Шляхи підвищення економічної активності та зайнятості молоді на ринку праці України

Розвиток трудової та соціальної активності молоді, її правовий захист, сприяння зайнятості, зниження рівня безробіття та зменшення його тривалості, підвищення конкурентоспроможності молодих працівників на ринку праці, забезпечення соціального захисту від безробіття, детінізація відносин у сфері зайнятості молоді — завдання, що є основою державної політики зайнятості й потребують глибоких наукових досліджень.

Метою роботи є дослідження економічної активності та зайнятості молоді, причин незайнятості, визначення способів підвищення конкурентоспроможності молоді на ринку праці України, аналіз чисельності і складу молоді в Україні та її регіонах, визначення факторів, які впливають на зайнятість молоді та з'ясування причин її незайнятості – ось головні питання, які потребують вирішення.

„Молодь - це окрема соціально-демографічна група, яка відрізняється за сукупністю вікових характеристик, особливістю соціального становища та обумовлених тим чи іншим набором соціально-психологічних якостей, що визначаються суспільним ладом, культурою, вихованням в умовах певного суспільства”.

Державна політика у сфері зайнятості молоді формується законодавчим урегулюванням цієї сфери, а також взаємодії державних владних органів, роботодавців та трудових ресурсів молоді за допомогою соціального партнерства. До основних факторів, що впливають на зайнятість молоді, належать: освіта і професійна підготовка молоді; оплата й умови праці; соціальна захищеність молоді; рівень конкурентоспроможності молоді на ринку праці; діяльність Державної служби зайнятості.

У сфері освіти і професійної підготовки молоді „відсутність комплексного дієвого механізму державного замовлення молодих спеціалістів та регулювання набору учнів у професійно-технічні заклади, випуск навчальними закладами спеціалістів, на яких відсутній або недостатній попит на ринку праці, ускладнюють ситуації молодіжною зайнятістю”.

Забезпеченню зайнятості молоді сприяє діяльність Державної служби зайнятості. Однак чисельність зареєстрованого безробіття значно менша, ніж за даними обстеження економічної активності. Така ситуація пояснюється тим, що значна частина економічно активного населення не розраховує на державну підтримку в пошуках роботи, намагаючись працевлаштуватись самостійно.

Пропозицію робочої сили на ринку праці впродовж певного періоду часу забезпечує економічно активне населення, що складається з населення обох статей віком від 15 до 70 років включно і розподіляється на дві взаємовиключні та вичерпні категорії: зайняті та безробітні.

Пропозиція робочої сили молоді на ринку праці України знайшла своє відображення в таблиці 1.

Таблиця 1 - Економічна активність молоді за віковими групами, статтю та місцем проживання станом на 2008 рік.

Показник	Економічно активне населення у віці від 15-34 років, тис. осіб			Економічно неактивне населення у віці від 15-34 років, тис. осіб	Рівень економічної активності, %	Рівень зайнятості, %	Рівень безробіття, %
	всього	у тому числі
		зайняті	безробітні
Чисельність молоді віком 15-34 роки	8527,6	7680,2	847,4	5679,5	60,0	54,1	9,9
У т.ч. за віковими групами 15-24 роки	3011,7	2563,4	448,3	4480,0	40,2	34,2	14,9
25-29 років	2775,2	2563,4	211,8	634,2	81,4	75,2	7,6
30-34 роки	2740,7	2553,4	187,3	565,3	82,9	77,2	6,8

Чисельність економічно активної молоді віком 15-34 роки на кінець 2008 р. становила 8527,6 тис. осіб, а її питома вага в загальній чисельності економічно активного населення - 38,31%. Аналіз показників зайнятості показує, наскільки молода робоча сила затребувана на ринку праці. Питома вага молоді в загальній чисельності зайнятих становить 34,14%. Обсяги зайнятості значною мірою різняться за віковими групами. Рівень зайнятості вікової групи 15-29 років становить лише 34,2%. Молодь віком 25-29 років та 30-34 роки значно більше залучена до економічної діяльності, її частка становить відповідно 12,4 – 12,3%.

Підсумовуючи аналіз причин безробіття та економічної неактивності молоді, можна дійти висновку, що в Україні не використовується значна частина трудового потенціалу молоді. Наявні серйозні проблеми з працевлаштуванням молоді, яка шукає своє перше робоче місце, у тому числі після закінчення спеціальних навчальних закладів.

Оскільки однією з основних причин незайнятості безробітної молоді є неможливість працевлаштуватися після закінчення загальноосвітніх та вищих навчальних закладів І-IV рівнів акредитації, то державна молодіжна політика має формуватися з урахуванням інформації щодо прогнозу пропозиції робочої сили згідно з потребами роботодавців.

Література:

1. Самыгин С.И., Столяренко Л.Д. Менеджмент персонала. – Ростов-на-Дону: Феникс, 1997. – 480с.

2. Колот А. Зарубіжний досвід матеріального стимулювання персоналу // Україна: аспекти праці. – 2007. - №8. - С. 16 – 21.