Дмитрєнко Ю.М.

член-кор МАНЕБ, доктор філософії, ад’юнкт-професор, професор Харківського економіко-правового університету, здобувач наукового ступеня доктора юридичних наук Київського національного університету імені Тараса Шевченка

ЕТНІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСВІДОМОСТІ

Специфічні особливості сучасної української правосвідомості сформувалися в результаті впливу на суспільство протягом історичного часу його існування основних факторів, а саме: рідної слов'янської віри, християнства, комунізму та реалій пострадянського періоду. Із усієї безлічі ознак української правосвідомості виділяються як найважливіші: відсутність національної єдності, у тому числі взаємодопомоги; відсутність національної агресивності, у тому числі в питанні боротьби за свої права; правовий нігілізм, у тому числі як реакція на беззаконня державних чиновників; переважна духовна слабість, а відповідно бажання перекласти вантаж рішення своїх проблем на будь-яке божество. Виходячи з того, що людина в основному живе не індивідуально, а в спільності з іншими людьми, вплив на нього ідей, так чи інакше об'єднуючих людей, є необхідним чинником для існування суспільства й народу. Без впливу ідеології, будь-яким чином об'єднуючей індивіда з народом, втрачається їхній зв'язок. При формуванні єдності повинні складатися відношення спільності та індивіда в ній до зовнішнього середовища. За цим принципі виділяються дві групи ідеологій: національні, де формується визначальна приналежність людини тільки до даного народу (інші сприймаються як чужі); і інтернаціональні (космополітичні), що проповідують загальну дружбу або іншу єдність багатьох або всіх народів. Інтернаціональна правова ідеологія приглушує та послабляє народ, коли він зіштовхується із зовнішньою погрозою, національна ж, навпаки, надає йому сили. Національна група була завжди, тобто з того моменту, коли в людства стали вимальовуватися національні риси, залишається й донині. Інтернаціональна група з'явилася, максимум, 2 тисячі років тому. Можна сміло стверджувати, що в Україні протягом більше тисячі років діє саме інтернаціональна правова ідеологія в тих або інших варіаціях, що не може не виявлятися у внутрішніх і зовнішніх відносинах, маючи своїм результатом - відсутність національної єдності. Наш інтернаціоналізм коштував немислимих жертв і є однією з головних причин того жалюгідного положення, у якому зараз перебуває українській народ. Аналізуючи кожний з основних факторів, що вплинули на специфіку української правосвідомості в аспекті її відносини до боротьби за право, ми з'ясували, що найважливішим і позитивним у цьому плані був вплив на людину рідної слов'янської віри. Комуністична ідеологія могла б нейтралізувати вплив християнської моралі, що послаблює вплив такої моралі на більш тривалий період. Сучасний же (пострадянський) період - це, напевно, найбільша криза, що будь-коли переживав український народ. Вона характеризується неймовірною пасивністю народу стосовно боротьби за свої права, загальним правовим нігілізмом і небажанням держави допомагати людям захищати свої права. На цьому тлі держава всіляко сприяє відродженню церкви, що за своєю суттю заперечує будь-яку боротьбу. Залишається тільки сподіватися, що духовна сила, створена рідною слов'янською вірою, з урахуванням тривалості її впливу все-таки залишила глибоко усередині української правосвідомості й родової пам'яті хоча б свої відгомони. Для подолання сучасної кризи української правосвідомості й рятування від правового нігілізму необхідна постійна й планомірна боротьба за право. Тільки така боротьба може змусити нігілізм відступити, але для цього необхідно багато сил. Але, оскільки держава, як ніхто інший, повинна бути зацікавлена в тому, щоб люди позбулися від правового нігілізму й захищали свої права, тим самим контролюючи неблагонадійних державних чиновників, вона повинна створити систему, що допомагає громадянам у захисті їхніх прав. Єдиний спосіб створити таку систему, що здається нам найбільш реальним, тому що не припускає створення нових державних апаратів і особливих фінансових витрат, - це видозміна нагляду за діями судової та всієї правоохоронної системи шляхом створення кваліфікаційної комісії із залученням до неї представників всіх галузей влади, представників юридичної науки та, саме головне, - представників народу. Тільки спільна робота держави (захищаючого права громадян) і народу (що виборює свої права) може перемогти правовий нігілізм і сприяти подоланню кризи сучасної української правосвідомості.

Література:

1. Дмитрієнко Ю.М. Украинское правосознание: эволюция понятия в отечественной и зарубежной науке // «Современые научные достижения – 2008» (Міжнародна науково-практична інтернет-конференція ООО «Руснаучкнига» (м. Бєлгород, Росія), видавництво «Наука та освіта» (м. Дніпропетровськ, Україна), Університета мислі (мм. Харків-Київ, Україна), Publishing House “Education and Science” s.r.o. (Чехія, м. Прага), ТОО «Уралнаучкнига» (м. Уральск, Казахстан), ООД «Бял ГРАД-БГ» (м. Софія, Болгарія), ООО «Научный вестник» (м. Гомель, Беларусь), Sp. z o.o. “Nauka і studia” (Przemysl, Poland) 1-15 лютого 2008 р.: Publishing house Education and Science s.r.o, SCO: 27156877, Frydlanska 15/1314, Praha 8, MS v Praze, oddil C, vlozka, 100614). – Режим доступу: http // www.rusnauka.com