Новодворська В.В., Власенко К.О.

Вінницький державний аграрний університет

Методичні підходи щодо обліку витрат за економічними елементами і статтями калькуляції

Важливе значення відіграє науковообгрунтований бухгалтерський облік витрат виробництва, що формує інформацію про використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, собівартості виробництва і реалізації, а в кінцевому результаті показники ефективності роботи підприємства і об'єднань.

Облік витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції має найбільшу специфіку в зв'язку з особливостями технології виробництва на підприємствах різних галузей і підгалузей промисловості.

Мета обліку витрат і калькулювання собівартості продукції полягає в своєчасному, повному і достовірному визначенні фактичних витрат, зв'язаних з виробництвом і збутом продукції, визначенні фактичної собівартості окремих видів і всієї продукції, аудиті за використанням ресурсів і грошових коштів. Безперервний поточний облік витрат в місцях їх виникнення, виявлення можливих відхилень від встановлених норм, причин цих відхилень повинен задовольнити потреби оперативного управління виробництвом.

Згідно П(С)БО 16 «Витрати» та П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», витрати — це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

До витрат, що виникають у зв'язку зі зменшенням активів, відносять:

- списання матеріалів у виробництво, для ремонту основних засобів, на адміністративні цілі;

- нарахування зносу (амортизації);

- списання основних засобів, МШП, нематеріальних активів та інших необоротних активів, що стали непридатними і не використовуються;

- втрати від знецінення запасів;

- недостачі запасів (сировини, матеріалів, товарів, готової продукції тощо);

- нарахування резерву сумнівних боргів або списання дебіторської заборгованості, яка не може бути погашена;

- визнані економічні санкції (штрафи, пені сплачені).

Витратами, що збільшують зобов'язання, є нарахування:

- транспортних витрат;

- оренди, комунальних послуг, витрат зв'язку, послуг з реклами;

- послуг сторонніх організацій (аудиторських, консультаційних, юридичних, медичних тощо);

- інші нарахування витрат, пов'язаних зі збільшенням зобов'язань.

Групування витрат за економічними елементами здійснюється у всіх галузях народного господарства. Це дає можливість встановити потребу в основних та оборотних засобах, показує, скільки і яких засобів витрачено незалежно від того, де вони вироблені і на які цілі використані, а також — характеризує структуру витрат. Таке групування використовується для складання кошторису виробництва. В свою чергу, складання кошторису допомагає пов'язати план по собівартості з іншими розділами плану, визначити завдання по зниженню собівартості продукції, а також порівняти рівень витрат на різних підприємствах і розробити міжгалузевий баланс, необхідний для планування цін.

Оскільки класифікація витрат за економічними елементами не дозволяє обчислювати собівартість окремих видів продукції та встановлювати обсяг витрат конкретних підрозділів підприємства, її доповнюють класифікацією витрат за статтями калькуляції — в залежності віл їх призначення та місця виникнення.

Між витратами на виробництво, згрупованими за економічними елементами і витратами в калькуляційному розрізі існує як взаємозв'язок, так і відмінність. Наприклад, до елементу «Матеріальні витрати» включаються всі витрачені на виробництво матеріали, а в собівартості товарної продукції за статтею «Сировина і матеріали» відображаються лише ті з них, які утворюють основу продукції, що виробляється. Матеріали, використані на господарські потреби, утримання і обслуговування обладнання, транспортних засобів включаються в комплексні статті собівартості. В собівартості продукції до окремих статей виділено основну і додаткову заробітну плату тільки виробничих робітників. Інша частина, заробітної плати відображається в статтях, що формують виробничу собівартість («Загальновиробничі витрати», «Втрати від браку» тощо) та у складі витрат діяльності — «Адміністративні витрати», «Витрати на збут».

Класифікація витрат за статтями застосовується в обліку при складанні планових і звітних калькуляцій собівартості конкретних видів продукції. Вона дає можливість здійснювати контроль цільового витрачання коштів та виявити резерви зниження собівартості продукції.

В сучасних умовах розвитку ринкової економіки, на мій погляд, необхідно виділити два основні напрями підвищення ефективності обліку витрат за економічними елементами і статтями калькуляції в управлінні підприємством:

1) удосконалення калькулювання і контролю витрат за економічними елементами і статтями калькуляції за кожним окремим видом продукції;

2) удосконалення методики прийняття управлінських рішень щодо витрат за економічними елементами і статтями калькуляції в залежності від умов ринкової кон'юнктури.

Проблеми розробки пропозицій, направлених на удосконалення обліку витрат за економічними елементами і статтями калькуляції постійно знаходяться в центрі уваги. Актуальність даного напрямку дослідження пояснюється розвитком економічних методів управління діяльністю підприємства, але сучасний рівень розвитку ринкових відносин характеризується ускладненням орієнтації підприємств в швидкоплинному зовнішньому середовищі, що вимагає значних якісних змін в методах управління витратами підприємства із застосуванням аналізу та аудиту.