Зачосова Н. В.

Східноєвропейський університет економіки та менеджменту, м. Черкаси, Україна

Стратегії гарантування економічної безпеки компаній з управління активами

Важливу роль для впровадження механізму економічної безпеки у компаніях з управління активами (КУА) відіграє стратегія, яку обирає КУА для реалізації мети захисту своїх корпоративних ресурсів від шкідливого впливу прямих та непрямих загроз. Стратегія економічної безпеки – це економічна система забезпечення економічної безпеки у довгостроковому періоді, що являє собою сукупність індивідуальних для кожного суб’єкта господарювання взаємоузгоджених і взаємозумовлених складових, які об’єднує єдина глобальна мета – досягнення високого рівня прибутку [1, C.54].

Ефективна стратегія економічної безпеки повинна включати: характеристику зовнішніх та внутрішніх загроз економічній безпеці суб’єкта господарювання; визначення та моніторинг факторів, що зміцнюють чи руйнують сталість його соціально-економічного стану на короткострокову і середньострокову (три — п’ять років) перспективу; визначення критеріїв та параметрів (граничних значень) показників, що характеризують інтереси суб’єкта та відповідають вимогам його економічної безпеки; розробку економічної політики, що включатиме механізми обліку факторів, які мають вплив на стан економічної безпеки; напрями діяльності суб’єкта господарювання для реалізації стратегії [2].

У економічній літературі виділяють три типи стратегій забезпечення економічної безпеки суб’єкта господарювання [1, С.55]. Проте можна виділити чотири типи стратегій економічної безпеки, що є прийнятними для застосування у компаніях з управління активами.

Стратегія «передбачення». Прийняття до реалізації такої стратегії має на меті створення спеціального підрозділу або служби економічної безпеки у КУА, завданнями якої стане:

· оцінка стану і динаміки розвитку КУА;

· виявлення факторів (прямих та непрямих, внутрішніх та зовнішніх небезпек та загроз), що заважають розвитку КУА та можуть мати вплив на її економічну стабільність;

· визначення причин, джерел, характеру та інтенсивності впливу загроз на потенціал КУА;

· прогнозування наслідків впливу виявлених загроз на результативність роботи КУА (розрахунок можливих збитків);

· розробка заходів щодо запобігання руйнівному впливу небезпек та загроз на стійкість та стабільність стану КУА [3];

· розрахунок обсягів фінансування запропонованих заходів та співставлення отриманих даних з розмірами можливих збитків (за необхідності корегування розроблених заходів відповідно до виділеного бюджету фінансування діяльності механізмів економічної безпеки);

· проведення розроблених заходів та оцінка їх ефективності;

· виявлення відхилень показників ефективності реалізації заходів економічної безпеки зі встановленими нормативами.

Таким чином, дана стратегія включає проведення значної попередньої підготовки – аналізу, планування, прогнозування, виявлення загроз – заходів гарантування економічної безпеки компанії. Вона є найбільш витратною, і не може реалізовуватися при обмежених фінансових ресурсах КУА. Проте така стратегія здатна забезпечити економічну незалежність компанії, стабільність і сталість її поточного фінансово-господарського стану та здатність до розвитку та майбутнього прогресу.

Стратегія «активного захисту». Компанія, що обирає дану стратегію, не створює службу економічної безпеки в якості нового структурного підрозділу. Аналіз небезпек і загроз та планування конкретних дій, щодо їх усунення або уникнення, не проводиться. За умови настання небажаних для компанії ситуацій, що матимуть негативні наслідки для її діяльності, менеджмент КУА створює так звану «групу реагування» або заключає договір зі сторонньою фірмою чи організацією, яка надає послуги забезпечення економічної безпеки для різного виду суб’єктів господарювання. Наслідком обрання такої стратегії є негайне реагування на загрози, їх нейтралізація, оцінка рівня негативного впливу, запровадження заходів щодо його мінімізації, компенсування збитків та виявлення винних (якщо збитки були спричинені внутрішньою загрозою). Розміри необхідного фінансування такої стратегії не можуть бути визначені заздалегідь, оскільки залежать від конкретного виду небезпек та рівня їх впливу на компанію. Позитивною особливістю даного виду стратегії є те, що за відносної відсутності загроз для діяльності КУА, компанія не витрачає значні суми коштів на планування заходів захисту, що можуть і не знадобитися, а інвестує їх у свій розвиток для отримання прибутку та підвищення рівня конкурентоспроможності.

Стратегія «пасивного захисту» (мінімізації збитків). Як і стратегія активного захисту, не передбачає процедур постійного моніторингу загроз та розробку заходів їх нівелювання. Мета даної стратегії зводиться до виявлення загрози, що уже розпочала свій негативний вплив на діяльність компанії та вжиття заходів щодо мінімізації та покриття збитків, що стали її наслідком. Основним способом реалізації стратегії може стати страхування майна та персоналу КУА, а також персональної відповідальності окремих посадових осіб. Така стратегія економічної безпеки зводиться до розуміння можливості виникнення загрози діяльності компанії, але жодних дій щодо її упередження або уникнення не проводиться, проте після зникнення небезпеки або припинення її впливу на діяльність КУА, проводяться заходи щодо недопущення повторного виникнення подібного виду ризиків.

Стратегія «компенсації збитків». Відрізняється від попередньої стратегії лише тим, що при активному розгортанні кризових явищ у компанії, падінні її фінансових показників та втрати стабільності діяльності, не робиться ніяких спроб послабити причину виникнення негативних явищ або хоча б мінімізувати збитки, завдані компанії. Використання цього виду стратегії передбачає виділення певної суми коштів, у вигляді створення спеціального фонду або запланованих витрат на цільові заходи, які у випадку порушення нормального функціонування компанії компенсують завдані їй збитки (якщо, звісно, депонованих сум для цього вистачає).

Використання двох останніх видів стратегій пропонується лише тим компаніям, що не мають фінансової спроможності застосувати стратегії перших двох типів, які дійсно здатні гарантувати економічну безпеку компаній з управління активами, а не лише фінансувати покриття збитків від відсутності чіткого механізму її забезпечення.

Обрання стратегії формування економічної безпеки у КУА є важливим моментом у організації системи захисту діяльності КУА та гарантування належного рівня її фінансової стабільності та рентабельності.

Література:

1. Донець Л.І., Ващенко Н.В. Економічна безпека підприємства: Навч. пос. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 240 с.

2. Бендиков М.А. Экономическая безопасность промышленного предприятия в условиях кризисного развития // Менеджмент в России и за рубежом. - №2, 2000. - [Електронний ресурс] // - режим доступу до матеріалу http://www.mevriz.ru/articles/2000/2/863.html

3. Обеспечение экономической безопасности. [Електронний ресурс] // - режим доступу до матеріалу - http://jurportal.ru/ek_bez/