Драбовський А. Г., Бородій О.В.

Львівська комерційна академія, Польська академія наук

Про капіталістичну інтерпретацію природи

кооперативних систем

В су­часній кооперативній літературі чітко викристалізувалися чотири інтерпретації природи кооперативних систем. Згідно з першою інтерпретацією, кооперативні системи за своєю генетичною природою є капіталістичними. Цей висновок справджується лише якщо: а) аналізувати природу цих систем з боку соціально-економічної основи, тобто форми власності на основні фактори виробництва; б) коопера­тивну власність аналізувати в її чистому, традиційному чи класичному вигляді. У своєму історичному розвитку кооперативна власність пройшла через кілька етапів, кожний з яких формував її відповідний істо­ричний чи функціональний тип.

По-перше, це традиційна форма кооперативної власності, яка сформува­лась на основі пайових внесків і містила в собі загально-колективну та особисто-пайову частини. Переважала при цьому її загально-колективна частина, через що її можна назвати  соціалістичною або квазісоціалістичною. Однак за певних умов у складі тради­ційної кооперативної власності може домінувати й особисто-пайова частина. Тоді і природа традиційної кооперативної власно­сті перетворюється з квазісоціалістичної в капіталіс­тичну, чи квазікапіталістичну. Прихильники першої інтерпретації природи кооперативних систем акцентували увагу саме на цій стороні кооперативної власності, а тому сформулювали більш-менш точний висновок про їх капіталістичну природу.  

Другим типом кооперативної власності є сучасна або посттрадиційна її форма, в якій вона формується за рахунок пайових внесків та акціонерно­го капіталу. Останній починає відігравати все помітнішу роль у формуванні кооперативної власності та суттєво змінює її структуру – в ній дедалі меншою стає загально-колективна частина, а особисто-пайова – зростає. Таке зміщення в структурі кооперативної власності викликане трансформацією її природи, і не тільки її, а й природи кооперативних систем загалом, вони ще більше капіталі­зуються і теоретичний висновок про капіталістичну природу кооперативних систем ще більше справджується.

         Третім типом кооперативної власності є інтегрована  кооперативна власність, яка формується в результаті злиття коопера­тивного капіталу з некооперативним і завершується формуванням кооперативних корпорацій. За цих умов кооперативні системи настільки сильно капіталізуються, що їх можна назвати власне капіталістичними. Але, це з одно­го боку, а, з іншого, – за такої зміни структури кооперативної власності кооперативні си­стеми в певному відношенні перестають бути кооперативними.

На наш погляд, перша інтерпретація природи кооперативних систем, за якою вони ототожнюються з капіталістичними системами, є, по-перше, не­точною, по-друге, надто вузькою. Неточною тому, що кооперативні системи ма­ють лише тенденцію  до перетворення в капіталістичні, вони такими в  своєму повному обсязі не є. Надто вузькою перша інтерпретація природи кооперативних систем є тому, що відображає їх лише з позицій соціально-економічної основи. Якщо певні кооперативні системи і є в своїй основі до деякої міри капіталістичними, то вони можуть зовсім такими не бути, як­що їх оцінювати з інших позицій, наприклад, з позицій соціальної спрямованості розвитку. Усе це зайвий раз засвідчує явну недостатність капіталістичної інтерпрета­ції природи кооперативних систем.

Треба враховувати і те, що кооперативні системи можуть бути інтерпретовані  як капіталістичні лише у певному середовищі, в якому вони функціонують. Якщо національна економічна системи загалом має капіталістичний характер, то й кооперативні системи є в своїй переважній більшості такими ж за соціально-економічною природою. Навпаки, в адміністративній економіці, де панує держав­ний капітал, кооперативні системи, навіть якщо їх первісний капітал формуєть­ся на пайовій основі, все одно є за своїм характером соціалістичними чи соціалізованими. В таких кооперативних системах кооперативна власність лише за формою кооперативна, а за суттю і в своїй основі – це специфічна чи особлива державна власність, чи один з її різновидів. Отже, національна економічна система загалом також  впливає  на природу кооперативних систем, транс­формує їх у тому напрямі, в якому вона буде найбільшою мірою відповідати їхній власній природі. Якщо ж генетичну природу кооперативних систем досліджувати поза система­ми їх існування, то, по-перше, такий аналіз буде вкрай  абстрактним,  формальним, а по-друге, емпіричним,  а не  теоретичним. Теоретичний і ана­ліз природи кооперативних систем передбачає їх дослідження через призму тієї соціально-політичної структури, в якій вони функціонують.

                                                   Література

1.                  Башнянин Г. І., Бойчук І. В., Дубовий Б. В., Роміх А. В. Виробничі системи в перехідних економіках / Башнянин Г. І., Бойчук І. В., Дубовий Б. В., Роміх А. В. – Львів: Коопосвіта, 1999. – 382 с.

2.                  Башнянин Г. І., Копич І. М., Шевчик Б. М. Економічні системи: проблеми структуризації і типологізації / Башнянин Г. І., Копич І. М., Шевчик Б. М.  – Львів: Коопосвіта, 1999. – 220 с.

3.                  Башнянин Г. І. та ін. Економічні системи: Монографія. Т. 1 / За ред. Г. І. Башнянина. – Львів: ЛКА, 2006. – С. 3-15.

4.                  Рехлецький Є. А. Кооперативний капітал в умовах переходу до ринку: Автореф. дис. канд. екон. Наук / Рехлецький Є. А. – Львів: ЛНУ, 2002. – 20 с.

5.                  Рехлецький Є. А. Кооперативний капітал в умовах переходу до ринку: Дис. канд. екон. Наук / Рехлецький Є. А. – Львів: ЛНУ, 2002. – 184 с.

6.                  Рехлецький Є. А. Основні особливості форм підприємництва у споживчій кооперації перехідного періоду / Рехлецький Є. А. // Вісник Львівської комерційної академії. – 1997. – Т. 2. – Ч. 2. – С. 66-71.

7.                  Рехлецький Є. А. Про еволюцію форм власності у системі споживчої кооперації України. Теоретико-методологічні аспекти / Рехлецький Є. А. // Споживча кооперація України. Історичні та соціально-економічні аспекти: Збірник наукових статей. – К.: Вісті, 1996. – С.126-134.