Горун Павло Миколайович

Буковинська державна фінансова академія, м Чернівці

Науковий керівник: Марценяк Н.О.

Шляхи удосконалення бухгалтерського обліку та звітності бюджетних установ

Система бухгалтерського обліку виконання кошторису доходів і видатків передбачає суцільне безперервне відображення господарської діяльності бюджетних установ у первинному та поточному обліку. Інформація, що відображається в документах і реєстрах бухгалтерського обліку, носить дещо відокремлений характер і, з огляду на це, є складною для аналізу діяльності бюджетних установ. Безумовно, показники і дані зазначених етапів обліку потребують узагальнення. Зазначене завдання виконується на заключному, чи підсумковому, етапі бухгалтерського обліку — етапі складання бухгалтерської звітності. Висока відповідальність завершального етапу бухгалтерського обліку вимагає відповідного рівня організації зазначеного технологічного етапу — облікового процесу. Тому необхідно приділити значну увагу розвитку та вдосконаленню як звітності так і облікового процесу бюджетних установ в цілому.

Дослідженнями в даному напрямі займались такі науковці та працівники Держказначейства: В. Волчанська, Т. Кум, Т. Гвоздецька, С.В. Свірко.

Складання звітності здійснюється на підставі інструктивних матеріалів, які входять до нормативного поля підсумкового етапу бухгалтерського обліку. Установа чи організація має бути повністю забезпечена зазначеними інструкціями. Останні після їх надходження до бухгалтерської служби вивчаються головним бухгалтером і передаються для реєстрації відповідальній особі, яка фіксує в журналі факт її надходження із зазначенням дати надходження, реєстраційного номера і дати затвердження інструкції, а також посаду, прізвище, ім’я, по батькові особи, за якою інструкцію закріплено. При передачі інструкції відповідальній особі в журналі робиться відмітка — підпис про отримання [4].

Інструкції зі складання звітності містять загальні рекомендації щодо заповнення звітних форм. Для забезпечення якісного та швидкого складання носіїв підсумкового етапу бухгалтерського обліку доцільно розробити робочі інструкції до кожної форми з пакета звітності. В інструкціях мають бути відображені особливості облікового процесу даної установи, детальні методичні рекомендації по отриманню необхідних показників звітних форм.

Казначейське обслуговування державного та місцевих бюджетів, а також їх розпорядників передбачає здійснення органами Держказначейства контролю за станом кредиторської заборгованості та зареєстрованими фінансовими зобов'язаннями розпорядників бюджетних коштів. На сьогоднішній день аналіз звітності, що подається до органів Держказначейства розпорядниками бюджетних коштів свідчить про недосконалість взаємозв'язку між механізмом обліку зобов'язань в органах Держказначейства та відображенням в бухгалтерському обліку бюджетних установ їх кредиторської заборгованості [4].

На нашу думку причиною такої ситуації є невиконання бухгалтерськими службами бюджетних установ статті 9 п. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Цією статтею передбачається, що «Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо — безпосередньо після її закінчення».

На сьогоднішній день на практиці продовжує існувати порядок, який діяв до набуття чинності вказаним Законом.

Так, наприклад, термін виплати заробітної плати в бюджетній установі передбачено Колективним договором 5 числа, наступного за звітним, місяця.

Бухгалтер бюджетної установи на підставі Табелю обліку робочого часу нараховує заробітну плату працівникам за фактично відпрацьований час (з 1 по 30 чи 31 число) та створює первинний документ (Розрахунково-платіжну відомість), як правило, 3-го або 4-го числа наступного місяця, але датою його складання ставить останній день місяця, за який нараховується заробітна плата [2].

В бухгалтерському обліку бюджетної установи цей документ відображається (згідно з датою складання документу) в останній день місяця, за який нарахована заробітна плата, а в звітності — як кредиторська заборгованість, термін якої не настав.

Виникає риторичне питання: як можна в бухгалтерському обліку попереднього місяця відобразити документ, якого на дату відображення в обліку взагалі не існувало? Кому це потрібно і, головне, навіщо?

Аналогічна ситуація і з відображенням в обліку бюджетної установи видатків на отримання послуг.

Так, підприємства — надавачі послуг (комунальних, зв'язку, охорони та інших) надають бюджетним установам за минулий місяць рахунки для оплати на початку наступного місяця (до 10 числа). Ці рахунки складаються ними та подаються бюджетній установі для оплати на початку наступного місяця, але знову ж таки датою складання цього документу вказується останній день попереднього місяця.

Бюджетна установа, отримавши цей рахунок, знову ж таки відображає його в своєму обліку в останній день попереднього місяця.

При такій ситуації як в першому, так і в другому прикладі, реєстрація та облік цих зобов'язань в органах Державного казначейства буде здійснено в тому місяці, в якому документ фактично з'явився на світ, або в тому, коли бюджетна установа надасть його до органу Держказначейства (але ніяк не в минулому місяці).

І тому при складанні звітності та проведенні її аналізу виникає справедливе питання: чому при наявності на рахунку бюджетної установи коштів за відповідним кодом бюджетної класифікації (що буває досить часто) та наявності кредиторської заборгованості не зареєстровані фінансові зобов'язання в органах Держказначейства та не здійснена їх оплата?

На нашу думку, з метою приведення у відповідність взаємопов'язаних показників бухгалтерського обліку бюджетних установ та органів Держказначейства, необхідно в інструктивні документи внести доповнення, передбачивши такі моменти:

1. Відображення в бухгалтерському обліку бюджетних установ первинних документів повинно відображатись в тому місяці, в якому складено первинний документ;

2. Відображення в бухгалтерському обліку бюджетних установ первинних документів повинно здійснюватись після реєстрації зобов'язань в органах Держказначейства;

3. Реєстрація зобов'язань бюджетною установою повинна бути здійснена в органах Держказначейства на протязі трьох робочих днів після їх виникнення (після дати складання первинного документу) [2].

4. Провести уніфікацію Плану рахунків. Уніфікація планів рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ, їх понятійного апарату є одним з напрямів удосконалення бухгалтерського обліку, його реформування із застосуванням міжнародних стандартів. Нова концепція Планів рахунків зорієнтована на перспективу розвитку бюджетних установ, вона дала б змогу прискорити процес впровадження ЕОМ у сферу обліку, скоротити пов'язані з цим витрати і підвищити ефективність. Слід також зазначити, що сучасні науковці пропонують досить ґрунтовні пропозиції щодо внесення змін до діючого Плану рахунків [3].

Також, ще однією проблемою бюджетних установ є невідповідність законодавчих актів. Так, відповідно до статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетні установи є неприбутковими організаціями і в їхньому обліку не повинно бути прибутків. Проте чинними нормативними документами щодо надання платних послуг установам освіти і культури надано право вносити до ціни платної послуги прибуток (рентабельність) за умови його використання виключно за чітко визначеними напрямами. Однак порядку відображення в бухгалтерському обліку таких операцій не регламентовано. Тому на нашу думку, слід також встановити обмеження щодо рівня рентабельності на освітні послуги, який фактично у деяких випадках перевищує 200% [3].

На нашу думку, при такій організації відображення взаємозалежних показників бухгалтерського обліку бюджетних установ та органів Держказначейства більш досконалим буде аналіз виконання кошторисів бюджетних установ, чіткіше будуть визначатись причини будь-яких відхилень, ідо, в свою чергу, сприятиме запобіганню виникнення небюджетної заборгованості.

Список використаної літератури:

1. Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні: Закон України від 16.07.1999 № 16.07.1999 р. № 996-XIV // Баланс. - 1999. - № 73.

2. В. Волчанська. Бухгалтерська звітність бюджетних установ та шляхи її удосконалення// Казна – 2007. - №4-5 – С. 31-32.

3. Бариніна-Закірова М. В. Удосконалення бухгалтерського обліку в бюджетних установах // Фінанси України. - 2006. - № 1. - С. 44-52.

4. Свірко С. В. Організація бухгалтерського обліку в бюджетних установах: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2005. — 380 с.