Экономические науки/1. Банки и банковская система

Бойко І.О.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені М. Туган-Барановського, Україна

Інвестиційний потенціал банківської системи України

Економічний розвиток будь-якої країни залежить не лише від рівня розвитку сучасних технологій і техніки, а великою мірою визначається ступенем розвитку банківської системи. Надійна банківська система є однією з найважливіших умов подальшого розвитку вітчизняної ринкової економіки, оскільки мобілізуючи тимчасово вільні кошти, перетворює їх на капітал, що працює. Тому в системі відтворення української економіки банківським інвестиціям належить важлива роль у відновленні і збільшенні економічного потенціалу, а отже, забезпечення високих темпів економічного зростання.

Метою статті є оцінка інвестиційного потенціалу банківської системи України та визначення рівню впливу світової фінансової кризи на тенденції розвитку вітчизняних банків.

Сталий економічний розвиток в Україні можливий лише за умови залучення достатніх обсягів інвестиційних ресурсів для здійснення структурних зрушень у господарському комплексі країни. Тому, банківські установи повинні стати головними учасниками інвестиційного процесу, розпорядниками інвестиційних ресурсів, інститутами підвищення інвестиційної привабливості країни, регіонів та окремих галузей економіки. Втім слід зазначити, що банківська система країни досі не акумулювала капіталу, обсяг та якість якого забезпечували б їх інвестиційну активність. Про це свідчить той факт, що потреба в інвестиційних ресурсах України до 2015 року становитиме 150 млрд. дол. США, а кредитно - інвестиційний портфель банківського сектору країни на 01.01.2009 становив 759 686 млн. грн., або 98.6 млрд. дол. США. [2, c.200]

Можливості ефективного здійснення інвестиційної діяльності великою мірою визначаються інвестиційним потенціалом суб’єктів інвестування, тому всебічне, комплексне й системне дослідження цих категорій, а також удосконалення на цій основі відповідних теоретичних засад із метою надання їм цілісності, комплексності й завершеності за рахунок узагальнення наявних підходів і доповнення їх обґрунтованим положенням, є досить доречним.

Інвестиційний потенціал – це базова фундаментальна основа стійкого розвитку національної економіки. Національний інвестиційний потенціал визначається наявністю інвестиційних ресурсів для здійснення реальних і фінансових інвестицій, які матеріалізуються у новостворених факторах суспільного виробництва й суспільній інфраструктурі.

Таким чином, інвестиційний потенціал визначає сукупну здатність підприємства здійснювати інвестиційну діяльність, причому ступінь інвестиційної активності й ефективність інвестування детермінуються рівнем (або величиною) ті мірою використання цього потенціалу.

Інвестиційний потенціал банківської системи України – це сукупність наявних у банків власних і залучених ресурсів, їх оптимальна структура та раціональне використання для реалізації потреб господарювання й поставленої мети. [1, c. 70]

Сутність інвестиційного потенціалу банків доцільно аналізувати й оцінювати у двох напрямках: як ефективне використання наявних і потенційних можливостей банку та як подальше нарощування ресурсів і можливостей за рахунок здійснення інвестиційної діяльності. Складовими, які б дали змогу оцінити інвестиційний потенціал банківської системи є: власний капітал банків (статутний і балансовий капітал), структура залучених ресурсів, прибуток і структура кредитно-інвестиційного портфеля банків. Саме аналіз динаміки цих показників дає можливість оцінити потенціал вітчизняної банківської системи та визначити ефективність її діяльності й перспективи розвитку.

Проблемою, яка створює перешкоди на шляху активізації банківської діяльності в інвестиційному процесі, є низька капіталізація банківської системи загалом, а також існування значної кількості дрібних банків. Ситуація склалася так, що у 2008 році групі найбільших банків України належали активи на суму близько 630 млрд. грн..: на 18 банків першої групи припадає 70% активів банківської системи, а на 120 малих банків четвертої групи – 8%. Лише 10% банківських установ контролюють 65% усіх активів банківської системи країни, і саме ці учасники інвестиційного процесу можуть займатися інвестиційною діяльністю і здійснювати інвестиційне кредитування економіки. Малі банки, яких понад 60%, володіють менше ніж 10% активів. Таке розпорошення банківського капітал спричиняє деконцентрацію кредитних ресурсів і практично унеможливлює реалізацію великих довгострокових інвестиційних проектів, які потребують значних інвестицій. [3]

Незважаючи на думку експертів, що Україна – не надто глобалізована держава, впливу світової економіки їй не уникнути. В результаті неї банківський сектор охопила криза ліквідності; існує тверда прив’язка гривні до долара; 52% загальних і 60% роздрібних кредитів становлять кредити в іноземній валюті; у банківському секторі частка іноземного капіталу становить 37,2% і перевищує граничне значення межі економічної безпеки на рівні 30%, а також диспропорції між активами та пасивами банків виявляються у превалюванні короткострокових зобов’язань у структурі ресурсної бази й довгострокових кредитів у структурі активів. [2, c.203]

Саме тому дослідження питання інвестиційної діяльності вітчизняної банківської системи досі залишається надзвичайно актуальним. В умовах світової фінансової кризи, коли відбувається скорочення фінансування інвестиційних проектів та звуження інвестиційної діяльності, доцільно було б оцінити можливості банківської системи в галузі інвестування.

Література

1. Луців Б.Л., Стечи шин Т.Б. Інвестиційний потенціал банківської системи України // Фінанси України.-2009.-№9.-С.67-77.

2. Другов О.О., Орловський О.С. Активізація інвестиційної діяльності банківської системи в умовах росту в ній іноземних інвесторів // Регіональна економіка. – 2007.-№2(44).-С.198-204.

3. http://www.bank.gov.ua/Bank_supervision.