Економічні науки/Бухгалтерський облік та аудит

Григор’єва В.В., науковий керівник: к.е.н. Глущенко Я.І.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

ПОНЯТТЯ «КОНТРОЛІНГУ» В СУЧАСНІЙ ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИЦІ

Одним із перших кроків для формування системи контролінгу в Україні могло б стати визнання необхідності розвитку державного фінансового контролю як у напрямі вдосконалення ревізії, так і через запровадження фінансового аудиту й аудиту ефективності, в тому числі на макрорівні. Ці форми контролю разом із управлінським обліком мають стати наріжним каменем підвищення ефективності господарювання державних підприємств України.

Останніми роками у теорії і практиці управління фінансово-господарською діяльністю підприємств дедалі більшого вжитку набувають поняття «контролінг» та «управлінський облік». Цікаво, що трактування цих понять є предметом наукових дискусій і до сьогодні. Визначальними при цьому є два наукових підходи: англо-американський і континентальний європейський, репрезентований здебільшого німецькими економістами [1].

Дослідження відповідної літературі свідчить, що серед представників різних наукових шкіл немає єдності у трактуванні цілей, сутності й функцій контролінгу. Проблема полягає в тому, що з одного боку, одна й та сама дефініція досить часто окремими авторами трактується по-різному, а з другого – один і той самий функціональний інструментарій характеризується різними термінами. Аналіз найцитованіших американських, німецьких, українських та російських видань дає змогу зробити висновок, що комплекс функцій, спрямованих на інформаційну підтримку менеджменту (фінансового менеджменту) підприємства різними авторами позначається як контролінг, управлінський облік або управлінський контроль.

Так, наприклад, Л. Сухарєва та С. Петренко, як представники вітчизняної школи менеджменту, стверджують, що контролінг для України не є новим поняттям, адже вивчивши його сутність, можна виявити багато елементів систем, які мають місце в теорії і практиці вітчизняного обліку, наприклад, облік за видами витрат, центрами витрат та відповідальності, обсягів калькулювання; нормативний облік; система внутрішнього господарського розрахунку; системи аналізу, планування і контролю. На їх погляд, неправомірно було б вважати контролінг чимось зовсім невідомим для українських підприємств. Інша справа – ефективність сукупного функціонування елементів системи як єдиного цілого у досягненні поставленої мети [2].

Відомі представники німецької економічної школи (Й. Вебер, Г. Кюппер, Д. Хан, П. Хорвач, К. Штайнле та інші) під поняттям «контролінг» здебільшого мають на увазі систему координації планування і контролю або інформаційної підтримки менеджменту. У німецькомовній професійно орієнтованій літературі, присвяченій контролінгу, поняття «управлінський облік» та «управлінський контроль» зустрічаються досить рідко. Ці терміни вживаються переважно як синоніми при характеристиці процесу обліку й аналіз доходів і витрат. Управлінський облік за цим підходом є складовою системи контролінгу на підприємстві [3].

Найавторитетнішими представниками американської школи контролінгу в європейському розумінні) вважаються Р. Ентоні, Р. Хілтон, Р. Каплан, Ч. Хорнгрен. На відміну від німецьких колег, у своїх працях вони оперують здебільшого поняттями «управлінський облік» та «управлінський контроль». Як синонім до цих термінів інколи вживається також поняття «контролінг». Р. Ентоні та Д. Янг відстоюють позицію, за якою інформаційне забезпечення менеджменту, планування і контроль є компетенцією управлінського обліку. Інший підхід, сформований Ч. Хорнгреном, полягає у тому, що управлінський облік є складовою системи управлінського контролю. Трактування контролінгу як системи, орієнтованої на облік, зустрічаємо у працях окремих вітчизняних авторів. Так, професор В. В. Сопко фактично ототожнює контролінг із внутрішнього-господарським (управлінським) обліком, завданням якого є розкриття відповідності або невідповідності витрат бізнес-плановим показникам [3].

Слово контролінг походить від англійського – контролювати, управляти, яке у свою чергу, є похідним від французького слова, що означає «реєстр, список перевірки». Але, незважаючи на те, що найповніше його система уперше бела описана і застосована у США, в англомовних джерелах термін «контролінг» практично не використовується.

Щодо його змісту категорії «контролінгу», то судячи з зарубіжної та вітчизняної літератури, контролінг – це поняття дуже широке, і тільки на перший погляд, асоціюється зі словом «контроль». Контролінг не зводиться до простої системи контролю, а охоплю значно ширшу сферу діяльності підприємства, оскільки контролінг – це і система спостереження, й вивчення поведінки економічного механізму конкретного підприємства та розробки шляхів для досягнення мети, яку воно ставить перед собою, і система, орієнтована на майбутній розвиток підприємства [3].

Отже, контроль переважно спрямований у минуле, на встановлення помилок і прорахунків, а контролінг – на управління майбутнім для забезпечення тривалого й успішного функціонування суб’єкта господарювання.

Завдання контролінгу відповідно полягають у тому, щоб шляхом підготовки й надання необхідної управлінської інформації орієнтувати керівництво на прийняття оптимальних рішень і необхідних дій. Отже, головну функцію контролінгу дослідник бачить у підтримці керівництва підприємства. Крім того, будучи, наприклад, членом правління або директорату та/або керівником відділу контролінгу, контролер може виконувати первинні централізовані функції управління.

На думку російських науковців, Є. Ананькіної та С. Данилочкіна, контролінг виступає системою управління підприємством, орієнтованої на результат. З цього боку, задача контролінгу міститься в перетворюванні цільових установок в заходи по їх здійсненню і ідентифікації відхилень, а також в забезпеченні реакції на них. Відправним моментом організації контролінгу є планування та співставлення фактичних показників із запланованими [4].

Головна кінцева ціль будь-якого комерційного підприємства – одержання прибутку. Контролінг можна назвати системою управління прибутком підприємства, але, в окремих випадках, цілі підприємства можуть бути іншими, наприклад, завойовування частини ринку, тоді контролінг орієнтує зусилля підприємства в напрямку таких цілей, хоча кінцева ціль та ж – одержання прибутку. Слід зазначити, що особливістю розвитку західного обліку в сучасних умовах є його модифікація в складні системи управління підприємством. Незалежно від того, як називатимуться ці системи, вони об’єктивно існуватимуть і розвиватимуться під впливом реальних чинників.

Якщо визнати, що контролінг відображає процес інтеграції традиційних методів обліку, аналізу, нормування, планування й контролю в слину систему одержання, обробки і узагальнення інформації для прийняття на її підставі управлінських рішень, то така система управляє підприємством, будучи зорієнтованою на досягнення не лише оперативних цілей у вигляді одержання прибутку того чи іншого обсягу, а й на глобальні стратегічні цілі (виживання підприємства, збереження робочих місць, проведення антикризової політики).

Література:

1. Манакина В. А. Развитие контроллинга как объективная необходимость совершенствования управлением предприятия в современных условиях/ В.А. Манакина//Менеджер. – 2001. - №3(15). – С.67-72.

2. Сухарева Л.А. Проблемы адаптаци и предпосылки организации контроллинга в отечественной теории и практике / Л.А. Сухарева, С. Петренко// Бухгалтерский учет и аудит//. – 2001. - № 8. – С.32-36.

3. Циглік І.І. Контрлінг [Текст]. Сутність і основи формування та функціонування на підприємствах України / І.І. Циглик, І.О. Мозіль, Н.В. Кірдякіна// Фінанси. – 2004. - № 4. – С.13-16.