Історія / 3. історія науки і техніки

Мудрук О.С.

Державна наукова сільськогосподарська бібліотека Української академії аграрних наук, м. Київ, Україна

Матеріалізація наукової думки у створенні і виготовленні плугів (1850 – 1870 роки)

Класично-технічний, революційний період розвитку плуга сформувався на засадах попереднього періоду. Виробництво плугів перейшло від кустарів до невеликих майстерень, з майстерень на широкі заводські майданчики і прийняло масовий характер. Вивчення історичного досвіду удосконалення плугів, особливостей умов їх застосування і попиту землеробів, регулярні конкурсні випробування і виставки, наукові дослідження і обгрунтування конструктивних елементів плуга започаткували нову галузь машинобудування – сільськогосподарське машинобудування на науковій платформі, заклали основи машинознавства та землеробської механіки. З’явились якісно нові конструктивні рішення: двоярусні і багатокорпусні плуги, фрезерний, дискові і триколісні плуги з сидінням, автоплуг.

Всі удосконалення робочих органів і конструктивних схем грунтообробних машин і знарядь протягом п’яти тисячоліть були в основному розраховані на біологічну енергії тварин як енергетичну базу .

Справжня історія розвитку світової техніки показує, що вона створюється всіма народами. Кожна нація, велика чи мала, має свої якісні особливості, специфіку, колорит, які притаманні тільки їй і проявляються в національній культурі. Кожний народ у залежності від конкретно історичних умов робить свій внесок у розвиток світової техніки.

Науково-технічній творчості властиві загальні риси. Те чи інше відкриття чи піонерська інженерна розробка робляться не випадково: кожна машина, кожна модель грунтообробного знаряддя і кожне узагальнення є закономірним творінням людського розуму, творчим здобутком. Свого часу прогресивний американський вчений Р. Оппенгеймер писав: “Не можна забувати і того, що було раніше… Саме там треба шукати ті умови, які підготовлювали нові відкриття, там зародилися концепції, у світлі яких робляться ці відкриття”.

Імена перших винахідників губляться у віках. Неможливо встановити кількість людей, які своїм творчим талантом здійснювали удосконалення володаря полів - плуга. Але найяскравіші особистості навіки залишаться в історії сільськогосподарської техніки.

Наводимо хронологію матеріалізації наукової думки у створенні і виготовленні плугів в період 1850 – 1870 років.

50-і роки – Майстерні В.І.Васильчикова, київського поміщика, Росія. Розробили конструкцію популярного двокінного суцільнометалевого безпередкового плуга з рухадловою полицею для обробітку м’яких грунтів [1, с.11].

1850 – Кнае (Knahe), Німеччина. Сконструював колісний “магдебургський” плуг з широкою п’яткою і дуже довгим гряділем [2, с.312].

1850 – Армелін (Armelin), Франція. Удосконалив “домбалевський плуг”, обладнавши його корпус пересувним лемешем [3, с.39].

1850 – Уільям Говард, винахідник, Англія. Застосував паровий локомобіль у поєднання з лебідками для оранки балансирним плугом [4, с.95].

1850 – Білл (Bell), м.Гриньйон. Гриньйонський плуг Bell’a складався із суцільночавунного корпуса, обладнаного стальним лемешем і чавунною п’яткою, прикріпленою на кінці підошви [279, с.39].

1850 – фірма Hornsby and Sons, Grantham. Розроблено низьку довгу гвинтову полицю з опуклою поверхнею передньої частини, що стало основою розробки самостійного англійського плуга [3, с.39].

60-і роки – Д.К.Совєткін, вчений майстер, Росія. Покращав конструкцію двоколісного безпередкового плуга з математично правильно побудованою напівгвинтовою полицею і широким лемешем, які виготовлялись з чавуну [1, с.11].

1852 – Е. Болл (E.Ball). Вперше удосконалив з’єднання гряділя із стійкою, виконавши останню з двома відростками. Дерев’яний гряділь вигнутої форми замінив стальним та чавунним [3, с.36].

1853 – Е.П.Шуман, інженер, Росія. Створив кращу конструкцію південноросійського суцільнометалевого плуга з широкою напівгвинтовою полицею, із зручним регулюванням глибини оранки від 10 до 20 см. Полиця і леміш – чавунні [5, с.176]. По [6, с.59] в 30-х роках ХІХ ст.

1853 – Джеймс Олівер (James Oliver). Розробив прийоми загартовування поверхні чавунних деталей. Заснував виробництво плугів у місті South Bend, Jnd. Полиці і лемеші складались з елементів, які замінялись при інтенсивному їх спрацюванні [7, с.8], [8, с.38], [3, с.35-36].

1854 – Іван Ген, одеський підприємець, Росія. Заснував перший у Росії завод, що виготовляв плуги, зокрема “новоросійські” і трикорпусні [4, с.106], [1, с.17].

1855 – Грандвуан’є, Франція. Вперше спробував теоретично визначити необхідну довжину полиці Вперше спробував теоретично визначити необхідну довжину полиці [4, с.109].

1855 – Кугур’є, Франція. Ідейно задумав дисковий плуг [9, с.365].

1855 – Говард, Фаулер, Англія. Створили “паровий плуг” для канатної оранки [8, с.56], [6, с.87], [5, с.175].

1856 – Г. Еккерт (H.Eckert), слюсар, Німеччина. Налагодив випуск багатомарочних плугів різних за конструкцією і призначенням, наслідуючи англійські, американські, європейські, сакківські плуги [3, с.40].

1858 – Майстерні А.А.Бобринського, київського поміщика, Росія. Створили оригінальний плуг для глибокої оранки, випробовувався на цілинних землях і був визнаний найкращим [3, с.41], [4, с.102].

1860 – Е. Шварц (E.Schwartz), Німеччина. Одержав привілей на плуг-самохід з двоколісним передком. Поряд з Еккертом був одним із перших наслідувачів американського плуга “Eagle” [3, с.40].

Після 1860 – Фірми Britania-Iron-Works (Англія), R.Sack, H.F.Eckert (Німеччина). Налагодили виробництво оборотних плугів на основі плугів французького типу [3, с.41].

Після 1860 – Ковалі-кустарі, м. Познань, Польша. Налагодили виробництво плуга “Вржесня” рухадлового типу [3, с.41].

Поч.70-х років – Когоурьюкс (Cougoureux). Виготовив плуг, задня частина полиці якого замінена похило розташованим увігнутим диском, з допомогою якого вирізана ножем і лемешем і піднята передньою частиною полиці скиба перекидалась у відкриту борозну [3, с.42].

70-і роки – Іван Ген, одеський підприємець, Росія. Створив “новоросійський” плуг, удосконалив передок, забезпечив регулювання глибини ходу переміщенням коліс [3, с.42], [7, с.8].

70-і роки – Завод І.Головіна, Росія. Випускав відомі під назвою “селянські” рамні двокорпусні безважільні плуги різноманітних марок, у більшості яких корпуси з циліндричною полицею [1, с.15].

70-і роки – О.Г.Павлов, Росія. Запропонував безпередковий плуг, який відомий під назвою “рязанський”, з високою стійкою, яка сприяла хорошому заорюванню гною і стерні, з сталевими полицями і лемешами і загартованими чавунними п’ятками [1, с.11].

70-і роки – Харківський завод Е.Мельгозе, Росія. Випускав двокорпусні кінні плуги з чавунними і сталевими полицями, з оригінальним підйомним механізмом, які були досконаліші двокорпусних плугів Р.Сакка і Г.Еккерта [1, с.15].

1862 – В.Моррісон (W.Morrison), Америка. Освоїв виготовлення деталей плуга з спеціальної плужної сталі (панцирної сталі), отриманої шляхом прокату листа литої сталі з м’яким листовим залізом [3, с.35], [10, с.49]. По [4, с.85] в 1868 році. По [6, с.59] в 1867 році.

1863 – Рудольф Сакк (R. Sack), землероб і коваль, Німеччина. Заснував майстерні в м. Лейпціг. Особливі заслуги Р.Сакка в розробці конструкції “культурного” плуга з німецьким передком і дернознімачем [11, с.8], [3, с.40].

1864 – Ф. Девенпорт (F.S.Davenport). Розробив багатокорпусний плуг з сидінням [8, с.49], [3, с.37].

1864 – Д.К. Совєткін, конструктор, Росія. Започаткував виробництво плугів з литими корпусами, які відмічені в 1864 році найвищою нагородою на Всеросійській с.-г. виставці - конкурсі в Москві [12, с.237].

Після 1864 – Роберт Ньютон (Robert Newton). Переобладнав багатокорпусний плуг Devenport’a в однокорпусний зі збільшеною шириною захвату, зберігши сидіння, підвісив його до двоколісного екіпажу з дишлем [7, с.8], [8, с.49], [3, с.37].

1866 – Василь Христофоров, Росія. Створив п’ятикорпусний плуг з плоскою дубовою рамою, що називався “землеобробітником”, який мав два знімних корпуси (захват 300 мм), напівгвинтові полиці. Популярність плуга принесли винахіднику численні нагороди і почесні звання [1, с.14], [8, с.52], [4, с.104-105].

1866 – А.В.Штокер (A.W.Stoсker). Забезпечив змінну ширину захвату плуга. Розробив плуг з чавунними робочими органами [3, с.36].

1868 – Джон Лен (John Lanе). Запропонував виготовляти матеріал для робочих органів плуга із прокату тришарової сталі, в середині якої прокладався лист із м’якого металу, загартувавши її став відомий як винахідник панцирної сталі [7, с.8], [8, с.49], [3, с.35].

1869 – Ф.І.Вараксін, Росія. Розробив безпередковий шестикінний плуг для глибокої оранки (до 25 см) з гвинтовою полицею, підтримуючим колесом, навареним сталлю лемешем [1, с.12].

70 – 80-і роки – Московський завод Е.Л.Ліпгарта, Росія. Випускав високо удосконалені конструкції безпередкових плугів марок “АА” і “АШ”, легкий селянський плуг колоністського типу (“зайчик”, “заєць”, “вовчок”) [1, с.11], [3, с.43].

1870 – Роман Циховський, Росія. Виготовляв двоярусні чотирикінні плуги для оранки на глибину до 22 см, які на конкурсних випробуваннях були визнані кращими двоярусних плугів Р.Сакка і Г.Еккерта [1, с.9], [4, с.103].

Литература:

1. Минин П.И. История плуга в России / Труды института истории естествознания и техники. Т. 8: История машиностроения и транспорта. - М.: Изд-во Академии наук СССР, 1956. – 260 с.

2. Известия Бюро по сельскохозяйственной механике / Обзор с.-х и тех. журналов за 1913 г. - 1913. - Вып. 7. - С. 306-314

3. Шиндлер К.Г. Машины – орудия современнаго сельскаго хозяйства. - К.: Печатня С.П.Яковлева, 1904. – 279 с.

4. Халанский В.М. Экскурсия за плугом. - М.: Колос, 1974. – 208 с.

5. История техники / А.А.Зворыкин, Н.И.Осьмова, В.И.Чернышев, С.В.Шухардин. - М.: Изд-во социально-економ. лит., 1962. – 772 с.

6. Становление агроинженерной науки и образования в России (ХІХ-ХХ вв.) / С.А.Иофинов, В.Г.Еникеев, В.Ф.Скробач, В.С.Шкрабак. - С.-Пб.: Химиздат, 1999. – 352 с.

7. Горячкин В.П. К истории плуга: Собрание сочинений: В 3-х т. – М.: Колос, - 1968.- Т.1. - С. 5-9

8. Сакун В.А. Закономерности развития мобильной сельскохозяйственной техники. - М.: Колос, 1994. – 159 с.

9. Арцыбашев Д.Д. Орудия и машины сельского хозяйства. - Петроград, 1915. – 365 с.

10. Довженюк В.І. Землеробство древньої Русі до середини ХІІІ століття.- К.: Вид-во АН УРСР, 1961. – 265 с.

11. Горячкин В.П. Отвал: К графической теории плуга. - М., 1898.

12. Минин П.И. Отечественные сельскохозяйственные машины и орудия на выставках в России / Труды института истории естествознания и техники. Том 8: История машиностроения и транспорта. - М.: Из-во Академии наук СССР, 1956. – 260 с.