К.е.н. Зоря О.П.

Полтавська державна аграрна академія

РОЗВИТОК АГРАРНОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ

Метою страхування в аграрному секторі економіки є стабілізація виробництва відшкодуванням втрат внаслідок несприятливих подій, настання яких не можна передбачити у часі та просторі. Об’єктивна економічна необхідність використання страхування в сільському господарстві пояснюється недостатніми можливостями держави і ринку забезпечити широку маневреність фінансовими ресурсами господарюючих суб’єктів.

Аграрне страхування, як один із надійніших способів уникнення ризиків, дає змогу найвигідніше поєднувати інтереси учасників ринку і держави, як сторони, першочерговим завданням якої є забезпечення стабільного економічного зростання, добробуту громадян та їхнього соціального захисту.

Світовий досвід аграрного страхування складається з великого різноманіття моделей і форм взаємодії учасників ринку, який формується залежно від об’єктивних умов і традицій, характерних для економіки кожної країни, в т.ч. країн із перехідною економікою. Однією з визнаних і прогресивніших систем аграрного страхування нині є система з державною підтримкою.

Критеріями для оптимальної системи аграрного страхування мають бути: відповідність потребам сільськогосподарських товаровиробників; доступність для сільськогосподарських товаровиробників; можливість вибору для фермерів, добровільність; прибутковість для приватних страхових компаній; доступність для держави; прозорість, відсутність зловживань.

Здійснення послідовного втілення правових та економічних заходів, спрямованих на перетворення системи аграрного страхування в джерело майнового захисту дасть змогу поліпшити страховий захист сільськогосподарських товаровиробників і стане підґрунтям для стабілізації сільськогосподарського виробництва та економічного зростання суб’єктів аграрного ринку в Україні.

Напрями розвитку системи аграрного страхування мають передбачити кілька послідовних кроків.

Перший крок – формування засад створення та функціонування основних елементів системи аграрного страхування. Для цього необхідно створити умови для ефективного функціонування ринку аграрного страхування, суб’єктами якого будуть страхові компанії, товариства взаємного страхування, перестрахувальники, сільськогосподарські товаровиробники, держава. Тобто система має поєднувати в собі державну та приватну складову із балансом проблем щодо економічної ефективності та соціальної справедливості.

На другому кроці – необхідно розпочати розробку і впровадження стандартів, страхових продуктів, процедур та інструментів діяльності страхових компаній, інституційне становлення необхідної інфраструктури. Зокрема, оптимальна система аграрного страхування має пропонувати різноманітні страхові продукти щодо об’єктів страхування (страхування витрат, страхування виробництва та страхування доходу), потреб сільськогосподарських товаровиробників (стандартні й специфічні) набору ризиків (мультиризикові та одноризикові), видів страхування (класичне індексне), які матимуть різний рівень покриття та відповідно різні ціни на пропоновані продукти.

Для успішної розбудови оптимальної системи аграрного страхування поряд з економічними передумовами на третьому кроці першочергового значення набуває питання створення повного правового поля, яке б з одного боку, було б достатнім для започаткування економічних процесів цивілізованого ринку аграрного страхування та, з іншого, виступало стимулюючим чинником розвитку цих відносин.

На четвертому – законодавством має бути визначений прозорий та ефективний механізм державної підтримки аграрного страхування, спрощений механізм відшкодування збитків і вимоги, за яких зберігаються умови забезпечення гарантій інтересів кожної із сторін тощо.

Враховуючи це, законодавче необхідно визначити прозорі правила оформлення і реалізації державної підтримки й виконання зобов’язань державних органів із застосуванням чіткої системи визначення пріоритетів; спрощену процедуру звернення стягнення щодо відшкодування збитків; чіткі та прозорі правила й умови задоволення вимог тощо.

У рамках проведення інституціональної реформи актуальним стає прискорення створення бюро з питань оцінки та відшкодування збитку сільськогосподарським товаровиробникам, товариств взаємного страхування, Асоціації страхувальників виробництва сільськогосподарської продукції тощо.

Удосконалення всіх процесів, як заходами правового, так і економічного характеру, повинне здійснюватися на рівні коригування діючих механізмів. Для координування програми створення системи аграрного страхування на початковому етапі та для подальшого здійснення функції державного нагляду й підтримки необхідно, щоб розробка усіх етапів розвитку аграрних формувань та його реалізація здійснювалися єдиною структурою національного рівня.

Список використаних джерел.

1. Свістунов О. Роль страхування в управлінні ризиками сільського господарства в Україні та напрями підвищення його ефективності // Економіка України. – 2006. – № 1. – С. 66-71.

2. Нечипорук Л.В. Необходимость государственной поддержки страхования сельскохозяйственньїх культур // Вісник ХДАУ. – 2003. – № 8. – С.233-240.

3. Страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень: Методичні рекомендації – К.: ННЦ ІАЕ, 2005. – 183 с.