Економічні науки

Трохимчук Л.С.; К.е.н. Синицька О.І.

Вінницький торговельно-економічний інститут

КНТЕУ, Україна

Ефективність фінансово-господарської діяльності підприємства в умовах кризи

У будь-якому суспільстві як цілісній соціально-економічній системі, його окремих сферах або ланках кожної сфери час від часу відбуваються кризові явища, що загрожують існуванню самої системи. Найбільш істотне значення має подолання кризових станів на підприємствах, які утворюють первинний ланцюг економіки держави. В Україні з переходом до ринку склалися умови порушення діяльності підприємств. Кризовий стан виявився в тому, що погіршуються фінансові результати діяльності підприємств, вони не здатні отримувати прибуток, в результаті це зможе призвести до банкрутства. Незважаючи на те, що підприємства поступово виходять з кризи, цей процес потребує прискорення. Основним засобом виживання підприємства у таких умовах є антикризове управління, яке повинно ґрунтуватися на розробці та реалізації політики антикризового управління, яке включає комплекс механізмів виходу із банкрутства і подолання неплатоспроможності. Розробка та впровадження політики антикризового управління дасть змогу поліпшити стан вітчизняних підприємств.

Актуальність обраної теми в цілому пояснюється необхідністю формування ефективного механізму оздоровлення підприємства для забезпечення його конкурентоспроможності при недостатній спрацьованості питань теорії і практики антикризового управління взагалі та санації підприємства зокрема.

Незважаючи на те, що проблеми антикризового управління розглядають багато авторів, таких як А.Алпатов, С.Беляєв, І.Бланк, А.Градова, В.Журавльова, В.Каткова, Н.Мінаєва, Б.Райзберга, А.Ковальова, Л.Лігоненко та інші, до цього часу немає єдиної думки про наукове обґрунтування принципів і механізмів здійснення антикризового управління підприємством.

Життєздатність підприємства як мікроекономічної системи та господарюючого суб’єкта ринкових відносин обумовлюється дотриманням певних «параметрів життєздатності», під якими розуміють найважливіші характеристики внутрішнього стану підприємства, порушення яких призводить підприємство до економічної загибелі – самостійної або примусової ліквідації.

В якості параметрів життєздатності використовують такі характеристики:

- наявність чистих активів підприємства в обсягах, що відповідають державним вимогам та цільовим параметрам діяльності – L4;

- наявність активів для забезпечення виконання зобов’язань щодо повернення позикового капіталу та забезпечення необхідного рівня ліквідності активів, які фінансуються за рахунок позикових коштів – L3;

- забезпечення фінансової рівноваги, тобто здатності до генерування грошових надходжень в обсягах та у терміни, достатні для фінансування грошових витрат, пов’язаних з операційною, інвестиційною діяльністю підприємства – L2;

- забезпечення беззбиткової діяльності або досягнення цільових показників господарсько-фінансової діяльності відповідно до поставлених стратегічних цілей та завдань підприємства (найчастіше забезпечення отримання певного цільового рівня рентабельності власного капіталу та обсягів прибутку) – L1.

Життєздатний стан господарської системи підприємства має місце тільки в разі сумісної наявності усіх чотирьох параметрів життєздатності, тобто як ситуація, що описується моделлю:

L = {L4, L3, L2, L1}.

Виникнення кризи призводить спочатку до порушення параметра L1. Якщо необхідні корегуючи дії протягом певного часу не будуть прийняті, автоматично порушується параметр більш високого рівня L2, потім L3, і зрештою – найвищий результативний показник життєздатності підприємства L4. Зниження чистих активів нижче критичного рівня є свідченням загибелі підприємства як господарської системи, оскільки вона втрачає матеріальну основу для продовження свого існування.

Збитковість є ознакою кризового стану підприємств, тобто загострення суперечностей, які загрожують їх життєдіяльності в оточуючому середовищі. Останнім часом в економічній літературі з’являються праці, де досліджуються кризи розвитку підприємств і розвивається сучасна концепція антикризового управління на підприємстві. При цьому періодичне настання кризи на підприємстві розглядається як закономірний процес, пов'язаний з циклічними потребами модернізації та реструктуризації підприємств, а також з несприятливим впливом зовнішнього середовища.

Для подолання збитковості підприємств і забезпечення їх фінансової стійкості у довгостроковій перспективі необхідно переходити до наступальної тактики в антикризовому управлінні, яке базується на впровадженні інноваційних механізмів, які б забезпечували нормалізацію грошових потоків у напрямі збільшення реалізації продукції та економії операційних затрат. Антикризове управління, що ґрунтується на інноваціях, є економічно, соціально та фінансово ефективнішим способом подолання збитків порівняно з економією на витратах і має бути вирішальним у забезпеченні беззбиткового функціонування підприємств.

Перехід до наступальної тактики передбачає розробку стратегічних планів розвитку підприємств; активну маркетингову та збутову політику; впровадження нових технологій управління фінансами; здійснення систематичного експрес-аналізу фінансового стану підприємств і доведення його результатів до акціонерів, потенційних інвесторів і кредиторів.

Значний простір для аналітичних досліджень є в обґрунтуванні антикризової програми підприємства, розробці санаційного плану, виборі антикризових заходів тощо. Пріоритетною в цьому процесі є мобілізація внутрішніх резервів відновлення і зміцнення платоспроможності підприємства. Ці резерви слід розподілити на три групи: резерви операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.

До резервів операційної діяльності належать: раціоналізація ресурсозабезпечення і ресурсовикористання; вдосконалення організації виробництва та праці й застосування найбільш ефективних способів просування товарів на ринку; впровадження інноваційного менеджменту на всіх ієрархічних рівнях підприємства; дієвий контроль і стимулювання високопродуктивної праці; гнучкі виробничі системи й оптимізація розмірів виробничо-збутової діяльності.

Резервами інвестиційної діяльності є: оптимізація інвестиційного портфеля і вихід із неефективних інвестиційних проектів; підвищення ефективності реалізації проектів реального та фінансового інвестування.

До резервів фінансової діяльності відносять: ефективне розміщення власного та іншого капіталу в рентабельні активи; залучення довгострокових позик і кредитів; ефективне реінвестування прибутку та раціональна дивідендна політика.

Здійснення антикризового управління можна показати на прикладі. Виконуючи магістерську роботу і аналізуючи фінансово-економічний стан підприємства ВАТ «Стрижавський кар'єр» (смт. Стрижавка, Вінницька обл..) можна зробити висновки. Для підвищення ефективності своєї діяльності та запобігання кризовому стану підприємству необхідно здійснювати такі заходи: нарощувати обсяги виробництва і реалізації товарів та послуг; розширювати, орієнтуючись на ринок, асортимент, підвищувати якість продукції; впроваджувати заходи щодо підвищення продуктивності праці своїх працівників; зменшувати витрати на реалізацію продукції, тобто на її собівартість; з максимальною віддачею використовувати потенціал, що є у його розпорядженні, в тому числі фінансові ресурси; намагатися найдоцільніше розміщувати (вкладати) одержаний раніше прибуток задля досягнення оптимального ефекту; за рахунок запровадження досягнень науково-технічного прогресу, збільшувати продуктивність праці; розробляти ефективну політику управління своїми активами.

Виконуючи всі завдання та слідкуючи за змінами на ринку аналізоване підприємство буде здійснювати свою діяльність ефективніше, зможе підвищити рівень своїх доходів та прибутку і не опинитися у стані кризи, у ситуації «виходу немає».

Отже, для подолання збитковості підприємств і запобігання її появі в майбутньому необхідно вжити комплекс заходів щодо вдосконалення управління їх фінансами на інноваційній основі. Ці заходи доцільно розробляти і здійснювати на підприємствах не тільки в разі настання кризової ситуації, але й для запобігання її виникненню в умовах нормальної діяльності. Проведення такої політики дасть змогу підприємству швидко реагувати на кризові явища внутрішнього і зовнішнього середовища.

Література:

1. Лігоненко Л.О. Антикризове управління підприємством: Підручник. – К.: КНТЕУ, 2005.

2. Мних Є. Економічний аналіз у системі антикризового управління // Бухгалтерський облік і аудит – 2007 - №6.

3. Шаблиста Л. Механізм подолання збитковості підприємств і забезпечення їх фінансової стійкості // Економіка України – 2009 - №6.

4. Шапурова О.О. Політика антикризового управління при загрозі банкрутства // Актуальні проблеми економіки – 2008 - №8.

5. Яненкова І. Ефективний менеджмент – важлива складова антикризової програми // Економіст – 2009 - №9.