Даценко Г.В., Непийвода О.Г., Огороднік К.А.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Проблеми і напрямки вдосконалення державного фінансового контролю в Україні

Система державного фінансового контролю, яка побудована в Україні, не забезпечує на належному рівні фінансово-бюджетну дисципліну як в цілому в державі, так і на регіональному рівні зокрема. Це є наслідком низки проблем, які створюють тенденції щодо зростання кількості та обсягів основних фінансових порушень.

Однією з основних причин несформованості цілісної системи можна виділити недосконале законодавство. Система державного фінансового контролю України функціонує без існування базового закону, який би визначав основні поняття у цій сфері, чітко розподіляв би завдання, функції та повноваження між органами державної та місцевої влади, регламентував відносини між суб'єктами та об'єктами контролю, визначав відповідальність та незалежність відповідних уповноважених посадових осіб.

В Україні вагомий внесок у розвиток теорії державного фінансового контролю зробили такі відомі вчені: О.І. Амоша, В.Л. Андрущенко, О.І. Барановський, М.Т. Білуха, Ф.Ф. Бутинець, З.С. Варналій, О.Д. Василик, В.М. Геєць, Н.І. Дорош, І.К. Дрозд, Т.І. Єфименко, В.І. Кравченко, І.О. Луніна, П.В. Мельника В.Г. Мельничук, Є.В. Мниха, В.П. Ніколаєва, С.В. Онишко, В.М. Опаріна, Н.І. Рубан, В.С. Рудницький, І.В. Сало, М.І. Сивульський, В.К. Симоненко, І.Б. Стефанюка ,Л.Л. Тарангул, Б.Ф. Усач, В.М. Фєдосов, В.О. Шевчук та ін. . У той же час проблеми розвитку державного контролю залишаються недостатньо висвітленими.

Таким чином, актуальність окресленого кола проблем, їх теоретична і практична значимість, недостатня наукова розробка, зокрема на регіональному рівні, зумовили вибір теми нашої статті.

Аналіз поглядів на роль держави в економіці в історичній ретроспективі дозволяє визнати об’єктивність трансформації механізму державного регулювання економічних процесів. Контроль є об’єктивно притаманним, невід’ємним і важливим елементом системи державного регулювання, роль якого полягає, по-перше, у забезпеченні дотримань норм формування й використання фінансових ресурсів, установлених державою, а по-друге, у підвищенні ефективності державного регулювання економіки.

В умовах ринкової економіки шлях до підвищення ефективності контролю полягає через удосконалення основних складників його системи, зокрема через уточнення мети, завдань, об’єктів та форм контролю.Зміни, що відбулися за останні роки в економіці і фінансових відносинах України, започаткування нових принципів господарювання на підставі ринкових взаємин, розвиток ділової ініціативи й підприємництва потребують корінної перебудови управлінських функцій держави, у тому числі й контрольних.

Незважаючи на посилення окремих етапів фінансового контролю, слід констатувати, що кількість фінансових порушень з року в рік не зменшується. Результати діяльності Державної контрольно-ревізійної служби свідчать про динаміку зростання сум виявлених збитків і фінансових порушень в цілому[1]. Чинний нині інститут фінансового контролю не може повною мірою запобігти розбазарюванню бюджетних коштів, зловживанням та маніпуляціям із фінансовими і матеріальними ресурсами держави та окремих регіонів, а, отже, сприяти оптимізації бюджетного процесу та поступальному розвитку соціально-економічних відносин.

Ефективність фінансового контролю за економним і цільовим витрачанням бюджетних коштів, станом збереження державного і комунального майна залежить від комплексності його здійснення, своєчасності й повноти реалізації заходів для відшкодування завданих державі збитків, усунення причин, що призвели до фінансових втрат. Більшість із цих функцій покладено на Державну контрольно-ревізійну службу.

Однак, у своїй діяльності органи державної контрольно-ревізійної служби стикаються з низкою проблем щодо ефективної організації фінансового контролю. Так, однією із важливих проблем можна вважати дублювання

контрольно-ревізійних дій між органами, на які покладено здійснення контрольних функцій.

До цих органів належать: Державна контрольно-ревізійна служба, Рахункова палата, органи державної податкової служби, Державного казначейства України, фінансові управління при Державних адміністраціях, контролюючі підрозділи Пенсійного фонду тощо.

Для вирішення цієї групи проблем доцільно провести низку заходів, серед яких:

по-перше, чітко регламентувати функції, права і відповідальність фінансових органів при погодженні кошторисів витрат і штатних розписів, внесенні змін до них;

по-друге, запровадити нові та вдосконалити чинні нормативи щодо планування видатків і використання бюджетних коштів та матеріальних цінностей;

по-третє, визначити предмет і обсяг фінансового контролю, який стосовно бюджетних коштів мають здійснювати головні розпорядники бюджетних коштів, підрозділи відомчого контролю, фінансові органи та органи Державного казначейства, встановити відповідальність посадових осіб за невиконання або неналежне виконання цих функцій[2].

Наведене дає підстави говорити про "деформований сценарій" розвитку, закладений у реформі системи державного фінансового контролю, що започаткована на даний час в Україні[3].

Отже,сьогодні органи державної влади приділяють серйозну увагу питанням удосконалення системи фінансового контролю. Оскільки очевидно, що обов'язковою умовою ефективного функціонування економіки і фінансової системи країни є наявність розвинутої системи контролю. Ми думаємо, що найважливішим питанням є відсутність закону, що визначає можливості державного фінансового контролю у відношенні порушників фінансового законодавства. Адже без адміністративних, матеріально-фінансових заходів впливу на порушників фінансового законодавства, неможливо досягти високих результатів у виконанні поставлених перед органами контролю задач. Таким чином, вважаємо, що сьогодні, коли вся бюджетна система України знаходиться в стадії становлення, питання реформування системи фінансового контролю, є одним з найбільш важливих.

У висновку можна сказати, також, що ухвалення Закону України „Про фінансовий контроль в Україні” завершило б створення правових основ функціонування цілісної системи фінансового контролю в Україні, сприяло б загалом зміцненню державної влади, місцевого самоврядування і стабільності фінансової системи, становленню ефективної системи державного контролю та зростанню ролі держави в регулюванні соціально-економічного розвитку держави.

Використана література:

1.Шевчук В.О. Становлення та розвиток системи Державного фінасового контролю в Україні // Фінанси України. – 2007. - №3

2. Юргелевич С.В. Система державного фінансового контролю. // Фінанси України – 2007 - №4 - с.138.

3.Калюга Є.В. Сучасний стан відомчого контролю та шляхи його реформування. // Вісник податкової служби України – 2006 - №74 - с.43.