Виконала студентка групи ФК-35

Гончарук Наталія Сергіївна

КРИЗА В УКРАЇНІ. ШЛЯХ ДО ВІДНОВЛЕННЯ.

Вступ. Фінансово-економічна криза знайшла е середовище для розвитку в Україні. Світова криза поєдналася з кризою в Україні. Дехто вважає, що світова криза стала прикриттям для некомпетентних політиків і економістів. Незважаючи на причини кризи, вона продовжує руйнувати еконономіку. Зараз кожен має запропонувати свій план змін, адже криза може стати плацдармом для докорінної зміни економіки, а отже для нового витка розвитку країни.

В Україні нема єдиної стратегії розвитку, адже кожен намагається захопити ласий шматок влади і власності. Корупція, тінізація економіки, нестабільна політична ситуація – все це розвило плацдарм для панування світової кризи в економіці.

Актуальність теми. Фінансово-економічна криза – це тема, яка не втрачає своєї актуальності. З кожним місяцем рівень життя населення гіршає, при цьому керівництво держави втрачає шанси підтримати економіку, основу економіки – підприємців – «добивають» податками. А усередині нашої держави міжусобна боротьба — партійна, релігійна, мовна, етнічна, зарплатна, пенсійна і ін.

Виклад основного матеріалу. Дослідженням проблеми кризи в Україні та можливих шляхів до відновлення займались такі наші співвітчизники, як Г.Федоренко, Н.Белопольский, О.Чувардинський С. Юрій, Є.Савельєв, Т.Довбняк, О.Сугоняк, І.Баранецький.

Домінантами нинішньої економічної кризи в Україні є помилки державного і корпоративного менеджменту довготермінового стратегічного характеру. Вона посилюється світовою фінансовою кризою і набирає загрозливого характеру загалом для національної безпеки. Кризу вже не можна усунути частковими змінами. Вихід з неї потребує проведення радикальної економічної реформи з, можливо, тимчасово непопулярними заходами, Будь-яка економічна криза (нинішня, мабуть, особливо) не лише руйнує економічний статус-кво. В її умовах зароджується нова економічна кон'юнктура та формується інтерес до новітніх напрямків капіталовкладень. [2, с.387]

Особливо важка ситуація склалася в країні через поділ багатства. Середнім класом, як таким в нас вважається близько 10% населення. Інші різко поділені на багатих та бідних. За мірками Заходу, держава стабільна за наявності 60—70% в соціальній структурі так званого середнього класу. У Україні близько 50% громадян вимушені щодня вирішувати проблему фізичного виживання. Реальна заробітна платня скорочується. За підсумками 2008 року, близько 50% працюючих одержували зарплату нижче офіційно встановленого прожиткового мінімуму. А в цілому, за оцінками західних фахівців, 86% населенння нашої країни живуть за межею бідності. Ігнорування потреб мільйонів людей загрожує серйозною небезпекою не тільки керівництву країни, але і діловим людям.

Серед причин кризового стану в нашій країні є перекоси у структурі вітчизняної економіки. В Україні також панує гігантоманія: на ринку домінують крупні фінансово-промислові групи, а малий і середній бізнес, на частку якого у розвинених країнах припадає 60-70% ВВП, у нас у занепаді. [4, с.27]

Дехто вважає такий стан причиною кризи, але ж руйнівний характер світової фінансової кризи послаблювався завдяки порівняно низькому рівню долучення до інтеграційних процесів у міжнародних фінансах. Якби не було внутрішніх проблем, загалом світова фінансова криза могла б обійтися Україні відносно «малою кров'ю».

Зараз Українська криза не порівняна зі світовою. Світова економіка зазнає рецесії, адже прогнозне падіння ВВП у розвинутих країнах не більше 1% в 2009 р. зовсім не схоже на катастрофу. Оцінюючи ж ситуацію в Україні, потрібно зазначити, що вона близька до депресії.

Проте наша країна має обов’язково долучатись до інтеграції у світові фінанси. Для характеристики входження країн до світової економіки у третє тисячоліття чимало економістів використовують термін «фінансизм». Фінансизм - це перехід від класичних схем управління фінансами до нових, у яких домінують процеси збалансування взаємозв'язків між реальною і віртуальною економікою. Суперечності між ними регулюються кризами, які нині вже є не суто промисловими, а переважно фінансовими. Тому актуальною стає проблема нового фінансового порядку. Вона виникла в процесі прискореного розвитку старих та формування нових глобальних і регіональних фінансових центрів.

Щодо власне стану фінансів в Україні, до НБУ у власників національної валюти є чимало питань. Хоча б основні питання, щодо стабілізації кредитної системи і відновлення стабільності гривні. Відсутність відповіді на них не поглиблює довіру до інституцій, без чого неможливий вихід з кризи.

Нажаль це неможливо, поки влада в усіх її іпостасях не забезпечить дотримання фінансовими організаціями достатнього капіталу в обсягах. Для цього необхідно перейти на міжнародні стандарти щодо вимог до обсягу власного капіталу банків.

Нині у Сполучених Штатах, Японії та інших країнах центральні банки зменшують ставки рефінансування, а НБУ тримає облікову ставку на рівні 15-16%. Настав час зменшити ставку рефінансування і в нашій країні. Але це має бути елементом ефективних комплексних заходів протидії фінансово-економічній кризі. Поки ж, на думку зарубіжних аналітиків, заходи боротьби із кризою в Україні є найгіршими у світі. [4, с.29]

Президент НБУ запевняє, що криза в Україні спричинена не банківською системою, як в усьому світі, а структурними перекосами в економіці. Не можна допустити, щоб вона охопила банківську систему. Введення у банках комісійних та підвищення процентних ставок за кредити О. Сугоняко називає ці кроки вимушеними.

Українська економіка надзвичайно сильно залежить від вартості цін на основні енергоносії – нафту та газ. Зростання цін на нафту призвело до підвищення цін на паливно-мастильні матеріали, а отже і на подорожчання вартості транспортних послуг, а також позначиться на ціні майбутнього врожаю, що призведе до підвищення цін на продовольство. Крім того, підвищення світових цін на нафту призвело до зростання загальносвітового рівня інфляції, а отже і до збільшення цін на всі імпортні товари. Ціну на природній газ (інший ключовий енергоресурс для економіки України) Російська Федерація (основний імпортер цього ресурсу в Україну) встановлює в залежності від ціни на нафту. А отже, з 2009 року ціни на газ знову зростуть, що призведе до подорожчання, по-перше, цін на експортну продукцію України (чорній та кольорові метали, продукція хімічної промисловості), по-друге – цін на комунальні послуги. Зростання цін на експортну продукцію погрішить їх конкурентоздатність на зовнішніх ринках, а отже призведе до зменшення надходжень до держбюджету. А саме експортно-орієнтовані галузі були основним двигуном росту економіки України. Зростання цін на комунальні послуги призведе до збільшення показника інфляції в країні і загального зростання цін на всі товари в Україні.

Зростання рівня інфляції в Україні викликано не лише внутрішніми, а й зовнішніми чинниками. В першу чергу – імпорт загальносвітової інфляції, темпи якої прискорились з моменту початку світової фінансової кризи. На даному етапі розвитку світової економіки розвиток інфляції викликаний двома основними причинами – знецінення американського долара та підвищення вартості енергоносіїв та продуктів харчування. Знецінення долару призводить до девальвації багатьох національних валют, які прив’язані до долара, а також до зростання цін на продукцію, яка імпортується із зон інших валют. Для України це актуально у зв’язку із зростанням цін на товари із зони євро, яке практично адекватне зростанню ціни євро відносно долара. Зростання цін на енергоносії теж частково є причиною зниження ціни долара, оскільки при відсутності загальносвітової валюти, еталоном вартості стоїть загальносвітові товари. На даний момент, одним з таких товарів є 1 барель нафти. А оскільки основним енергетичним джерелом світової економіки є нафта, це призводить до зростання цін на всі товари.

Очевидно, що для успішного подолання наслідків світової фінансової кризи та сповільнення світового економічного розвитку Україна має розробити комплексний пакет антикризових заходів, який має містити чіткі цілі, принципи та методи економічної політики, у тому числі політики державного втручання в ринкові відносини.

В цілому ідеологія державного втручання має будуватись на відомих з міжнародної практики принципах:

— втручання має бути доречним (своєчасним) та мати тимчасовий характер;

— Уряд має діяти у спосіб, щоб захистити інтереси платників податків;

— Уряд повинен мати змогу змінити менеджмент компаній, які претендують на допомогу;

— менеджмент не повинен зберігати неналежні привілеї та винагороди (Уряд серед іншого повинен мати повноваження втручатись в процес визначення винагороди та інших преміальних виплат);

— необхідно захистити законні інтереси компаній–конкурентів, зокрема, шляхом встановлення чітких принципів надання державної допомоги;

— необхідно уникати появи негативних побічних ефектів.

В різних країнах по різному вирішують проблеми кризи і більшість з них використовують фінансування і підтримки різних галузей. Україні залишається тільки переймати багатий досвід країн, більш удачливих у цьому питанні. Наприклад сільське господарство розвивали в часи кризи - Японія, Російська Федерація, Китай; автомобільну промисловість - США, Велика Британія, Франція, Російська Федерація, Китай, Австралія, Бразилія; енергетики - США, Китай; авіаційна галузь - Франція, Російська Федерація, Китай; нафтова промисловість - Російська Федерація, Китай; машинобудування (зокрема, сільськогосподарське) - Російська Федерація; оборонно-промисловий комплекс - Російська Федерація; виробництво сталі –Китай; текстильна промисловість - Китай і суднобудування також Китай. Як бачимо, Китай займає лідируючі позиції, підтримуючи власну економіку. За рахунок такого ставлення політиків та провідних економістів країни в цій країні проблеми кризи помітні найменше.

Збільшення можливостей для надання державних гарантій на кредити разом з виробленням чітких критеріїв, процедур та механізмів надання таких гарантій, та впровадженням ефективного контролю за використанням коштів, наданих під державні гарантії. [5, с.46-48]

Пропозиції та висновки.

Світову фінансово–економічну кризу зумовили переважно проблеми структурної незбалансованості економіки, функціонування окремих фінансових інституцій і недостатній рівень контролю над тіньовою економікою, та тонізованим капіталом.

Доводиться наголошувати на необхідності переходу до інноваційної моделі розвитку. На виході з кризи найбільш слушний момент для зміни в економіці та напрямках її розвитку, інтеграції в міжнародну економічну і фінансову системи.

Сприйняття і дотримання принципів фінансизму забезпечує довгострокову економічну безпеку країні. Новий фінансовий порядок несе в собі риси, про які справедливо говорити як про нову фінансову цивілізацію. Вона потребує глобалізації.

Щодо банків і кредитів, якщо влада хоче захистити позичальників, слід викуповувати проблемні кредити чи продавати валюту за нормальним курсом. Банкам краще мати платоспроможних клієнтів, ніж підвищувати процентні ставки і робити співгромадян банкрутами. Коли валютний курс буде лібералізований, а Нацбанк працюватиме конструктивно, валюти вистачить усім, запевняє О. Сугоняко.

Для України вихід із фінансово-економічної кризи є, необхідні лише правильні рішення влади та спільні дії владних структур і бізнесу.

Список використаної літератури

1. Г.Федоренко, Н.Белопольский, О.Чувардинський Выход из кризиса // Економіка та держава – 2009 - №5 – с.4-7.

2. С. Юрій, Є.Савельєв Час – «Ч» - радикальні економічні реформи в Україні на виході з кризи // Журнал європейської економіки – 2008 – Т.7 - №4 – с.387-402.

3. Т.Довбняк Циклічність Української економіки в 2000-2008 роках // Актуальні проблеми економіки – 2009 - №1 – с.65-72.

4. О.Сугоняк Через кризу до відновлення // Цінні папери України – 2008 - №47 – с.26-29.

5.