Шкрібляк М. Я., Панчук Ю. В.

Буковинська державна фінансова академія

Науковий керівник: Заєць К. Д.

Особливості ринку праці під час кризи

Останні місяці політичного, соціального й економічного життя в Україні сповнені думками про світову фінансову кризу, зокрема – про кризу в нашій державі. На жаль, остерігаючись погіршення показників дохідності виробництва, кількість робочих місць зменшується. Необхідність визначення категорій працюючих громадян, їхніх гарантій, прав і обов’язків, допоможе уникнути важкої кризи у сфері зайнятості населення [2].

Дана тема займає одне із провідних місць на будь-якому етапі економічного розвитку держави. Це пояснюється тим, що саме від доходів населення залежить розвиток держави загалом. Дану тему широко розглядали вчені-економісти Козарь Т. П., Анпікогова Ж. Д., Стефанишин О. Л., Шебаніна О.В. та багато інших.

Фінансова криза може суттєво зачепити великі міста, де існує розвинута сфера фінансових, страхових, рекламних послуг тощо. Необхідні термінові заходи на рівні держави для того, щоб фінансова криза не переросла в масштабну кризу на ринку праці. Натомість немає навіть Державної програми зайнятості населення на 2008 — 2009 роки, Державної програми розвитку трудового потенціалу на період до 2010 року, на чому наполягала Рада національної безпеки і оборони України [1].

У зону ризику (ті, кого українські компанії задля оптимізації та скорочення витрат можуть звільнити в першу чергу) можуть попасти наступні спеціалісти:

— банківські службовці з оформлення кредитів;

— фінансові спеціалісти, що працюють з документацією позичальників;

— інвестиційні консультанти та аналітики з цінних паперів;

— девелопери;

— брокери з нерухомості;

— працівники страхових компаній та кредитних спілок;

— спеціалісти з навчання персоналу, внутрішнього піару та соціальної відповідальності бізнесу в фірмах;

— рилейтери;

— працівники будівельних та машинобудівних компаній;

— журналісти в друкованих засобах масової інформації.

На початку ХХІ ст. міжнародна міграція стала однією із складових частин процесу глобалізації. Вона охоплює практично всі континенти і країни, усі соціальні прошарки населення. Серед причин, що впливають на міграцію, можна виокремити економічні та неекономічні. На сьогодні переважають економічні чинники. Аналіз статистики свідчить, що на початку ХХІ ст. найвищі темпи зростання індексу ВВП на душу населення мали Скандинавські країни, Канада, Велика Британія та США. Це дає підґрунтя стверджувати, що саме ці країни й виступають центрами тяжіння емігрантів, які вирушають за кордон у пошуках більш гідного життя. Міжнародна трудова міграція сьогодні може розглядатися як об’єктивний, постійно існуючий процес. Це означає, що в умовах глобалізації країни має здійснюватись правове регулювання цих процесів шляхом укладання двосторонніх або багатосторонніх угод та домовленостей.

Визначальним чинником вибору сфери зайнятості за кордоном виступає заробітна плата. При цьому іммігранти переважно керуються правилом, що гідна зарплата – це гідна праця, забуваючи про те, що «гідна праця забезпечується гідною зарплатою». Іноземні-роботодавці зацікавлені у найманні саме наших співвітчизників, тому що вони працьовиті, вміють домовлятися, добрі виконавці, відповідальні та не дуже вимогливі у побуті. Останнім часом значно зросла роль Росії, передусім Москви, у забезпеченні робочими місцями емігрантів з України та інших республік колишнього СРСР. Понад 60% українських мігрантів працюють в цьому регіоні [4].

Україну очікують важкі часи. З одного боку, національна економіка вже відчула вплив світової фінансової кризи. Так, тільки за два місяці: вересень і жовтень центр зайнятості України зафіксував більше 600 тис. безробітних, а щомісяця по Україні до центрів зайнятості звертаються від 5 до 7 тис. людей. Вже сьогодні найбільш потерпають від безробіття промислові райони сходу: Донецьк, Дніпропетровськ, Луганськ і Харків. З іншого боку – якщо наші співвітчизники за кордоном втратять свою роботу (а це за приблизними підрахунками близько 7 млн. людей) і повернуться в Україну, то вони поповнять ряди безробітних на національному ринку праці. За цих умов можливості їх працевлаштування будуть пов’язані з малим підприємництвом, якщо в останніх вистачить коштів. У разі , якщо власних коштів буде недостатньо, тоді державі необхідно буде подбати про них шляхом надання безкоштовних кредитів чи кредитів під невеличкий відсоток. Деяка частка українців, що повертаються з-за кордону може бути працевлаштована на роботах, пов’язаних з проведенням чемпіонату з футболу «Євро – 2012». Однак, щоб ці можливості перетворилися на реальність, необхідно залучити іноземні приватні інвестиції на фінансування робіт з підготовки та проведення чемпіонату [3].

З метою поліпшення ситуації на внутрішньому ринку праці та участі України у процесах світового ринку праці можна внести такі пропозиції:

1) створити додаткові робочі місця у сфері обслуговування шляхом активного розвитку інфраструктури;

2) ввести в Україні регулювання еміграції, розробивши закон про еміграцію, який би став основою міграційної політики держави. Цей закон як і міграційна політика держави повинні сприяти досягненню національно - економічних інтересів України. Закон про еміграцію повинен декларувати цілі еміграції, а саме сприяння економічному, соціальному та культурному розвитку України; возз’єднанню сімей; виконанню Україною міжнародних зобов’язань щодо процесів міграції; існування недискримінаційних умов залучення іммігрантів тощо.

З метою регулювання процесів еміграції, недопущення таким шляхом позбавлення країни висококваліфікованої робочої сили, необхідно в державних програмах передбачити заходи зростання добробуту населення: підтримувати стабільність національної економіки та сприяти економічному зростанню; підтримувати гідну оплату кваліфікованої праці, покращити умови життя та праці. Сьогодні ж, задля регулювання внутрішнього ринку праці, можна використати кредити МВФ, які призначені на подолання економічної кризи. І ці кошти слід спрямувати не на підтримку банків, а у реальну економіку, у виробництво: надати необхідну підтримку підприємствам, підвищити рівень зарплат, соціальних виплат. Це дозволить врегулювати ситуацію на ринку праці, посприяє зростанню сукупного попиту, створить умови для дії кейнсіанської моделі подолання економічної кризи. Найдоцільніше зупинити зростання безробіття в Україні шляхом стабілізації виробництва. Для цього, посилаючись на економічну необхідність, яка створена світовою фінансово – економічною кризою, для підвищення попиту на продукцію національних виробників і зменшення її конкуренції з імпортною продукцією, тимчасово в Україні може бути задіяна політика протекціонізму.

Український уряд передбачає здійснити такі заходи щодо подолання безробіття:

— забезпечити проведення інформаційно-роз'яснювальної роботи серед населення та роботодавців щодо забезпечення гарантій державного соціального захисту від безробіття;

— здійснювати моніторинг обсягів вивільнення працівників на підприємствах, в міста та проводити за участю роботодавців і профспілок превентивні заходи для вивільнюваних працівників з метою їх адаптації до умов ринку праці та запобігання безробіттю;

— активізувати роботу з профорієнтації та соціально-психологічної адаптації вивільнюваних працівників, у першу чергу тих, які нездатні на рівних конкурувати на ринку праці та потребують соціального захисту;

— вживати заходи щодо запобігання масових вивільнень працівників з підприємств, установ та організацій; повідомляти органи влади про можливі ризики в цій сфері з пропозиціями щодо їх розв'язання, періодично заслуховувати ці питання на засіданнях Координаційного комітету сприяння зайнятості населення;

— підвищити ефективність професійного навчання безробітних відповідно до потреб ринку праці та вимог роботодавців, рівня працевлаштування після навчання з метою поновлення їх професійної мобільності та підвищення конкурентоспроможності.

Фінансування цих заходів проводитиметься за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Отже, можна сказати, що фінансова криза негативно вплинула на ринок праці, оскільки зменшилася кількість робочих місць, а за рахунок цього і зменшився рівень зайнятості населення України.

Література:

1. www.pfts.com/pageid-2835-1.html

2. http://www.city.cv.ua/Ukrainian/DepInfo/UprSotsZ/24.shtml

3. www.kmu.gov.ua/?id=288813

4. profosvita.org.ua/uk/required/articles/36.html

5. www.dcz.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=165812&cat_id=4713800

6. www.lib.ua-ru.net/inode/38263.html