Батарчукова Д.Г., Носікова С.Є.
Керівник: Сорокіна О.М.
Вплив «старіння
нації » на проведення реформи пенсійного страхування
Процеси економічного розвитку на етапі
становлення та розвитку ринкових відносин в Україні передбачають неухильне
виконання державою своїх соціальних функцій, зокрема соціальне страхування і
забезпечення найбільш вразливої верстви населення – пенсіонерів. Пенсійна
система в сучасному суспільстві відіграє значну соціальну та економічну роль.
Тому її надійність є запорукою соціальної та економічної стабільності і
потребує постійної уваги з боку держави.
В Україні
історично склалася система пенсійного страхування, яка базується на
солідарності поколінь і має суттєві недоліки, серед яких: соціальна
несправедливість, низькі пенсії, виключно солідарне фінансування пенсійних
виплат. Негативний вплив на стан
пенсійного страхування має сучасна демографічна ситуація та «старіння нації». З
огляду на подальше поглиблення економічних перетворень існує необхідність
глибокого наукового осмислення впливу різноманітних факторів на процеси
державного регулювання у сфері пенсійного страхування.
Проблеми державного регулювання системи
пенсійного страхування широко розглянуті в науковій літературі. Серед
українських вчених теоретичні питання з зазначеного аспекту вивчали: В.
Воротін, П. Гаман, Л. Дідівська, Л. Головко, М. Корецький, В. Мартиненко, О. Мордвінов та ін. Істотний внесок у
вирішення проблем державного регулювання соціального і пенсійного страхування
зробили такі відомі українські та зарубіжні вчені, як: С. Біла, В. Грушко, Е.
Лібанова, В. Івашкевич, Г. Волощук, В. Закраєвський, Л. Качан, В. Колбун, В.
Логвіновський, Б. Надточій, О. Мачульська, В. Максимчук, С. Погорєлова.
Теоретичні та
практичні аспекти державного регулювання пенсійного страхування та розвитку
недержавного пенсійного забезпечення з урахуванням досвіду зарубіжних країн
досліджені недостатньо. На сьогодні існує низка проблем, пов’язаних із
нормативним забезпеченням і державним регулюванням системи соціального та
пенсійного страхування, що гальмує розвиток пенсійної реформи в Україні.
Відсутній єдиний науково обґрунтований підхід до визначення основних термінів
та положень у галузі пенсійного страхування. Недостатньо досліджено питання
законодавчо-нормативного забезпечення пенсійної реформи на різних етапах її
перебігу, немає єдиного теоретичного підходу до впровадження недержавного
пенсійного забезпечення в Україні.
Сучасні темпи
процесу старіння населення в світі є безпрецедентними, такими, що не мають
аналогів в історії людства. Збільшення частки літніх людей (у віці 60 років і
старше) супроводжується зменшенням частки молоді (у віці до 15 років). До 2050
року число літніх людей в світі вперше в історії перевищить загальну
чисельність молоді.
Процес старіння
населення є глобальним явищем, що зачіпає всіх без виключення: чоловіків, жінок
і дітей. Неухильне збільшення частки людей старших вікових груп у складі
населення країн, як в абсолютному виразі, так і по відношенню до населення
працездатного віку безпосередньо позначається на лежачих в основі будь-якого
суспільства принципах справедливості і солідарності між поколіннями і усередині
поколінь.
Згідно
законодавства в Україні передбачена трирівнева система пенсійного
забезпечення. Перший рівень - солідарна
система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яка базується
на принципах солідарності, субсидування і здійснення виплати пенсій і надання
соціальних послуг за рахунок засобів Пенсійного фонду. Другий рівень - накопичувальна система
загальнообов'язкового державного страхування, яка базується на принципах
накопичення засобів застрахованих осіб в Накопичувальному фонді і здійснення
фінансування витрат на оплату договорів страхування довічних пенсій і
одноразових виплат. Третій рівень —
система недержавного пенсійного забезпечення, яка базується на принципах
добровільної участі громадян, працедавців і їх об'єднань у формуванні пенсійних
накопичень з метою здобуття громадянами пенсійних виплат на умовах і в порядку,
передбаченому законодавством про недержавний пенсійне забезпечення. Перший і другий рівні системи пенсійного
забезпечення складають систему загальнообов'язкового державного пенсійного
страхування.
Страхові
внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування передбачається
розподіляти між Пенсійним і Накопичувальним фондами. За рахунок засобів
Пенсійного фонду в солідарній системі можуть призначатися пенсії за віком, по
інвалідності, у разі втрати годувальника, а також надаватися соціальні послуги.
За рахунок
засобів Накопичувального фонду можуть здійснюватися: довічна пенсія зі
встановленим періодом, довічна обумовлена пенсія, довічна пенсія подружжя,
одноразова виплата.
Як видно,
перші два рівні пенсійної реформи є обов'язковими. Вони більш-менш зрозумілі і приймаються
населенням. Що ж до третього рівня, то для нашої країни це абсолютно новий
напрям соціального і фінансового захисту населення. Проте в Україні зроблені
вже дуже важливі кроки для реалізації недержавного пенсійного забезпечення. І в
першу чергу - створена відповідна правова база.
Отже, держава
готова до впровадження недержавного пенсійного забезпечення. Підприємці -
фінансисти теж готові. На даний момент в Україні зареєстровано більше 50
компаній по страхуванню життя, проте лише близько 15 реально готові
запропонувати населенню пенсійні програми страхування.
Література:
1. Ткаченко Л. Перспективи розвитку недержавного
пенсійного забезпечення в Україні // Економіка
України. – 2007. - № 11. – С.89 – 95.
2. Закон України "Про державну реєстрацію
юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15 травня 2003 р. //
Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 31. - Ст. 263.номіка України. –
2007. - № 11. – С.89 – 95.