За роки незалежності зовнішньоторгівельні відносини на ринку зерна України неодноразово зазнавали змін. Перш за все слід зазначити зміни в збутовому ланцюгу. В 90-х роках минулого століття він мав вигляд: сільськогосподарський товаровиробник — дрібні посередники — регіональні посередники — посередники національного масштабу — експортна компанія (переробне підприємство), а його особливістю була щорічна непередбачуваність у відносинах між його ланками та перенесення витрат на існування всієї вертикалі просування зерна до іноземного споживача на сільськогосподарського товаровиробника. Нині ж у більшості випадків збутовий ланцюг обмежується однією посередницькою ланкою. Як правило, це регіональне представництво потужної експортної компанії. Крім того, багато економічно міцних сільськогосподарських товаровиробників перебирають на себе функції посередників зерна для вітчизняного та іноземного споживача.

Найвідомішими експортерами зернових з України є представництва міжнародних трейдерів —"Серна", ЗАТ "Рамбурс", а серед компаній із вітчизняним капіталом — "Агроекспорт", "Адора". Всього в Україні працює близько 300 компаній, які експортують зернові.

Зростання обсягів експорту зернових збільшило навантаження й на портову інфраструктуру. При загальній потужності портових елеваторів (Одеса, Миколаїв, Херсон, Маріуполь, Ізмаїл, Усть-Дунайськ) 3,8—5,8 млн.т зерна на рік, фактично через порти України проходить майже вдвічі більше зернових і хлібних вантажів. Портові елеватори України працюють понад межу своїх потужностей За цих умов створення нових потужностей сприятиме рожширенню можливостей не лише просуванню власного експорту, а й підвищить потенціал роботи з транзитом.

До особливостей географії експорту слід віднести тенденцію до збільшення її експортних поставок , за винятком неврожайних років. У структурі експортних поставок чітко простежується географічна переорієнтація з ринку країн СНД на ринки Африки, Європи та Азії.

Підсумовуючи, можна зазначити, що експортний ринок зернових в Україні формується хаотично та непослідовно, а дії держави зведено до розв'язання ситуативних проблем, коли в той чи інший період року виникає загроза продовольчій безпеці країни. Поряд із цим, українське зерно знаходить свого покупця майже на всіх континентах світу, а географічна диверсифікація експорту лише сприяє відкриттю нових ринків збуту, знаходженню потенційних партнерів, розширенню асортименту та поліпшенню якості зернових, а також набуттю досвіду конкуренції в умовах (міжнародного поділу праці на світовому ринку зерна.

Таким чином, експортному ринку зерна України вкрай необхідна єдність і цілісність загальнодержавної програми розвитку зернової галузі, яка 6 забезпечувала належні організаційно-економічні та правові умови господарювання вітчизняних аграріїв, що, в свою чергу, сприятиме закріпленню за Україною статусу стабільного постачальника якісної продукції на світовий ринок зерна.

Литература:

1. Кирилов Ю.Є. Перспективи України на світовому ринку зерна // Економіка АПК. – 2005. – №5.

2. Мосічук Л.А. Ринок зерна як сфера діяльності торгівельних фірм в умовах становлення ринкової економіки України.//Вісник соціально-економічних досліджень,випуск, 2000- №12.

3. Шубравська О.В. Перспективи реалізації експортного агропродовольчого потенціалу України.// Актуальні проблеми економіки, 2007- №7.

4. www.uga-port.org.ua

5. www.ukrbiznes.com